Установлення правильних строків стравлювання, тобто початку і закінчення випасання, має великий вплив на травостій пасовища. Дуже раннє спасування навесні й у наступних циклах зменшує масу підземних органів рослин і кількість запасних поживних речовин в них, у результаті чого в наступні роки урожай при ранньому використанні пасовищ помітно знижується. При ранньому стравлюванні ґрунт дуже ущільнюється, що призводить до затримки розвитку рослин, деформації дернини, а отже, до зниження продуктивності пасовища і передчасного його виродження. В той же час не слід і затримуватись з випасанням, тому що кормова цінність трав погіршується, вони грубіють, знижується їх поїдання тваринами. Календарні строки початку стравлювання пасовищ у зонах із неоднаковими кліматичними умовами різні. Вони можуть значно коливатися залежно від метеорологічних умов року і особливостей травостою.

Найточніше пасовищну стиглість травостою можна визначати за його висотою. Якщо переважають низові трави (тонконіг лучний, костриця червона, пажитниця багаторічна), випасання починають при висоті рослин 13-15 см, якщо верхові (грястиця збірна, стоколос безостий, тимофіївка лучна) — при 15-20 см. На природних травостоях Лісостепу його доцільно розпочинати при висоті трав 12-15. На зрошуваних пасовищах з низових і верхових трав випасання доцільно проводити при висоті травостою 18-20 см і урожайності пасовища 3-4 т/га зеленої маси. Орієнтовно такий стан травостою в Лісостепу буває в кінці квітня — на початку травня. Строки закінчення випасання восени також мають велике значення. При пізньому осінньому стравлюванні пасовища травостій не встигає зміцніти і відрости до настання зими та накопичити необхідну кількість запасних речовин, що призведе до зниження його продуктивності в наступному році. Тому випасання слід проводити не пізніше як за 25-30 днів до закінчення вегетації рослин.

Велике значення має висота стравлювання рослин. При низькому закінченні стравлювання (2-3 см) продуктивність пасовища в наступні роки знижується, а при високому (10-15 см) значна частина травостою використовується не повністю, що також небажано. Враховуючи біологію росту і розвитку трав, а також вплив різних кліматичних умов, у північному Лісостепу доцільно стравлювати травостій із сіяних багаторічних трав не нижче 4-5 см. При такій висоті травостій використовується тваринами на 90%.

Особливо слід звернути увагу на випасання овець, кіз і коней, які стравлюють трави дуже низько (1-2 см), що призводить до випадання цінних низових злаків і появи таких небажаних трав, як біловус, щучник дернистий та ін. Для запобігання цього явища необхідно не перетримувати згаданих тварин на пасовищах і слідкувати за їх випасанням.

Допустима кількість стравлювань по зонах України

Кількість стравлювань залежить, перш за все, від біологічної здатності багаторічних трав витрачати і поповнювати запасні поживні речовини. Часте стравлювання веде до зменшення коренів, кореневищ, до зниження вмісту в них запасних поживних речовин, в результаті чого число пагонів і їхня життєва сила зменшуються, гине частина рослин і урожай пасовища знижується. Дуже важливо, щоб в перерві між циклами випасання листя змогло б синтезувати поживу для рослини, що росте, і виробляти запаси для накопичення їх в корінні з наступним використанням новими пагонами. Рослини дуже чутливі до надмірного випасу. Через виснаження вони слабо реагують на азотне добриво, особливо в умовах посухи. Виходячи з цього, кількість циклів на зрошуваних травостоях має бути 5-6, на незрошуваних — 2-3 цикли.

Початок випасання худоби на новостворених травостоях. Цей фактор відіграє важливу роль у формуванні високопродуктивних пасовищних травостоїв. Багатьма дослідниками доведено, що пасовищне використання новостворених травостоїв доцільно починати навесні на другий рік після сівби, а при зрошенні — навіть у рік сівби. За таких умов у травостої зберігаються всі висіяні види, вони швидше формують зімкнутий покрив і пружну, стійку проти вибивання дернину.

У Лісостепу випас худоби при підпокривній сівбі починають через 35-45 днів у фазі початку колосіння покривних зернових культур, коли вони мають висоту 35-40 см, або при середній висоті травостою 20-35 см і вологості ґрунту не більше 75% НВ. Випасання травостою в рік сівби слід проводити, не перевантажуючи пасовище худобою, не більше 150-200 голів на гектар. На недостатньо розкладених осушених торфовищах худобу можна випасати лише на другий рік використання травостою. Спасування травостою в рік сівби на ранніх фазах розвитку трав посилює їхнє кущіння, що в свою чергу стимулює утворення нового коріння з вузлів кущіння і збільшення їх загальної маси у верхніх шарах ґрунту. Все це прискорює формування густого пасовищного травостою і підвищує стійкість дернини проти витоптування. Але слід мати на увазі, що випасати худобу в рік сівби трав допустимо лише при веденні пасовищного господарства на високому культурному рівні.

Системи використання пасовищ. Існують дві такі системи: пригінна і вигульна. Першу застосовують, якщо пасовище знаходиться на відстані до 2 км. Якщо ж пасовище розташоване на більшій відстані, на пасовищі споруджують літній табір, де худоба знаходиться протягом всього пасовищного періоду. Така система утримання називається вигульною, або системою літньо-табірного утримання худоби.

Способи випасання худоби. Розрізняють випасання безсистемне (або нерегульоване), загінне (або регульоване) і порційне. За безсистемного худоба вільно пасеться на одній ділянці без обмежень в часі. Тварини довільно і багаторазово поїдають трави, насамперед кращі види, внаслідок чого в них порушуються процеси відновлення запасних поживних речовин, а це призводить до ослаблення кущіння і випадання