План дій передбачає також завершення формування спільної європейської системи притулку, що включатиме запровадження єдиної процедури розгляду клопотань шукачів притулку і надання єдиного статусу біженця. Наступним пріоритетом названо максимізацію позитивного впливу міграції на суспільство та економіку, головним чином шляхом поліпшення інтеграції мігрантів, запобігання їхньої ізоляції та соціального виключення.

На виконання плану дій 1 вересня 2005 р. Єврокомісія затвердила пакет ініціатив щодо спільних стандартів повернення іноземців, які нелегально перебувають у країнах ЄС [32], а також розглянула питання інтеграції іммігрантів та співробітництва в міграційній сфері в інтересах розвитку. Віце-президент ЄС Франко Фратіні, відповідальний за питання юстиції та внутрішніх справ, підкреслив, що ці документи присвячені двом бокам однієї медалі, якою є гармонійна, прозора та ефективна міграційна політика Євросоюзу. Він зазначив, що нелегальні мігранти мають зрозуміти, що вони змушені будуть повернутися на батьківщину. Разом з тим ЄС повинен забезпечити гуманні й справделиві шляхи повернення, а також зважати на той вплив, який це повернення може справити на країни походження мігрантів. У зв’язку з цим Ф.Фратіні наголосив на необхідності посилити зовнішню складову міграційної політики ЄС, тобто співпрацю з іншими країнами. Водночас іноземці, яким дозволено залишитися, мають отримати всю можливу допомогу в інтеграції в суспільство країн прийому.

У затвердежному Єврокомісією у складі вересневого пакета Посланні щодо інтеграції іммігрантів підкреслювалося, що це має відбуватися на основі єдиних принципів, а також подальшого уточнення прав і обов’язків громадян третіх країн на території ЄС [33]. Хоча інтеграцію здійснюють країни-члени, а не ЄС загалом, і залежить це від можливостей цих країн, їхніх традицій тощо, невдачі тієї чи тієї країни в цій справі можуть негативно вплинути на весь Євросоюз, тому це питання спільного інтересу.

Визначені ЄС принципи інтеграції зводять до такого: інтеграція є динамічним, двостороннім процесом взаємного погодження між іммігрантами та мешканцями країн-членів; імміграція передбачає повагу до базових цінностей ЄС; працевлаштування є ключовою умовою інтеграції і вирішальною умовою забезпечення участі іммігрантів у суспільстві, їхнього внеску в суспільство й очевидності цього внеску для інших його членів; базові знання мови, історії, структури суспільства, необхідні для інтеграції іммігрантів, а створення умов для того, щоб вони отримали ці знання, вкрай важливе для успішної інтеграції; освіта є вирішальною для підготовки іммігрантів, особливо їхніх нащадків, до активнішої ролі в суспільстві; доступ іммігрантів до суспільних інституцій та послуг нарівні з місцевими жителями є істотним базисом інтеграції; взаємодія між іммігрантами та громадянами є фундаментальним механізмом інтеграції; різноманітність культур та релігій гарантована Хартією фундаментальних прав, яка має забезпечуватися, якщо це не суперечить іншим правам чи національному законодавству; участь самих іммігрантів у демократичному процесі та у формуванні інтеграційних політик, особливо на місцевому рівні, сприяє інтеграції; включення питань інтеграції в галузеві політики на всіх рівнях — важлива складова у формуванні політики інтеграції та її реалізації.

Єврокомісія запропонувала створити Європейський фонд інтеграції та періодично скликати Європейський інтеграційний форум. Окрім того, у кожній країні передбачається організація спеціальних контактних пунктів для обміну інформацією та узгодження політик, акумуляції позитивного досвіду.

Зовнішній вектор міграційної політики ЄС знайшов розвиток у вересневих Посланнях Єврокомісії щодо міграції та розвитку і щодо регіональних програм захисту. Перше спрямоване на розвиток співробітництва з країнами виходу мігрантів, зокрема сприяння у подоланні бідності. Мігранти та діаспори можуть значно допомогти в цьому шляхом переказу зароблених за кордоном коштів і застосування набутих знань й навичок, тому ЄС повинен сприяти таким трансферам, розширювати можливості для тимчасової та обертової міграції, розвивати спільні з країнами походження проекти з міграції студентів, науковців, робітників. У Посланні йшлося також про запобігання шкоди, якої завдає країнам, що розвиваються, «відплив мізків» [34].

Щодо Послання з регіональних програм захисту, його поява зумовлена тим, що хоча кількість шукачів притулку в Європі зменшується, проблема біженців у світі стоїть вкрай гостро. Біженці переважно залишаються в регіонах походження. Це вимагає надання допомоги у створенні умов для їх прийому. Перший пілотний проект такого спрямування передбачено реалізувати у Білорусі, Молдові та Україні. Його метою є розвиток уже існуючої тут процедури розгляду заяв шукачів притулку, їх документування та інтеграції, а також запровадження субсидіарних форм захисту, які не передбачені Конвенцією ООН 1951 р. про статус біженців, проте їх широко застосовують країни ЄС відповідно до Європейської конвенції прав людини. Другий пілотний проект здійснюватиметься в Африці, в регіоні Великих озер і Африканського рогу [35].

У стратегії ЄС легальна міграція та захист біженців нерозривні з завданням боротьби з нелегальною міграцією, доцільність чого вкотре підтвердили події осені 2005 р., коли сотні вихідців з Центральної Африки намагалися штурмувати іспанські анклави в Марокко з метою подати клопотання про притулок і таким чином дістатися Європи. Ці атаки відбувалися