Реферат на тему:

Доступ до світових ринків для невеликих сільськогосподарських виробників України

1. Конкурентноздатність української продукції, експорт високоприбуткової сільськогосподарської продукції та цільові ринки

Конкурентні переваги

Україна має декілька основних конкурентних переваг щодо розвитку експорту високоприбуткової продукції сільського господарства: сприятливі кліматичні умови, багаті сільськогосподарські ресурси (у т.ч. високопродуктивні ґрунти та придатні для зрошення землі), наявність у великій кількості водних ресурсів, досягнутий останнім часом прогрес в галузі сільськогосподарської торгівлі та розвитку підприємництва, а також близькість до основних іноземних ринків із постійно зростаючим попитом на сільгосппродукцію.

Проте водночас існують декілька значних негативних тенденцій та проблем, які перешкоджають виходу України на зовнішні ринки сільгосппродукції:

Низька продуктивність та ефективність аграрного сектора (як землі, так і робочої сили).

Скорочення площ під високодоходними культурами перешкоджатиме зростанню рентабельності і продуктивності сільськогосподарських виробників та призведе до зменшення обсягів виробництва валової продукції сільського господарства.

Недостатні обсяги довгострокових українських та іноземних інвестицій у сільському господарстві призводить до того, що основні проблеми галузі залишаються невирішеними, у т.ч. розвиток ринкової інфраструктури (сучасні складські приміщення, холодильне обладнання, упаковка, технології гідроохолодження, зрошення тощо).

Відсутність оптової ринкової інфраструктури, яка сприяла б створенню та розширенню експортних ринків а також поліпшенню якості продукції.

Неузгодженість стандартів якості продукції, які існують в Україні, з міжнародними стандартами (ISO, HAССР); підтвердження цих стандартів забезпечило б зростання експортного потенціалу ринку.

Нерозвинена інформаційна система та система збуту сільськогосподарської продукції для потреб переробної галузі та експортерів.

Низькі темпи запровадження нових видів продукції та технологій переробки, у т.ч. розробки нових продуктів, контролю якості, маркування та дизайну упаковки. (Дослідження конкурентноздатності високодоходної продукції Молдови не експортних ринках, 2004 р.).

Експорт високодоходної сільгосппродукції

Розміри агропродовольчого сектора, в якому, створюється додана вартість, значною мірою визначаються попитом на міжнародних ринках. Основними факторами, котрі впливають на зміну моделей харчування в світі, є: збільшення доходів, більша увага до здоров’я та урбанізація. Внаслідок цього в усьому світі можна спостерігати загальне збільшення споживання високоцінних продуктів (HVP). До цієї групи HVP, як правило, включають фрукти та овочі, вино, тютюн та всю тваринницьку продукцію, у т.ч. м’ясо, птицю та молочні продукти. Упродовж останніх декількох десятиліть найбільше зростання було зафіксоване в групі світових імпортерів свіжих фруктів і овочів, заморожених овочів, сухофруктів та фруктових соків.

Від виробництва високодоходних продуктів зазвичай отримують більші надходження з гектара, більший чистий дохід на одиницю продукції при реалізації як у свіжому, так і переробленому вигляді, або більшу додану вартість після переробки у порівнянні з іншими культурами чи продуктами їх переробки (Молдавське дослідження конкурентноздатності високоцінної продукції, 2004 рік).

Маркетинг зі створення доданої вартості також відіграє дуже велику роль у розвитку експорту. Такий маркетинг передбачає переробку або зміну продукту шляхом приготування, поєднання, збивання, перемелювання, лущення, екстрагування, сушення, копчення, ремесел, прядіння, маркування та пакування. Серед інших способів збільшення вартості сільгосппродукції можна назвати: вирощування з використанням екологічно безпечних методів, або додавання інформаційної чи освітньої складової. Масштаби виробництва продукції з доданою вартістю відрізняються від масового виробництва, успіх у цьому значною мірою залежить від використаної виробником стратегії просування продукції та реклами (Проект аграрного маркетингу АМР США).

В Україні відсутній або недостатньо розвинутий увесь спектр технологій, завдяки яким створюється додана вартість, що перешкоджає створенню значних ринків для фермерів або забезпеченню конкурентноздатності АПК України на світових ринках, у т.ч. на внутрішньому ринку, який стає дедалі вимогливішим, та на найбільшому експортному ринку для української продукції – російському.

Цільові ринки СНД

Реалізація продукції на експорт залишається важкодосяжною метою для більшості виробників овочів та фруктів; продукцію, котра все ж таки йде на експорт (зазвичай на вітчизняні міські ринки) здебільшого купують прямо на місці випадкові перекупники (посередники), які з’являються в сезон врожаю. Нині основними експортерами виробленої дрібними та середніми виробниками України сільгосппродукції, в т.ч. овочів і фруктів, є країни Балтії, Росія та Білорусь. Існують усі підстави сподіватися, що країни СНД, передусім Росія, в найближчому майбутньому залишатимуться основним пунктом призначення українських високодоходних продуктів. Хоча Україна офіційно і заявила про стратегію євроінтеграції, проте істотному доступу українських високоцінних продуктів на західні ринки, принаймні в короткостроковій перспективі, і надалі перешкоджатимуть вхідні бар’єри на сільськогосподарських ринках ЄС (у т.ч. високі митні тарифи, політика протекціонізму в галузі сільського господарства та субсидії, які ставлять у нерівне становище імпорт сільськогосподарської та харчової продукції з інших країн) разом з високими вимогами щодо якості продукції.

Поряд з цим, існує ще ціла низка факторів, які впливають на довгострокову співпрацю експортерів продукції сільського господарства, продуктів харчування з країнами СНД, зокрема:

Великий розмір ринків країн СНД та зростаючий попит на цих ринках на високоцінні продукти, насамперед, на російському ринку.

Знайоме бізнес-середовище, що спрощує налагодження партнерських відносин та торгових зв’язків (до початку 1990-х рр. переважна більшість високоцінної продукції експортувалася на ринки колишнього Радянського Союзу як у свіжому, так і в переробленому вигляді).

Наявність ринкової ніші для експорту української високодоходної продукції завдяки якості цієї продукції та відповідності місцевим стандартам на всій території СНД.

Цінова конкурентноздатність української високодохідної продукції завдяки підписанню договорів про вільну торгівлю з країнами СНД.

Існування в минулому позитивного іміджу української плодоовочевої продукції серед споживачів на цих ринках, причому цей імідж можна відновити.

Однак, слід зазначити, що на ринку СНД також існують фактори ризику, зокрема: нестабільність валюти, недостатня прозорість бізнесу, мінливе законодавство та нормативні акти, все більша конкуренція на ринку та зростаюча кількість конкурентів з країн