РЕФЕРАТ
на тему:
Географія Іспанії
ПЛАН
1. Загальні відомості
2. Положення і природні ресурси Іспанії
3. Населення і трудові ресурси Іспанії
4. Загальна характеристика господарства Іспанії
Використана література
1. Загальні відомості
Іспанія — південноєвропейська країна. Вона займає п'ять шостих Піренейського півострова, Балеарські і Пітіузькі острови у Середземному морі та Канарські острови в Атлантичному океані. Піренейські гори важкодоступні та «ізолюють» Іспанію від інших європейських країн, крім Португалії, що займає західну частину півострова. Іспанія омивається Середземним морем і Атлантичним океаном. По суходолу Іспанія межує з Португалією на заході (спільний кордон — 1214 км), з Францією — по гребенях Піренейських гір (623 км), з Андоррою (63,7 км), з Гібралтаром (1,2 км), з Марокко (м. Сеута — 6,3 км, м. Мелілья — 9,6 км).
Рельєф: центральне Іберійське плато (Месета) з гірськими хребтами — Піренеї, Кантабрійські, Андалузські гори, Сьєрра-Невада, низовині на півдні; річки Ебро, Дуеро, Тагус, Гвадіана, Гвадалківір; территория: Балеарські і Канарські острови; на півночі Африки — Сеута, Мелілья, Альхуцемас, Чафарінас, Пяньон де Велес
Площа території — 504 782 кв. км. (50 місце у світі).
Столиця — Мадрид (2,905 млн. жителів).
Великі міста: Барселона (1,497 млн. жителів), Валенсія (741,9 тис.), Севілья (704,5 тис.), Сарагоса (607 тис.), Малага (539,3 тис.).
2. Положення і природні ресурси Іспанії
Іспанія — країна на Піренейському (Іберій-ському) півострові. За територією і населенням вона належить до найбільших країн Європи. В XV—XVI ст. Іспанія, як і Португалія, відігравала першорядну роль у Великих географічних відкриттях і колоніальних загарбаннях.
Сучасна Іспанія займає 5/6 Піренейського півострова, їй належать Болгарські острови в Середземному морі й Канарські острови в Атлантичному океані. Вона є одночасно ат-лантичною і середземноморською країною.
Від решти Європи її відокремлюють Піренеї — одні з найбільш важкопрохідних гір континенту, що витягнулися в широтному на-прямку на 450 км. Сучасні транспортні системи (залізниці і шосе) оминають їх уздовж морського узбережжя. Від Африки Іспанію відокремлює Гібралтарська протока завширшки 13 км. її легко долали вже в найдавніші часи. Тепер Ґібралтарська протока є одним з найнапруженіших морських шляхів у світі.
В адміністративному відношенні Іспанія поділяється на 17 авто-номних провінцій.
Понад 3/5 території Іспанії займає плоско-гір'я Месета (іспанською мовою — «стіл»). Середня висота його становить 700—800 м н.р.м. На півночі та півдні Месета оточена горами, в західному напрямку вона поступово знижується і закінчується на території Португалії.
Месета — посушливий степ з континентальним кліматом, мало-родючими ґрунтами і бідною рослинністю. Умови для сільського господарства тут складні. Літо жарке, зими прохолодні. Середня температура липня 27 °С, січня -1 °С. Річна сума опадів коливається в межах 300—350 мм. Часто бувають посухи. Режим місцевих річок нестійкий. Влітку вони маловодні. Враховуючи їхнє значення для водопостачання і зокрема іригації, чимало зроблено для регулюван-ня їх стоку. На них багато гідроспоруд і водосховищ.
Північні гори (Кантабрійські і Піренейські) багаті на гідроресурси, ліс і пасовища. Для них характерна висотна зональність. М'який і вологий клімат має вузька рівнинна смуга узбережжя Біскайської затоки.
Специфічну частину Іспанії становлять відкриті на південь і закриті з півночі горами узбережжя Середземного моря і Андалузька рівнина (басейн річки Твадалквівір). Це субтропіки середземномор-ського типу з жарким сухим літом і м'якою вологою зимою, з родючими ґрунтами і можливостями для штучного зрошення. Разом з Балеарськими і Канарськими островами ця територія має най-сприятливіші умови для субтропічного землеробства і рекреації.
Іспанія має поклади високоякісних залізних руд і низької якості вугілля. Інші корисні копалини різноманітні, але невеликі за покла-дами. Вразливим місцем мінеральної бази країни є слабка забезпеченість власними енергоресурсами.
3. Населення і трудові ресурси Іспанії
Найдавнішими відомими предками сучасних іспанців вважаються племена іберів, питання
про походження яких залишається невирішеним і досі. З II ст. до н. е. і до V ст. н. е. вони перебували під владою Стародавнього Риму і були романізовані. Значний вплив на формування іспанського етносу мали також араби і бербери, які в 711—718 pp. завоювали весь Піренейський півострів і яких місцеве населення називало маврами. Сучасний іспанський етнос склався під час Реконкісти — відвоювання земель у арабів, яке закінчилося тільки в 1492 р.
Офіційною мовою є іспанська (кастильська). Вона належить до романської групи індоєвропейських мов і близька до португальської, французької та італійської. В трьох північних областях: Каталонії, Басконії і Ґалісії, які в свій час не були завойовані арабами, а Басконія не була завойована навіть Стародавнім Римом, зберігаються і досі місцеві мови. Вони мають статус других офіційних мов. У Каталонії — каталонська, споріднена з провансальською мовою Франції; в Басконії — баскська (становить окрему мовну сім'ю); в Ґалісії — галісійський діалект португальської мови. Офіційною релігією Іспанії є католицизм. Регіоналізм і католицька релігія мають великий вплив на суспільне життя країни.
В епоху Великих географічних відкриттів іспанці масово пере-селялися в Новий Світ і стали важливим компонентом більшості сучасних латиноамериканських етносів. Нині за межами країни найбільше іспанців проживає у Франції'.
Понад 9/10 населення вважається міським і тільки 9 % — сіль-ським. При оцінці цього факту слід враховувати, що невеликі міста Іспанії мають порівняно високий процент аграрного населення. Найвища густота населення (понад 100 чоловік на 1 км2) характерна для північних вологих і південних середземноморських територій. На внутрішній посушливій Месеті, якщо не брати до уваги столичну агломерацію Мадрида середня густота населення не перевищує 20— 30 чоловік на 1 км . Найбільшими містами Іспанії є Мадрид і Барселона.
4. Загальна характеристика господарства Іспанії
Зайнятість