Зокрема поліпшилися економічні показники на підприємствах хімічної та нафтохімічної промисловості: у січні – липні 2005 року 7,4 млн. грн. збитків, цього року за 7 місяців було отримано близько 122,2 млн. грн., а підприємства машинобудування, ремонту та монтажу машин та устаткування замість 16,9 млн. грн. збитків одержали цього року 5 млн. грн. прибутків. Протягом 7 місяців цього року підприємства та організації, які здійснюють операції з нерухомістю, здають в оренду приміщення й надають послуги юридичним особам, отримали 8,1 млн. грн. прибутків (2005 року – 1 млн. грн.); підприємства та організації, що надають колективні, громадські та особисті послуги – 3,7 млн. грн. прибутків (2005 року – 1,7 млн. грн.), освіти – 1,8 млн. грн. (2005 року – 0,7 млн. грн.). Також зі збиткових (1,6 млн. грн. збитків) прибутковими стали будівельні організації – 3,2 млн. грн. прибутків протягом січня – липня.

У той же час за 7 місяців 2006 року в області значно погіршилися економічні показники підприємств харчової промисловості та переробки сільськогосподарських продуктів. Замість 61,1 млн. грн. прибутків за 7 місяців 2005 року ці підприємства мають 12,8 млн. грн. збитків. За словами першого заступника начальника Головного управління економіки Черкаської облдержадміністрації Івана Зозулі, це пов’язано з тим, що 50% підприємств харчової промисловості та переробки сільськогосподарських продуктів Черкащини потрапили у фінансову кризу, спричинену забороною ввозу своєї продукції на територію Російської Федерації. Проблеми та основні тенденції подальшого розвитку економіки області Розвитку виробничого потенціалу області сприяє розгалужена соціальна та промислова інфраструктури. Зокрема, в регіоні діє 108 лікувальних закладів, в кожному з яких працюють високоосвічені, професійно підготовлені спеціалісти-медики. На сучасному рівні лікують гематологічних та онкологічних хворих в обласному онкологічному диспансері. Міжнародне визнання щодо підготовки спеціалістів та розвитку науки здобули Черкаський національний університет ім. Б.Хмельницького, Черкаський державний технологічний університет, Уманська сільськогосподарська академія. Магістральні залізничні та шосейні дороги області мають вихід до Києва, Москви, Санкт-Петербурга, портів Чорного моря, великих індустріальних центрів України, Росії, Польщі, Румунії та Молдови. Аеропорт в обласному центрі має можливість приймати міжнародні рейси, річковий транспорт забезпечує перевезення народногосподарських вантажів в промислово розвинуті регіони, що розташовані вздовж ріки Дніпро та до портів Чорного моря. Надра області мають широкий спектр корисних копалин, серед яких основне місце займають паливні та будівельні матеріали. У регіоні налічується понад 100 родовищ, 11 видів корисних копалин. Промислове значення мають запаси бентонітових та палигорськитових глин, каолінів, бурого вугілля та чорних сланців, декоративних гранітів, будівельних і скляних пісків. Економічне майбуття Черкащини пов'язується з розвитком міжнародної спеціалізації у галузях агропромислового комплексу, внутрішнього ринку непродовольчих товарів, машинобудування, науки, впровадження нових технологій та виробництв. Розвиток міжнародної спеціалізації у галузях агропромислового комплексу. За структурою виробництва Черкаська область має значні можливості міжнародної спеціалізації в галузях агропромислового комплексу. Проте даний потенціал використовується недостатньо ефективно. Зокрема, нині в економіці області найбільш експорто-орієнтовані є ті галузі, які виробляють продукцію хімічної та пов'язаної з нею галузей промисловості (28,6% експорту), текстиль та текстильні вироби (20,7%), механічне обладнання (17,3%). В той же час продукція харчової промисловості в структурі експорту становить лише 5%, продукція тваринництва - 6,9%, рослинництва - 4,6%. Це незначні обсяги, зважаючи на те, що 43,6% промислового виробництва в області припадає на харчову промисловість, а продукція сільського господарства складає третю частину загальнообласного виробництва. Розвиток внутрішнього ринку непродовольчих товарів. У торговельній мережі реалізується понад 50% непродовольчих товарів від загального обсягу продажу товарів народного споживання. Аналіз структури продажу зазначених товарів свідчить про значні резерви у виробництві товарів непродовольчої