Реферат на тему:

Географія побуту

План

1. Житлово-комунальний комплекс України: сучасні тенденції розвитку.

2. Аналіз структури комплексу побутового обслуговування та торгівлі.

3. Комплекс зв’язку.

4. Географічні підходи до вивчення банківсько-фінансової сфери в Україні.

1 –

Житлово-комунальний комплекс покликаний задовольняти потреби людей у житлі. Від житлових умов залежить стан здоров’я і працездатності людей, відтворення населення, плинність кадрів, рівень освіченості і культури жителів міських та сільських поселень. Тому житлова проблема, суть якої полягає не лише в задоволенні елементарних житлово-побутових умов – одна з найактуальніших і найгостріших соціальних проблем, від розв’язання якої значною мірою залежить прогрес суспільства. Весь житловий фонд в Україні в 1999р. перевищив 1 млрд. м. кв. загальної площі, з них 59% складає приватна власність громадян. Міський житловий фонд перевищує 60%, з них 35% – приватизоване житло громадян. В сільській місцевості на 90% житловий фонд перебуває у приватній власності громадян.

Важливим є показник забезпеченості населення України житлом. В містах він складає 18 м. кв. загальної площі, а в сільській місцевості – 21.3 м.кв. Кращою є забезпеченість населення житлом в Луганській, Донецькій, Дніпропетровській, Київській, Черкаській областях. В традиційно аграрно-індустріальних областях (Черкаська, Хмельницька, Кіровоградській, Чернівецькій, Житомирській, Полтавській) краще забезпечені житловими площами жителі сільської місцевості.

За рівнем благоустрою житлові приміщення в міській та сільській місцевостях природньо різняться. Сільські житла гірше забезпечені газом, центральним опаленням, водопроводом, каналізацією, гарячою водою. В містах України рівень благоустрою коливається від 79 до 94%.

В середньому в рік в Україні вводиться в експлуатацію понад 6 млн. м. кв. загальної житлової площі. Найвищі є його показники в Львівській, Київській, Дніпропетровській, донецькій, Одеській областях.

До складу житлово-комунального комплексу входить і комунальне господарство – це сукупність підприємств, організацій і служб, інженерних споруд та мереж, призначення яких – задоволення потреб міських і сільських поселень у різних комунальних послугах. У містах комунальне господарство входить до складу міського господарства. Воно обслуговує населення, а також промислові, транспортні, будівельні організації: постачає їм воду, газ, очищає стічні води тощо.

Об’єкти комунального господарства поділяються на дві функціональні групи, Перша об’єднує ті з них, що спеціалізуються на наданні внутрішньожитлових послуг: водопровідне, каналізаційне, газове господарство, мережа теплопостачання. Друга група – це об’єкти, що надають загальноміські послуги, тобто для всього контингенту жителів: шляхове господарство, служби зовнішнього освітлення, санітарного очищення території, господарства, зайняті озелененням поселень та ін.

Масштаби розвитку комунального господарства залежать від збільшення чисельності населення, зростання промислових потенціалів міських і сільських поселень. Розвиток комунального господарства впливає на рівень благоустрою населених пунктів. Як свідчать основні показники благоустрою, за 1990-1999 рр. помітно збільшилась кількість населених пунктів, що мають водопровідну та каналізаційну мережу, забезпечені природним та зрідженим газом. На подальший розвиток комунального господарства впливають темпи розширення капітального будівництва, спорудження нових, реконструкція і розширення діючих об’єктів. У разі освоєння інвестиційних вкладень особливо важливо, щоб комунальне будівництво здійснювалось залежно від темпів росту населення, житлового і соціально-культурного будівництва, інших галузей, що користуються послугами підприємств комунального господарства. –

2 –

Складним та багатогранним за своєю структурою є комплекс побутового обслуговування та торгівлі. Мета діяльності комплексу – задоволення потреб населення в торгівельно-побутових послугах та потребах. Важливим фактором, що впливає на формування комплексу є рівень платоспроможності населення; тут спостерігається пряма пропорційна залежність: рівень реалізації послуг до рівня платоспроможності.

Комплекс побутового обслуговування охоплює понад 900 видів послуг. У їх загальному обсязі максимальна кількість припадає на індивідуальне пошиття та ремонт взуття, одягу, ремонт і будівництво житла, на послуги перукарень, ремонт радіотелевізійної апаратури, побутових машин і приладів, ремонт і виготовлення металовиробів, ремонт і технічне обслуговування транспортних засобів. В остання роки намітилась тенденція до розширення надання таких послуг, як ремонт побутової хімії, хімчистка, пральні, прокат, ремонт і технічне обслуговування транспортних засобів.

Надання побутових послуг має чітко виражений локальний характер. Найбільше послуг на 1 мешканця надається в індустріальнорозвинутих районах, а саме в великих містах (Дніпропетровська, Луганська, Запорізька, Харківська, Київська області). Внутріобласті відмінності пов’язані перш за все з особливостями розселення, тобто територіальною концентрацією населення.

При аналізі торгівля за основу береться роздрібний товарообіг, що визначається як обсяг продажу споживчих товарів населенню через роздрібну торгівельну мережу, мережу громадського харчування незалежно від форм власності, продаж торгівельною мережею установам, організаціям, підприємствам продовольчих товарів для харчування обслуговуваних ними контингентів. Зниження купівельної спроможності населення вплинуло і на товарообіг: у 1999 р. він складав 30 % від товарообігу 1990р. До негативних тенденцій слід віднести досить високий попит на алкогольні напої (близько 90% до рівня 1990р.). Ще одна характерна риса в роздрібному товарообігу – це співвідношення продовольчих і непродовольчих груп. Якщо до 1990р. включно переважала група непродовольчих товарів (56% до 44%), то дальше йде зрушення в бік продовольчої групи і сьогодні їх співвідношення 46% до 56 %. В середньому в Україні в 1999р. на 1 мешканця було реалізовано товарів обох груп на суму 444 грн. (близько 90 дол. США). Тут знову ж таки перевагу має столиця ті індустріальні області.

В структурі продовольчої групи перевагу мають хліб і хлібобулочні вироби, ковбасні вироби, жири, молоко і молокопродукти. В непродовольчій групі переважають товари культурно-побутового і господарського призначення, телерадіотовари, електротовари, друковані видання. –

4 –

Комплекс зв’язку розглядається нами в дещо роздвоєному вигляді, що пов’язано з складністю розподілу його складових по окремих галузях господарства. Так, до згаданої сфери входять і сфера радіо-