Специфікою с гіпертрофований розвиток сировинних галузей, про-дукція яких перекриває потреби внутрішнього ринку і орієнтується переважно на експорт. Базою їх с величезні природні багатства. Причиною виникнення був попит на їхню продукцію з боку метро-полії, а потім і інших країн. Експортні галузі відіграють виняткову роль в житті Австралії. Вони с основним джерелом іноземної валюти. Безпосередню в них зайнято порівняно мало людей. Але велика кількість працюючих в інших галузях зв'язана з ними, створюючи умови для їхнього функціонування і обслуговуючи їх.

Експортними галузями є сільське господарство і гірничодобувна промисловість. Продукти тваринного і рослинного походження дають 35 % вартості експорту, мінерального - - 45 %. Спочатку експортні галузі відзначалися екстенсивністю виробництва, зараз воно все більше і більше інтенсифікується. Перед експортом сиро-вина зазнає обов'язкової промислової обробки. Висока продуктив-ність праці в експортних галузях, а Австралія в даному випадку стоїть на одному рівні із США, пов'язана не тільки з використанням найновішої техніки, технології та організації праці, а з урахуванням того, що найдешевше може дати та або інша територія чи об'єкт. Саме це і с основою високого рівня ВНП на душу населення.

Великобританія перестала бути головним імпортером австра-лійської сировини після свого вступу до ЄС. На ринках Австралії її замінила Японія, потреби якої в сировинних ресурсах у цей час швидко зростали. Експорт Австралії спрямовується зараз також у США, Китай і країни Південно-Східної Азії. Спеціалізація па виробництві та експорті на світовий ринок продукції первинного сектора мас свої переваги і вади. Як і будь-яка інша спеціалізація, вона дозволяє зосередити увагу невеликої за населенням країни в одному напрямку. Разом з тям, в Австралії мало розвинене вироб-ництво засобів виробництва і новітні наукоємні галузі. Саме їх продукція становить 3/4 імпорту країни.

Сільське господарство

Дієта австралійців така ж, як англійська чи американська. Внутрішні потреби задоволь-няються власним виробництвом. Як експор-тер сільськогосподарської продукції Австралія поступається па сві-тових ринках лише США, Нідерландам та Франції. Структуру експорту визначають міжнародний попит і можливості природного середовища. Експортуються вовна, м'ясо, масло і сир, шкіри, пшениця, тростинний цукор, фрукти. Особливу роль відіграє Австралія як постачальник на світовий ринок вовни, м'яса, пшениці і цукру.

За поголів'ям овець (максимум 180 млн голів), настригом вовни та її експортом Австралія посідає перше місце в світі. Вівчарство -початкова галузь австралійської економіки. Виникло воно понад 200 років тому, одразу ж після заснування колонії. Передумови для цього — попит на вовну в Англії, наявність величезних просторів цілорічних пасовищ, невелика потреба галузі в робочій силі і можли-вість транспортування на далекі відстані. Основне поголів'я овець зосереджене в південне -східній та південно-західній частинах континенту на південь від тропіка в зонах з річною кількістю опадів від 700 до 200 мм.

Вивіз м'яса з Австралії почався наприкінці XIX ст., коли з'яви-лися парошіави-холодильники. Вивозять баранину, ягнятину, але основу становить м'ясо великої рогатої худоби, її вирощують пере-важно в субекваторіальній савані на північ від тропіка.

У вівчарстві і м'ясному тваринництві переважають великі ферми. Поголів'я коливається з року в рік у залежності від погодних умов і попиту на вовну та м'ясо. Інтенсивність виробництва найвища у східних достатньо зволожених районах і зменшується з просуванням вглиб континенту.

Ареали найбільшої густоти посівів пшениці збігаються з ареалами найбільшої густоти поголів'я овець. Бони дістали назву пшенично-вівчарських зон. Це субтропічні степи з чорноземними ґрунтами, розорювання яких у кінці XIX ст. стало важливою сторінкою світо-вого сільського господарства. Як експортер пшениці Австралія пос-тупається лише СШЛ, Канаді та Франції.

Промисловість

Гірничодобувна промисловість. Як уже зазна-чалось, Австралія багата на мінеральні ре-сурси. Видобування їх почалося в XIX ст. у зв'язку з попитом Англії. В кінці століття країна експортувала в значних розмірах золото, срібло і такі кольорові метали, як мідь, свинець, цинк. Після другої світової війни австралійська добувна промисловість пережила повній «бум». Він був пов'язаний з сенсаційними відкриттями величезних покладів залізних руд, бокситів і вугілля, а також інших мінералів та попитом на них з боку Японії. Якщо до того мінеральний експорт Австралії обчислювався тисячами тони, то тепер — десятками мільйонів тонн. Австралія перетворилася на одну з найбільших гірничодобувних країн світу. Вона займає перші місця за видобутком бокситів, алмазів, опалів і свинцю та одне з перших за видобутком вугілля, залізної і марганцевої руд, міді, цинку, олова, нікелю, титану, вольфраму, золота, срібла тощо.

Розвиток гірничодобувної промисловості Австралії супроводжу-вався будівництвом шахт і кар'єрів, залізниць, автошляхів і морських портів. Все це сприяло освоєнню величезної території континенту.

Енергетика і обробна промисловість. Австралія має достатню кіль-кість кам'яного і бурого вугілля. Слабким місцем залишається забез-печеність рідким і газоподібним паливом, хоча зусиллями останньо-го часу нафту і газ у помірних кількостях знайдено як на шельфі, гак і всередині континенту. Ресурси гідроенергії обмежені, але вони широко використовуються. Каскади ГЕС побудовано на Тасманії і в Австралійських Альпах. На відміну від Канади, експортні галузі Австралії не є важливим споживачем електроенергії, хоча виплавка алюмінію в 90-х роках перевищувала 1 мли т на рік.

Оцінюючи обробну промисловість Австралії, треба враховувати порівняно невелику кількість її населення і дорожнечу робочої сили. А що країна не виробляє все сама, то це нормальне явище, адже вона має чим оплачувати імпорт. Значний сектор обробної промисловості Австралії працює на експорт, переробляючи сільськогосподарську