МАЛЬОВНИЧА БОЙКІВЩИНА
РОЖНЯТІВ
Площа Рожнятівського району - 1,3 тис. км2. Ліси займають 83,3 тис. га. Більша частина району розташована в лісисті смузі Карпат.
Природні багатства райоеу - нафта, газ, торф, мінеральні води, сірка, сіль, сланці, будівельні матеріали.
Грунти в районі в основному дерново-підзолисто-глейові і дернові. Як правило, вони безструктурні, перенасичені вологою, а вміст перегною становить 1-2,5%. У Капатах грунти змінюються з висотою. На заплавах і низьких терасах річок поширені дернові та лучні грунти, які за складом відносяться до буроземних.
На середніх і високих терасах, а також плоских греблях до 600 м над рівнем моря лежать бурозмні-підзолисті грунти з середнім вмістом перегною 3,4-3,6%. У букових лісах кількість гумусу може становити 15%.
На висотах понад 1500 метрів в умовах чагарникової і трав'янистої рослинності утворилися гірсько-лучно-бурозені грунти. Вони відзначаються великим вмістом гумусу - до 12%. У передгір'ях району на висотах 400-700 метрів ростуть листяні і хвойні ліси, які представлені буком, дубом, грабом, ясенем, липою, ялиною, смерекою. Верхогір'я до висот 1500 метрів оперізують хвойні ліси, основу яких складають ялина, смерека, сосна, модрина. Вище ялинових лісів у Карпатах розташовані пояс чагарникового криволісся - зарості зеленої вільхи, гірської сосни - жерепу. Верхня частина ярусу досягає 1860 метрів. Вище поясу криволісся зустрічаються субальпійські луки, де ростуть в основному тирлич, осот, ситник.
В горах беруть початок і несуть свої води по території району річки Ліниця, Чечва, Дуба, Молода, що входять до басейну Дністра. У гірських річках водяться форель, гольян, харіус, бабець. У лісах зустрічається кабан, козуля, олень, куниця, ведмідь, вовк, рись, заєць, плазуни та птахи.
Клімат помірно-континентальний. У найтеплішому місяці липні середня температура становить + 17 градусів. У найхолоднішому місяці - січні вона знижується до - 5 градусів С. Найбільш дощові літні місяці, протягом яких випадає 44% річних опадів. Максимум з них припадає на червень.
Літні опади мають вигляд злив. Зливи супруводжуються грозами. Випадає до 1000 мм. Перші приморозки настають в кінці вересня, на початку жовтня. А закінчцються вони в середньому в кінці квітня-травня.
Осінь починається в районі у вересні. Кількість опадів порівняно з серпнем різко зменшується на 40%. Листопад належить до передзимових місяців. Температура становить 5-0 градусів С. Саме на цей місяць і припадає поява першого снігового покриву. Інколи в зимку сніговий покрив відсутній зовсім.
На висотах 750-800 метрів сніговий покрив в горах з'являється в першій декаді листопада і лежить до літа, тобто 115-120 днів.
Метеорологічні весни починаються з першої декади березня, а закінчуються на прикінці травня. На жаль цвітіння вишні
і сливи припадає на третю декаду квітня, коли часто спостерігаються весняні приморозки. На території району є ряд заповдників, пам'ятників природи. Серед них заповідники Яйко, Турова Дача. Сивуля. Охорона і примноження природи - зараз одне з найголовніших наших завдань.
МАТЕРІАЛЬНА КУЛЬТУРА, ПОБУТ.
Господарська діяльність населення нашого району формувалась протягом багатьох століть під впливом історичних, економічних, географічних умов та особливостей. Головним заняттям наших далеких предків було сільське господарство зокрема землеробство і тваринництво. Окрім того мали глибокі традиції їні допоміжні заняття, такі як, городнтцтво, бджільництво, садівництво, рибальство, деревообробка, лозоплетіння, обробка шкіри та інші промисли.
Гористий рельєф, малородючі грунти значно ускладнювали ведення сільського господарства в нашім краї. Не сприяли цьому і кліматичні умови. Тому врожайність земель була дуже низькою. Малопридатні для обробітку грунти давали можливість вирощувати лише овес, озиме яре жито, ячмінь, картоплю, льон, а в низинних районах пшеницю.
Разом із зростанням сільського населення зростали потреби освоєння нових земельних ділянок за рахунок лісових масивів і чагарників. "Історія землеробства населення цього краю, пишеться в історико-етнографічному дослідженні "Бойківщина" (Київ, "Наукова думка", 1983, с.91), - це переважно історія освоєння лісових масивів, їх викорчовування і перетворення в орні грунти. На спосіб перетворення в земельні ділянки лісових масивів і чагарників вказують історичні джерела та велике число назв, пов'язаних з процесом викорчовування: "пасіка" (вирубана ділянка лісу); "спаль", "згарь", "згарище", "погарь", "паленина", "палениця", "паленище" (очищена від лісу і випалена ділянка зеилі); "копань", "копаниця" (скопана мотикою новоосвоєна ділянка землі); "чертіж", "чертяж" (від слова "чертиця" - що означає дерево з обідраною корою, щоб усихало на корені); "ораниця" (розорана "копаниця" чи "новина", за допомогою орних знарядь повністю окультірена ділянка).
В нашому районі є цілий ряд місцевостей, які відвойовано від лісу давніми поселенцями. Але після скасування панщини власники забороняли не тільки випалювати ліси, але і випасати в них худобу.
Обробіток землі проводили колись в нашім краї в основному дерев'яними знаряддями праці: дерев'яний плуг, дерев'яна лопата (рискаль), мотика. Хоч, звичайно, вже в ХYІ столітті в землеробсті використовувався і металевий реманент. Основним удобренням при вирубно-вогневому господарстві виступав попіл. А із застосуванням орних знарядб основою поживи ріллі стає гній.
Орали в основному навесні - під зернові, просапні і технічні культури.., а влітку і восени - під зяб і озимину. В залежності від рельєфу поля, від культур орнанку проводили в різні способи "в склад", "в розгін", "в один бік". Ранню весняну оранку проводили лише під злакові культури.
Спочатку висівали овес, потім - яре жито і пшеницю, а ячменем, гречкою завершували сівбу. До речі, цього принципу обробітку землі стараються дотримуватися і до тепер. Боронували поле до і після посіву. Для цього спочатку використовували примітивні борони із гілляк, а в 90-х роках ХІХ століття з'явилися дерев'яні рамочні борони із