,

де ТС — середня технічна ефективність вибраного гербіциду проти конкретного видового складу бур'янового компонента, %;

Т1, Т2, ..., Тn — очікувана загибель окремих видів даного бур'янового угруповання;

Ч1, Ч2, ..., Чn — частка видів бур’янів, визначених об’єктом гербіцидної дії вибраного препарату в частинах від всієї їхньої кількості.

Дуже важливо, щоб термінальна (кінцева) кількість сходів бур'янів, яка залишиться після застосування комплексу протибур’янових заходів, у тому числі й гербіциду, не перевищувала її допуску: для культур суцільного способу сівби –10 шт./м2 і для просапних — 1 шт./м2 забур’яненості. У разі термінальної, на 30% більшої, ніж допускається, кількості сходів бур’янів передбачають додаткові механічні або хімічні заходи. Досягнення цього допуску гарантує стабільність потенційної забур’яненості ріллі на даному полі. Якщо виявиться, що вищенаведеним вимогам технічної ефективності й допуску відповідають кілька препаратів, то перевагу віддають тому, який має вищу економічну доцільність та екологічну допустимість. Критерієм економічної доцільності застосування гербіцидів у конкретних умовах буде розрахований за раніше викладеною методикою еколого–економічний поріг забур’яненості полів на час внесення гербіцидів. Цей критерій порівнюють із фактичною кількістю бур'янів у посіві при внесенні гербіцидів, одержуючи індекс оптимальності окремих препаратів для певних умов:

,

де І0 — індекс оптимальності вибору препарату;

ЕЕП — еколого-економічний поріг актуальної або потенційної, забур’яненості поля, шт./м2 (млн. шт. схожого насіння на 1 га в шарі ґрунту завтовшки 0–10 см);

У — актуальна або потенційна, забур’яненість поля на час внесення гербіцидів, шт./м2 (млн. шт. схожого насіння в шарі ґрунту 0-10 см)

Якщо І0 менше 1, то застосування таких гербіцидів в еколого–економічному відношенні недоцільне. Вибір випадає на той препарат серед гербіцидів з однаковою технічною ефективністю, який має найбільшу величину індексу оптимальності.

Залежно від оброблюваної гербіцидами площі на полі розрізняють такі способи внесення:

суцільний, якщо робочим розчином препарату обробляють усю площу поля;

стрічковий, коли робочим розчином обробляють захисну смугу рядків просапних культур завширшки 15–20см одночасно з сівбою або по сходах культурних рослин;

спрямований, якщо вносять гербіцид на посівах чутливої культурної рослини. У такому разі розпилюваний розчин спрямовують тільки на бур'яни, а культурні рослини захищають спеціальними пристроями;

локальний, за яким гербіцид вносять вибірково в куртинах при локальному поширенні бур'янів на полі.

Зрозуміло, що локальне, стрічкове чи спрямоване внесення зменшує витрату гербіцидів без зниження їхньої технічної ефективності. З цією метою застосовують змочування бур'янів за допомогою спеціальних пристроїв із тканини, просоченої розчином гербіцидів, розсіювання гранульованих препаратів або суміші мінеральних добрив із гербіцидами, обробку гербіцидними препаратами насінного матеріалу культурних рослин, внесення гербіцидів одночасно з поливною водою при зрошенні (гербогація).

Важливим елементом у застосуванні гербіцидів є норма витрати їх, тобто встановлена експериментально і рекомендована кількість діючої речовини або певного препарату з відомим вмістом діючої речовини, виражена в одиницях маси, що припадає на одиницю оброблюваної площі, одиницю об’єму чи маси оброблюваного об’єкта. Правильне визначення величини норми має винятково важливе значення при внесенні гербіцидів, оскільки воно істотно впливає на технічну та економічну ефективність заходу. Фактичну витрату діючої речовини або препарату на одиницю оброблюваної площі називають дозою його внесення. Якщо доза витрати гербіциду менша від норми, то його технічна ефективність знижується, а якщо перевищує норму то пошкоджується культура. В обох випадках знижується урожай. При визначенні норми витрати гербіцидів у конкретних випадках слід керуватися, з одного боку, рекомендаціями регламенту дозволених до застосування пестицидів, а також особливостями даного поля — видовим складом забур’яненості, екологічними умовами, фазою розвитку культурних рослин і бур'янів, ступенем забур’яненості, механічним складом ґрунту, вмістом у ньому органічних речовин. В рекомендаціях норми витрати препаратів, як правило, вказані у вигляді інтервалу чисел, в якому культурні рослини стійкі проти гербіциду, а бур’яни — найчутливіші. Визначаючи потрібну норму, меншу величину з рекомендованого інтервалу вибирають в умовах малорічного підтипу забур’яненості, при високій відносній вологості повітря, оптимальній для рослин температурі, на ранніх фазах розвитку бур'янів (фаза сім’ядольних листків або їхньої розетки), незначному ступені забур’яненості посівів, на легких за механічним складом ґрунтах, бідних на органіку. І навпаки, максимальна величина норми витрати гербіциду буде ефективною за переважаючої участі стійкіших багаторічних бур'янів, у посушливих умовах, при високій температурі повітря, в пізніх фазах розвитку бур'янів, високому ступені забур’яненості посівів, на важких за механічним складом ґрунтах, багатих на органіку. Якщо норма вказана за діючою речовиною, норму витрати препарату визначають за формулою:

,

де, Д — норма витрати препарату, кг/га;

- норма витрати діючої речовини, кг/га;

С — вміст діючої речовини в препараті, %.

Норму витрати препарату при стрічковому внесенні його розраховують за формулою:

,

де, ДС — норма витрати препарату при стрічковому внесенні, кг/га;

Д — норма витрати препарату при суцільному внесенні, кг/га;

S — ширина стрічки препарату при суцільному внесенні, см;

М — ширина міжрядь, см.

Норму витрати рідкого препарату визначають з урахуванням його густини за формулою:

,

де, ДР — норма витрати рідкого препарату, л/га;

с — вміст діючої речовини в препараті, %;

г — густина рідкого