Цільові ринки ЄС

У цілому ряді низці країн Європи нині існують багатообіцяючі можливості для збільшення експорту таких овочів та фруктів: динь, яблук, солодкого перцю, ранньої капусти, ранніх та пізніх помідорів, салату-латуку, цукрової кукурудзи, гороху, слив, винограду, вишень і черешень, персиків і спаржі.

На думку спеціалістів Проекту аграрного маркетингу АМР США/LOL, впродовж наступних 3-5 років на світовому ринку домінувати в реалізації цієї продукції буде Німеччина, скандинавські країни, Бельгія, Нідерланди, Великобританія, Австрія, Чехія та Польща. Виробники із вищезазначених країн вивчили та придбали обладнання для переробки, упаковки, маркування та просування на ринок високоякісної харчової продукції; однак зараз вони шукають менш дорогі джерела продуктів. Крім того, мережі супермаркетів в Україні також роблять акцент на якості продукції, вони навіть розпочали проводити навчання українських фермерів та робити інвестиції в поліпшення технологій переробки, почавши з фруктів, овочів, молочних продуктів та морепродуктів.

У 2004 році фермери Херсонської області, які входять до кооперативу “Південний Союз”, почали експортувати кавуни до країн ЄС, Швеції та Нідерландів без посередників. Кооператив запропонував доставляти кавуни до Швеції за ціною в 0,25 доларів США за кг, у той час як кавуни з Іспанії доставлялися за ціною 0,35 доларів США за кг. На думку покупців, смак українських кавунів кращий, ніж смакові якості кавунів з інших країн. Витрати на транспортування, упаковку та інші супутні витрати склали ще 0,16 доларів США за кг. Однак херсонські фермери після цих відрахувань все ще отримували 0,09 доларів США за кілограм, що було значно більше, ніж 0,02 доларів США за кілограм, тобто ціни, яку вони отримували на місцевих ринках.

У 2005 році кооператив постачав перші пробні партії перцю, цибулі, помідорів та динь на ринки Швеції. Крім того, планується збільшити принаймні втричі поставки кавунів – до 300 тон. У цьому році кооператив також планує поставити 100 тон кавунів до Нідерландів. На цей момент проводиться активне вивчення російського ринку на предмет виходу на нього зі своєю продукцією (Проект аграрного маркетингу АМР США/LOL).

Поінформованість фермерів щодо експортних вимог

(Дослідження IFC 2004 року “Фермерство та агробізнес в Україні”, здійснене в межах проекту розвитку агробізнесу в Україні)

1) Чи вирощені в Україні овочі достатньо якісні для того, щоб їх експортувати?

Згідно з думкою респондентів, огірки, як правило, мають найпридатнішу якість для експорту: 71 % виробників вважає, що огірки цілком можна експортувати. Стосовно інших типів продукції (помідори, капуста та цибуля) приблизно половина респондентів вважає, що якість їхньої продукції відповідає встановленим стандартам якості. Виробники не вважають, що українська картопля відповідає експортним стандартам. Сорок дев’ять відсотків респондентів дотримуються думки, що якість цієї культури уможливлює її експорт. Водночас майже третина виробників (29 %) скоріше поділяють протилежну думку.

2) Наскільки добре фермери поінформовані про вимоги до експортної продукції?

Для визначення ступеню поінформованості в дослідженні використовувалися такі характеристики: „повністю поінформований”, “частково поінформований” та “непоінформований”. Результати цього дослідження продемонстрували, що виробники найменше поінформовані про „правила гри”, тобто перелік основних вимог до експортної продукції. Майже дві третини сімейних ферм (62 %) незнайомі з цими правилами, 29 % – частково проінформовані, та лише 8 % – повністю проінформовані про вимоги щодо угод з продажу сільгосппродукції.

3) Як фермери ставляться до необхідності дотримуватися строків постачання та вимог щодо сортування та якості?

Згідно з результатами дослідження опитані порівну розподілилися між „неготовими”, „готовими” та „повністю готовими”.

4) Наскільки добре приватні фермери підготовлені до задоволення потреб покупців щодо упаковки продукції?

Як показують результати, переважна більшість фермерів (73 %) не були готовими до задоволення таких потреб (особливо це стосується овочів). Основними причинами цього є: (1) відсутність вітчизняних виробників високоякісних пакувальних матеріалів за прийнятною ціною; (2) виробники не можуть дозволити собі інвестувати значні кошти в пакувальне обладнання; (3) належним чином упакована сільгосппродукція не користується настільки великим попитом у покупців, щоб це могло забезпечити високу віддачу від капітальних інвестицій, які фермери можуть зробити в пакувальне обладнання.

2. Експортно-імпортні операції з сільгосппродукцією

Впродовж останніх шести років Україна була експортером сільськогосподарської продукції та продуктів харчування. Протягом цього періоду експорт становив приблизно 10,1 мільярдів доларів США, а імпорт – 6,5 мільярдів доларів США (HTRS 1-24 групи). У 2003 році було експортовано сільгосппродукції з України на 2,7 мільярдів доларів США (це більше на 17 % за цей показник у 2002 році та більше, ніж обсяг сільськогосподарського імпорту (2,2 мільярди доларів США).

Таблиця 14. Зовнішня торгівля у галузі сільгосппродукції (групи 1-24 Української класифікації товарів у зовнішньоекономічній діяльності), тис. доларів США

Продукція | Експорт | Імпорт

2002 р. | 2003 р. | 2004 р. | 2002 р. | 2003 р. | 2004 р.

Всього | 2   | 2   | 3   | 1   | 2   | 1  

Живі тварини та продукція тваринництва | 379  | 523  | 645  | 142 072 | 189  | 314 —

живі тварини | 4  | 8  | 3  | 6  | 11  | 13 —

м’ясо та м’ясні субпродукти | 209  | 242  | 177  | 35  | 52  | 158 —

риба та рибні продукти | 13  | 11  | 6  | 71  | 88  | 103 —

молоко, молочні продукти та яйця | 144  | 250  | 445  | 28  | 34  | 37 —

продукція тваринного походження | 6  | 10  | 12  | 975 | 2  | 2 

Продукція рослинного походження: