Експерти тижневика “Бізнес” провели опитування операторів фондового ринку з метою виявлення рейтингу найбільш інвестиційно привабливих підприємств України. Перші 15 позицій рейтингу зайняли: 1. ВАТ “Укрнафта”. 2. Концерн “Стирол”. 3. Київенерго. 4. Державне підприємство зв’язку “Укртелеком”. 5. Дніпроенерго. 6. Західенрго. 7. Донбасенерго. 8. Центренерго. 9. Миколаївський глиноземний завод. 10. Нижньодніпровський трубнопрокатний завод. 11. Харцьзький трубний завод. 12. АТ “Азовсталь”. 13. Донецьккокс. 14. Акціонерна судноплавна компанія “Укррічфлот”. 15. Металургійний комбінат “Запоріжсталь”.

Проаналізувавши цей рейтинг, відзначимо, що найбільш привабливі інвестиційні об’єкти належать до металургійного, паливно-енергетичного, хімічного комплексів, транспорту та зв’язку. Не відзначаються машинобудівні компанії, підприємства легкої індустрії, чи агропромислового комплексу, які визнані пріоритетними для бажаної структурної переорієнтації економіки України. У регіональному аспекті вказані підприємства розміщені в Києві та кількох найрозвинутіших у промисловому відношенні областях, а це сприяє диспропорції галузевої та територіальної структури економіки України.

Нажаль в цілому фондовий ринок перебуває в стані депресії, про що свідчить скорочення попиту на акції та інші цінні папери протягом 1997 – 1999 років у 38 разів. Підйом активності можливий лише з приростом ВВП, що в незначній мірі спостерігалось протягом минулого року. А в цілому основними факторами, здатними вплинути на активність фондового ринку є макроекономічна ситуація в Україні, вирішення проблем зовнішнього боргу, хід приватизації, розв’язання проблем захисту інвестицій.

Відображаючи об’єктивні процеси взаємозумовленого розвитку інвестиційних процесів в Україні, невпинно розширюється зміст географічних процесів інвестиційної сфери: від вивчення розміщення капіталовкладень і будівництва до аналізу регіональних особливостей іноземного інвестування та дослідження територіального розвитку фондового ринку України. Різноманіття територіальних умов та чинників інвестиційної діяльності зумовили значну територіальну диференціацію рівня розвитку інвестиційної сфери України.

В 1998р. в галузях економіки України було освоєно 12,0 млрд грн. (22% до рівня 1990р.). У тому числі капіталовкладень виробничого призначення – 68% від усіх вкладень. Більша половина вкладень у промисловості припадає сьогодні на розвиток паливно-енергетичного комплексу, тоді як в 1990 р. його частка складала 30%.

Міжгалузеві інвестиційні пропорції у країні змінюються під впливом багатьох чинників, одним з яких є перерозподіл капіталовкладень між індустріальними (Донбас, Промислове Придніпров’я) та аграрно-індустріальними регіонами (Поділля, Центральна Україна, Прикарпаття). Частка першої групи зросла з 47% у 1990р. до 56% у 1998 р.

Значний етап інвестиційної активності посилює територіальні відміни галузевої структури інвестицій. Найбільша частка капіталовкладень у промисловості притаманна індустріально-розвинутим регіонам – Донецькій і Луганській областям, найменша – Вінницькій, Херсонській та Тернопільській.

До позитивних тенденцій у розвитку структури капіталовкладень належить деяке підвищення частки робіт із реконструкції та технічного переозброєння діючих підприємств у відтворювальній структурі інвестицій: з 45% у 1985р. до 56% у 1998р. Регіони з максимальним рівнем територіального виду робіт (Запорізька, Донецька, Дніпропетровська та Харківська області) співпадають з розміщенням основних промислових баз країни. І навпаки, в областях з підвищеною часткою аграрного сектора (Чернігівська, Чернівецька, Кіровоградська, Тернопільська області) питома вага робіт із реконструкції та технічного переозброєння підприємств значно нижча. Така різниця викликає диспропорції у рівні господарського розвитку регіонів України у майбутньому.

Значні зрушення відбулися у структурі інвестицій за джерелами фінансування. Частка державних капіталовкладень у 1998 р. зменшилась до 9%.

Обсяг прямих іноземних інвестицій у 1998р. складав лише 728 млн дол., максимальна кількість інвестицій припадає на харчову промисловість (21%), торгівля (16%), машинобудування (13%). Максимальний обсяг цих інвестицій припадає на столицю та індустріально розвинуті області України.

Література:

1. Голіков А.П., Олійник Я.Б., Степаненко А.В. Вступ до економічної і соціальної географії. – К: Либідь, 1996. –С. 206-232.

2. Кубійович В.М. Наукові праці том 1. // упорядник О. Шаблій. –Париж-Львів :Фенікс, 1996. – С. 415-419, 441-454, 464-506.

3. Олійник Я.Б., Степаненко А.В. Вступ до соціальної географії. – К.: Знання, 2000. – С. 15-35, 55 - 125.

4. Пістун М.Д. Основи теорії суспільної географії. – К.: Вища школа . – С. 46-62.

5. Соціально-економічна географія України / за ред. О.І. Шаблія. –Львів.: Світ, 2000. – С. 409-417.

6. Соціально-економічна географія України / за ред. О.І. Шаблія. –Львів.: Світ, 1994. –С. 389 - 391.