Реферат - Албанія
9

в 1990-х роках відбувся різкий спад у цій галузі: видобуток газу скоротився до 102 млн. куб. м у 1992 і 18 млн. куб. м - у 1997.
      Вуглевидобувна промисловість розвинута слабко через обмеженість запасів кам'яного вугілля. У країні переважають родовища бурого вугілля з низькою теплотворною здатністю. Основні центри вугледобувної промисловості: Валіяси (біля Тирани), Мемаліай (на північ від Тепелени), Мбор'я і Дренова (біля Корчі). Розробка вугільних родовищ почалася в 1938 р., коли видобуток становив лише 3,7 тис. тонн. Під час Другої світової війни він збільшився до 132 тис. т на рік, а у 1987 сягнув 2,3 млн. т, у 1990-х роках ця галузь господарства почала занепадати. У 1992 р. було добуто 366 тис. т вугілля, а в 1997 - всього 40 тис. тонн.
      Особлива увага в роки комуністичного режиму приділялася розвитку гідроенергетики. Важливим проектом того часу було спорудження гідроелектростанцій на р.Маті, біля Тирани, і особливо низки ГЕС на р.Дрін у Північній Албанії. Вироблення електроенергії зросло з 3 млн. кВт/г у 1938 р. до 9,2 млн. у 1948 р. і 150 млн. у 1958. У 1970 р. вироблялося приблизно 900 млн. кВт/г електроенергії, і уряд оголосив про завершення електрифікації сільських районів. У 1988 р. виробництво електроенергії сягнуло майже 4 млрд. кВт/г, з них на частку ГЕС припадало 80%. У 1990-х роках виробництво електроенергії скоротилося, стали звичними перебої в енергопостачанні, але до 1995 воно було відновлене.

Гірничодобувна промисловість
      Албанія багата на корисні копалини, особливо на хромові і мідні руди. Наприкінці 1980-х років на частку гірничорудної продукції припадало приблизно 5% вартості промислової продукції і 35% вартості експорту.
      Родовища високоякісного хроміту зустрічаються в різних частинах країни. Хромітові рудники знаходяться у Поградеці, Клесі, Летайї і біля Кукеса. Обсяг видобутку зріс з 7 тис. т у 1938 р. до 502,3 тис. у 1974 і 1,5 млн. т у 1986. Родовища мідних руд розташовані в основному в північній Албанії, в околицях Пука і Кукес. Ведеться розвідка і видобуток руд, що містять золото, срібло, боксити, нікель, марганець тощо. Налагоджувався видобуток залізної руди на родовищах у долині р.Шкумбіні між Ельбасаном і Перпарімі. У 1990-х роках видобуток всіх цих руд різко знизився. У 1997 р. у державному секторі було видобуто всього 157 тис. т хромітів і 25 тис. т міді.

Обробна промисловість
      До 1925 року в Албанії не було майже ніякої промисловості. Вона почала повільно розвиватися тільки на початку 1930-х років, цей процес прискорився у 1939-1943 роках під час італійської окупації. У кінці Другої світової війни в країні діяло кілька лісопильних заводів і фабрик з виробництва маслинової олії і тютюнових виробів, великий пивоварний завод, кілька підприємств з виробництва мила, меблів, картону тощо. У роки комуністичного режиму були побудовані металургійний комбінат у Ельбасані, цементний завод, фабрики з виробництва рибних консервів у Влері, текстильні комбінати в Тирані і Бераті, фабрика з виробництва гумових чобіт у Дурресі, бавовноочисні підприємства в Рогожині і Фієрі, фабрики з виробництва овочевих і фруктових консервів у Ельбасані, Шкодері і Бераті, цукровий завод у Корчі і ще кілька невеликих підприємств у різних частинах країни.
      Наприкінці 1980-х років на частку промислової продукції припадала приблизно половина валової вартості товарів і послуг в Албанії. Найважливіші галузі промисловості були пов'язані з видобутком і збагаченням хромових і мідних руд, перегонкою нафти, виробництвом електроенергії, машин тощо. Наприкінці 1980-х років частка продукції харчової і текстильної промисловості становила лише приблизно третину всієї промислової продукції країни. У 1990-х роках обробна промисловість переживала глибоку кризу. До 1992 р. її продукція скоротилася більше ніж на 50%, а у 1996 становила всього 12% ВВП.

Сільське господарство
      Рівень сільськогосподарського виробництва в Албанії традиційно був і залишається невисоким, оскільки природні фактори досить несприятливі для його розвитку. У 1943 р. оброблялося лише 356 тис. га. У 1964 р. оброблювані землі становили 521 тис. га (17% всієї площі країни). Більша частина орних земель зосереджена в прибережних і центральних районах Албанії.
      Колективізація сільського господарства супроводжувалася земельною реформою, спрямованою на ліквідацію великого приватного землевласництва і надання землі "тим, хто її обробляє". Після проведення реформи по всій країні почали насаджувати колективні і державні господарства. Процес колективізації прискорився починаючи з середини 1950-х років, коли був прийнятий курс на повне кооперування сільського господарства і залучення селян у колективні і державні об'єднання. У 1967 р. цим господарствам належало 97% орних земель. Тільки в 1990-х роках розгорнулася кампанія з приватизації у сільському господарстві, і до 1995 р. більшість ферм перейшли в приватну власність.
      Основні сільськогосподарські культури в Албанії - кукурудза і пшениця. Посівні площі під зерновими культурами збільшилися з 140 тис. га у довоєнні роки до 350 тис. га у 1988. Середньорічний збір кукурудзи зріс з 134 тис. т у середині 1930-х років до 108 тис. у 1950 і 315 тис. т наприкінці 1980-х років, а середньорічний збір пшениці - з 40 тис. т у середині 1930-х років до 200 тис. у 1973 і 589 тис. у 1988; у 1994 врожай кукурудзи становив 180 тис. т, а пшениці - 470 тис. тонн.
      Значних успіхів країна досягла у вирощуванні волокнистих культур, особливо бавовни і тютюну. Важливу роль відіграє обробка маслин. Серед

---

Сторінки: 1 2 3