Для одержання високої продуктивності з пасовища особлива увага приділяється створенню травостою. Трави висівають звичайним рядковим способом зерно-трав’яними сівалками СЗТ-3,6 і СНТ-3,6 на глибину 1,5-2,5 см (злаки), на 1-1,5 см (люцерну). Навесні трави висівають під покрив ячменю і вівса, а влітку — безпокривним посівом. Норма висіву ячменю — 90-100 кг/га, вівса — 60-70 кг/га. Підпокривні посіви трав поливають разом з покривною культурою 2-3 рази за нормою 300-400 м3/га. Після збирання покривної культури і під кожний наступний укіс трав вносять азотні добрива з розрахунку N45 і проводять 2-3 поливи у дозі 400-500 м3 води на гектар. Останнє підкошування отави проводять не пізніше як за 30 днів до настання стійкого похолодання.

При серпневих строках сівби через 8 днів після з’явлення сходів трав проводять полив за нормою 300-350 м3/га, а наступні поливи проводять за такою ж нормою через 10-15 днів. Всього проводять 3-4 вегетаційних поливи за зрошуваною нормою 900-1200 м3/га. Випасання проводиться загінним і загінно-порційним способами. Воно здійснюється за допомогою постійно вигороджених прогонів і переносної електроогорожі.

Догляд за зрошуваним пасовищем в роки використання полягає в своєчасному проведенні вегетаційних поливів, внесенні мінеральних добрив, підкошуванні нез’їдених решток трави. Зрошення проводять широкозахватною машиною ДФ-120 «Дніпро». Навесні роблять один полив 350-400 м3/га. Влітку, коли випаровування води становить 50-60 м/га за добу, між черговим стравлюванням проводять три поливи за нормою 400-450 м3/га. Восени між циклами стравлювання проводять 1-3 поливи за нормою 350-400 м3/га. Всього за пасовищний період проводять 11-14 поливів за зрошуваною нормою 4200-5200 м3/га.

Поливи поєднуються з внесенням азотних добрив, що забезпечує рівномірне надходження зеленого корму і підвищує загальну продуктивність пасовища. Азотні добрива на пасовище вносять роздрібно. Дози одноразового внесення азоту навесні становлять 60 кг і 30-45 кг/га в літньо-осінній період. Загальна норма щорічного внесення азоту на пасовище в перші 1-2 роки використання становить N180, а в наступні роки — N240. Фосфорні добрива з розрахунку Р100 вносять як основне добриво під оранку при залуженні. Після 2-3-річного використання пасовище підживлюють амофосом в дозі 60 кг діючої речовини на 1 га.

Підкошування нестравлених решток трави проводиться в першу чергу в загонах, де худоба випасалася на перерослій траві, а в подальшому — один раз за два стравлювання. Рештки підкошують роторними косарками КРН-2,1, КПРН-3. Цей захід сприяє боротьбі з бур'янами, кращому відростанню отави, збільшенню поїдання і підвищенню коефіцієнту використання трави.

Після кожного циклу спасування рештки трави підкошують і вивозять з площі. Потім травостій підживлюють азотними добривами з розрахунку N60, а восени після закінчення випасання вносять фосфорні й калійні добрива з розрахунку Р50К40. За пасовищний період, який триває 180-200 днів, проводять 6-7 циклів випасання. Після першого циклу випасання, а також в середині літа травостій на схилах щілюють на глибину 35-40 см з відстанню між щілинами 1 м, а після кожного циклу — зрошують поливною нормою 500-550 м3/га. У жарку погоду між циклами проводять два поливи. Зрошувальна норма за сезон становить 4,5-5 тис. м3/га. Зрошення проводять на різних ділянках дощувальними машинами ДДА-100 МА, «Волжанкою» (ДКШ-64), ДДН-70, а на схилах (площа 50 га) — «Сигмою». Восени на пасовищі проводять вологозарядковий полив — 900-1000 м3/га води.

Травостій на випас використовують п'ять років, після чого його перезалужують. При цьому вносять органічні добрива по 70 т/га і мінеральні по Р60К80, потім орють на глибину 35 см і дискують важкою дисковою бороною, а навесні культивують і коткують, після чого висівають просапні культури. На другий рік навесні ділянки залужують під покрив однорічних трав травосумішкою в такому складі: люцерна синьо-гібридна 14 кг/га + костриця лучна 12 + грястиця збірна 8 + стоколос безостий 6 кг/га насіння.

Витрати на створення культурних пасовищ окупаються за три роки.

Багаторічні трави з покривною культурою випасають худобою порційно-загінним способом. В рік сівби проводять чотири цикли стравлювання із загальною врожайністю 22,5 т/га зеленої маси. У наступні роки травостій починають випасати з середини квітня при його висоті 14-16 см.

Досвід створення культурних пасовищ в зарубіжних країнах

В зарубіжних країнах таким пасовищам надається велике значення. Так, у США і Канаді за останні роки їхні площі збільшились в 1,5 раза. В ряді господарств США вони займають майже половину площ сільськогосподарських угідь, з них одержують до 160 млн. тонн корм. од.

В деяких західноєвропейських країнах культурні пасовища займають70-85% всіх земель під багаторічними травами. У Данії з пасовищ отримують 80% корму. В господарствах Німеччини існують довгорічні культурні пасовища 50-річного використання, продуктивність яких становить 4-5,3 т/га корм. од. В Англії, Голландії і Данії питома вага пасовищного корму в річному раціоні становить 35-50%. Культурні пасовища в цих країнах займають 70-86% всіх земель під багаторічними травами.

В Англії, за даними І. А, Ольяшева, на молочних фермах з інтенсивним веденням лукопасовищного господарства пасовища дають 400-500 ц/га зеленої маси. У структурі сільськогосподарських угідь цієї країни довгорічні (постійні) пасовища займають 25% площі, трави в сівозмінах — 12 і природні пасовища — 38%. Велике значення мають окультурні пасовища в Естонії, Латвії, північно-західних і західних регіонах Росії, Білорусії.

Раціональне використання пасовищ, його теоретичні та господарські передумови. Для правильного використання пасовищ необхідно стравлювати травостій у стані, який забезпечує отримання з одиниці площі пасовища найбільший вихід тваринницької продукції, продуктивне довголіття і належний стан травостою. Раціональне використання травостою складається з таких елементів: визначення оптимальної висоти, строків