домогосподарств мають двох дітей, у той час як у містах і селищах міського типу їх 27,5 %; у 9,4 % та 2,6 % домогосподарств відповідно троє дітей; у 2,6 % та 0,5 % – чотири; у 1,6 % та 0,2 % – п’ять та більше дітей.
Освітній рівень сільського населення значно нижчий, ніж у містах. У сільській місцевості 25,8 % зайнятого населення станом на 2001 рік мало вищу або основну середню освіту. Водночас 2,9 % сільського населення мало лише початкову загальну або взагалі не мали освіти.
Основна характеристика ситуації в сільських районах України (семінар Британської програми DFID „Підвищення рівня життя сільського населення”, липень, 2003).
Рівень доступу до інформації становить 50 %. У сільських районах працюють радіо і телебачення, а також у тій чи іншій мірі є доступ до інших ЗМІ, наприклад, газет.
Мінімальні фінансові ресурси внаслідок існуючих нині методів планування та розподілу бюджетних коштів; органам місцевого самоврядування не надано належний обсяг повноважень, необхідний для забезпечення захисту інтересів сільської громади.
Приблизно 40 % сільських територій України мають достатню кількість інституцій для підтримки свого населення. У цілому ж на селі є дуже мало інституцій, які можуть впливати на місцеву політику або на процес прийняття рішень. Існує достатня кількість законодавчих і нормативно-правових актів, які регулюють розвиток села, проте вони погано виконуються, механізми їх реалізації – неефективні. Існують закони, які передбачають пріоритетний розгляд питань, пов’язаних із соціальним розвитком села, та інших проблем у цій сфері, але механізми їх виконання відсутні.
Рівень активності населення відображає, наскільки активно сільські мешканці беруть участь у вирішенні власних соціальних і економічних проблем. Цей показник все ще перебуває на низькому рівні (20 %). Що ж до рівня культури сільського населення та участі в різних процесах і чоловіків, і жінок, то показник є відносно високим – 70 %.