У нас: 141825 рефератів
Щойно додані Реферати Тор 100
Скористайтеся пошуком, наприклад Реферат        Грубий пошук Точний пошук
Вхід в абонемент





дають результати спеціальних досліджень мезозой-кайнозойського долинного морфолітогенезу, ряд встановлених його закономірностей [3,5]. Було виявлено, що більшість палеодолии, незалежно від їх віку, відзначаються однотипною морфологічною будовою в вертикальному напрямку - наявністю в них звуженої нижньої частини і розширеної середньої і верхньої. Важливою закономірністю будови осадочної товщі палеодолин є її циклічність, а також ідентичність розрізів долин різних морфолітогенетичних циклів. В розрізах долинних відкладів крупних долин встановлюється в середньому 2-3 (інколи 4) мікроцикли. В долинах кожного з виділених морфолітогенетичних горизонтів зустрічаються ідентичні за будовою "пачки" відкладів, що проявляється в їх генетичному, фаціальному і літологічному складі. Складові цих "пачок", залежно від конкретних умов, утворюють різні комбінації, на які впливають локальні ( аномальні тектонічні блоки) і випадкові (екзогенні процеси) причини, що приводить до порушення або скорочення їх складу. За нашими даними, тут встановлюються З основні типи просторового співвідношення генетичних типів древніх долинних відкладів: 1) в нижній частині палеодолини залягають в основному відклади руслової фації алювію, які в бік схилів поступово заміщуються делювіальними. Підпорядковане значення тут мають болотні, озерні і інши генетичні типи, але ті, що починають переважати в середній і верхній частинах розрізу. Вони зустрічаються у вигляді лінз, кишень, інколи площеподібно; 2) в нижній частині розрізу залягають алювіальні відклади, які одночасно заміщуються в напрямку схилів делювіальними. Зверху вони перекриваються комплексом долинних відкладів, утворених зімкненими делювіальними тілами і пролювіальними конусами. Серед них також присутні болотні і озерні відклади; 3) підошва практично всієї долини виповнена делювіальними відкладами, які вище в розрізі змінюються іншими генетичними типами континентальних відкладів. Останній тип в літературі практично не описаний, а в межах території Українського щита він доволі часто зустрічається в дрібних паледолинах різних морфолітогенетичних циклів розвитку басейнових історико-динамічних морфолітосистем. Комплексне використання палеогеоморфологічних, літолого-фаціальних даних, результатів гранулометричних, мінералогічних, термічних аналізів, побудовані на їх основі генетичні і динамогенетичні діаграми і профілі, дозволяє вдосконалити якість ретроспективних реконструкцій, в тому числі і древніх екзодинамічних процесів, і, відповідно, пошукових прогнозів на різні осадочні корисні копалини (титано-цирконієві комплексні розсипи, алмази, бурштин ін.). Ці роботи проводились нами в межах Самотканьської, Цибулівсько-Фастівської, Ружинсько-Корнінської, Кухотсько-Вольської, Дубрівської, Володимерецької, Білокоровицької, інших басейнових морфолітосистем.

Іншим напрямком використання даних про басейнові історико-динамічні морфолітосистеми є проведення експертиз екологічного змісту різних природно-технічних геосистем (ГПТ), як функціонуючих, так і тих, які проектуються [І]. Особливе місце тут належить експертизі водогосподарських ГПТ. Як приклад, можна привести екологічну оцінку наслідків функціонування розташованих на території України допоміжних гідротехнічних споруд ( Вижівського водозабору і системи водоканалів верхів'їв р.Прип'ять) водогосподарської природно-технічної геосистеми "Дніпровська - Бузький канал" (ДБК), головна частина якої зведена на території Білорусі [б]. Споруджені на початку 60-х років вказані гідротехнічні об'єкти повинні були забезпечити функціонування всієї ГПТ ДБК відведенням близько 2/3 витрат прип'ятської води по системі каналів від місця впадіння в р.Прип'ять р.Вижівки на територію, нині, сусідньої держави. За результатами моніторінгових спостережегнь, протягом 15-20 років після здійснення цього проекту, відбулись доволі значні трансформації природно-територіальних комплексів (ПТК), в першу чергу заплави, на розташованій нижче Вижівського водозабору ділянці р.Прип'ять (на відстані десятків кілометрів). Була встановлена послідовність зміни стану окремих компонентів ПТК:

гідрологічні умови - ерозійно-акумулятивні процеси - мікрокліматичні умови і меліоративні властивості грунтів і поверхневих порід - рослини і живі організми. Основною причиною цих змін було штучне зменшення витрат р.Прип'ять. Результатом цього стало зникнення, особливо під час межені, поверхнево єдиного водного потоку, його фактичний розпад на окремі плесові ділянки. Разом з тим, вздовж не всюди морфологічно чітко виражених притилових швів заплавної тераси з'явились ознаки заболочування і нові ділянки боліт. На наш погляд, між цими явищами існує прямий зв'язок, викликаний тим, що, за нових умов, єдиний водний потік, враховуючи високі фільтраційні властивості алювіальних відкладів, активніше починає використовувати підземні, шляхи стоку, зокрема поховані русла, стариці. В результаті відбувається досить швидка деградація русла, короткочасне і локалізоване підсилення ерозійних і дефляційних процесів на перекатах, замулювання плесів тощо. Але ланцюг змін, через геоморфологічні системи, торкнувся і геологічного середовища. Відповідний відрізок верхів'їв р.Прип'ять розташовується в межах Любешівсько-Прип'ятської, Малоритської і Камінь-Каширської басейнових історико-динамічних морфолітосистем, сформованих протягом мезозою-кайнозою. Потужність морфолітогенетичних "тіл" цих морфолітосистем становить в середньому 100 -150 м. Основними елементами їх будови є практично суцільні нижньо- і верхньокрейдовий і четвертинний морфолітогенетичні горизонти, серед типів просторових співвідношень яких переважають перестилання і, частково, вкладення (для умов четвертинного горизонту). Звертають на увагу і різні напрямки регіональних нахилів цих горизонтів: у крейдових - західний і північно-західний, четвертинному - північний і північно-східний. Палеогенові і неогенові горизонти тут надзвичайно розокремлені і зустрічаються у вигляді фрагментів, площа яких рідко перевищує перші км2, а потужність - 10 м- В цих басейнових морфолітосистемах розвинутий комплекс експонованих і похованих долинних форм відповідного віку, за походженням - вони континентальні (флювіальні, льодовикові, воднольодовикові) і підводні, які є елементами історико-еволюційних рядів виділеної нами в межах платформеної частини України "мезозой-кайнозойської долинної формації" і між якими ймовірно існують не тільки просторові, але й системні, структурно-функціональні відношення [4]. Любешівсько-Прип'ятська, Малоритська і Камінь-Каширська басейнові морфолітосистеми характеризуються різними напрямками простягань ( і, відповідно, підземного стоку в них) в крейдових і четвертинних (похованих ранньочетвертинних і сучасних експонованих) долинах. За умови зниження рівнів в руслі і, відповідно, збільшення підземної фільтрації

Сторінки: 1 2 3