Реферат на тему:
Географічне положення України. Державний кордон. Адміністративно-територіальний устрій України
Тривалий час після закінчення Другої світової війни політична карта Європи була досить стабільною. Якщо за період 1945 —1990 рр. в інших частинах світу виникло майже сто незалежних держав, то в Європі їх кількість залишалася незмінною. Політична й економічна карти Європи були розділені т. зв. "залізною завісою" на дві великі частини — Західну Європу, країни якої розвивалися на засадах демократії і вільної ринкової економіки, та Центральну і Східну Європу, де впроваджувалася соціалістична командно-адміністративна система під впливом СРСР. Україна була складовою частиною СРСР (Союзу Радянських Соціалістичних Республік), куди входила на правах союзної республіки.
У рамках СРСР Україна займала третє місце за площею території, друге — за чисельністю населення й загальним обсягом виробленої продукції. А за показниками виробництва цілого ряду промислових і сільськогосподарських товарів Україна посідала перші місця серед усіх 15-ти союзних республік. У багатьох випадках ці показники були спів-розмірними з обсягами виробництва провідних країн Європи і світу, а то й більшими від них (наприклад, за виробництвом цукрових буряків і цукру, соняшнику і соняшникової олії тощо).
Україна як союзна республіка мала формальні ознаки державності (конституцію, верховні органи влади) і навіть входила до Організації Об'єднаних Націй (ще з 1945 р. не була суб'єктом міжнародного права і фактично Не мала самостійності навіть у формуванні своєї внутрішньої соціально-економічної політики, — все було підконтрольне єдиному союзному центру
Наприкінці 80-х - на початку 90-х рр. XX ст. у Європі відбулися глибокі суспільно-політичні зміни: припинення "холодної війни" м'ж? Сходом і Заходом, самоліквідація соціалістичної системи наростання: відцентрових тенденцій у СРСР і його розпад у 1991 р 24 серпня; 1991 р. було проголошено державну незалежність України. Україна стала-176-ою за часом появи незалежною країною на сучасній політичній карті світу.
Суверенітет Української держави, тобто повнота її влади, що проявляється через верховенство українських законів, був поширений на всю державну територію країни. У склад державної території України входять: а) суходіл; б) внутрішні води на суходолі (ріки, озера, водосховища, канали) і в морських басейнах (затоки, лимани, бухти, які глибоко вдаються в сушу і береги яких повністю належать Україні); в) територіальні води (смуга вод у Чорному й Азовському морях вздовж берегової лінії завширшки до 12 морських миль (або 22,2 км), а також у Керченській протоці приблизно до її середини); г) надра суходолу і дна під внутрішніми і територіальними водами; г) повітряний простір над суходолом, внутрішніми і територіальними водами; д) т. зв. умовні території (морські судна і літаки під українським прапором, які перебувають за межами території України і дотримуються норм міжнародного права і законодавства тих країн, де вони знаходяться, а також посольства України в інших країнах).
За величиною території, чисельністю населення, природно-ресурсним потенціалом Україна належить до найбільших держав у Європі і середніх — у світі. Займаючи площу 603,7 тис. км2, вона поступається в Європі лише Росії і випереджає Німеччину більш як у півтора раза, Італію — вдвічі, а Великобританію — майже у два з половиною рази. За кількістю населення (48,4 млн. осіб, станом на кінець 2001 р.) Україна знаходиться на 6-ому місці в Європі (після Росії, Німеччини, Великобританії, Франції та Італії). Серед усіх держав світу наша країна є 44-ою за площею території та 24-ою за людністю.
Економічне становище України в даний час досить складне. Ставши постсоціалістичною країною, вона вступила у тривалий період переходу від централізовано планової економіки до ринкової. Труднощі цього перехідного періоду підсилилися глибокою та затяжною соціально-економічною кризою, внаслідок чого різко скоротилися обсяги виробництва продукції і зменшилися доходи населення. Правда, упродовж 90-х рр. Україна продовжувала входити до числа провідних країн Європи за видобутком кам'яного вугілля, залізних, марганцевих і ртутних руд, самородної сірки, за виробництвом електроенергії, чавуну, сталі, за збором технічних і зернових культур, за виробництвом соняшникової олії, цукру, картоплі, молока та ін. (За виробництвом багатьох названих видів продукції Україна знаходилася також у першій п'ятірці країн світу). Однак це продукція тих галузей господарства, які базуються на експлуатації природних ресурсів та первинній переробці сировини.
Надмірна частка таких галузей у національній економіці свідчить про її нераціональну галузеву структуру, що є наслідком розвитку господарства України як складової частини господарства колишнього СРСР. Збереглася також низька ефективність виробництва, його технологічна відсталість. Реформування економіки на ринкових засадах є складним і тривалим процесом, від результатів якого залежатиме місце нашої країни у світовому господарстві.
Загальні показники економічного розвитку України поки що досить скромні. За валовим внутрішнім продуктом (ВВП — це сумарна вартість усіх товарів і послуг, вироблених в країні за рік) Україна в другій половині 90-х років займала лише 20-е місце в Європі і 47-е у світі (див. додаток 1). Обсяг її валового продукту був на рівні ВВП Чехії та Угорщини, тобто країн, які значно поступаються Україні територією, природними і людськими ресурсами. А за середнім доходом на душу населення (тобто виробництвом валового продукту на 1 особу за рік) Україна опинилася поза першою сотнею країн світу.
Подібна ситуація і з показником рівня людського розвитку, який щорічно оприлюднює ООН. При його обчисленні враховуються середні доходи на душу населення, середня тривалість життя та грамотність населення в країнах. Україна за цим показником знаходиться на 80-ому місці серед країн світу (2000 р.).
Таким