СТРУТИНСЬКЕ ГОРОДИЩЕ

Стародавнє городище в селі Нижній Струтин нашого району мало відоме, мало про нього написано, мало воно досліджене. Найбільш детально вивчив його в 30-х роках нашого століття ісорик Ярослав Пастернак, який у "Літопиі Бойківщини" (Самбір, 1838 р.) надрукував статтю про цю унікальну пам'ятку минулого, де пише: "У долині р. Чечви, на стародавньому шляху, що у княжу добу лучив Галич через Калуш, Долину, Болехів з переходом на той бік Карпат, лежить у Долинськім повіті село Струтин Нижній. Розкинулось воно знизу на правому березі Чечви, а ліворуч на південь від села знаходиться "Замчище", не нотоване досі ніде в літературі".

Ріка Чечва та її притока потік Дубрівник обіймають там з трьох боків стрімкий язик, що клином врізається від заходу в річище Чечви, і на самому кінці язика розміщене старе городище, поділене від головного масиву ровом та валом.

Місце вибрано справді пригоже: з одного боку дуже широкий яр Дубрівника із кам'янистим, непорослим стіком, з другого - сьрімкий спад до широкої долини Чечви, а з третього висипано вал та глиюокий перед ним рів. І вид із замчища дуже широкий, як треба для оборонного місця: з одного боку видно у широкій долині Чечви, як на долоні, цілий Струтин Нижній, дальше долі рікою містечко Рожнятів і за п'ять кілометрів віддалений Сваричів, а з другого боку біля городища широке поле із залісненими горбами та "Верхісником" (449 м) на дальшім плані. За Струтиним на овиді."

Дослідник подає детальний опис городища, його розміри. Головний вал був шириною 23 метра, висотою - 4,5 метра. його західний кінець обірваний. За ним рів: 10 м ширини і 10 м глибини. А далі - рівнина "Гайок", що підноситься від рову вгору.

Народний переказ говорить, що на кінці обірваного валу була глибока кериниця, обсажена барвінком.

Кругом городища є сліди другого, значно меншого валу, але з південної сторони городища він знищений російськими військами в роки першої світової війни. Має він 4 метри ширини і 1 метр ширини. Із зовнішньої сторони городища на той час зберігся плиткий рів 4 метри ширини і 65 самтиметрів глибини.

Величина площі городища, обнятої валом становить 43 х 53 метри. Коли автор вів тут розкопки, то натрапив на кругле місце 250х300 сантимерів завбільшки, виложене великими ріняками, поверхня яких спалена вогнем. На ріняках лежало багато черепів княжої доби, а зверху кераміка. Не було тут ні однієї звірячої кістки. Вдалось тут знайти досліднику кусок залізного стремена.

У південній стороні городища знайдено було друге місце розміром 2х2 метри, виложене обгорілими ріняками. Одне і друге місце - це сліди колишнього вогнища на вільному повітрі. Але слілів будівлі не виявлено. Отже, історик робить висновок, що це не було городище для помешкання, а для схову під час небезпеки.

Матеріали, знайдені тут, відносяться до ІХ, Х, ХІ століть. А залізне стремено нагадує залізні старомодні стремана початку Х століття із Крилосу, біля Галича, а з другого боку нагадує історику пару стрмен, знайдену ним у пізньоримскій тілопальній могилі у Струтині Нижнім на полі "Сціло".

Ці матеріали, які опублікував Я. Пастернак, свідчать про глибокі ісоричні корені нашого краю, високу матеріальну культуру наших предків.

МУЗЕЙ ХУДОЖНИКА В. ХАРЧЕНКА

Музей художника Володимира Івановича Харченка відкрито в Рожнятові недавно - в 1993 році в приміщенні колишнього районного суду. Це ніби своєрідний живописний літопис Бойківського краю, який митець творив фарбами і серцем впродовж всіх літ, прожитих на Прикарпатті.

Народився В. І. Харченко 28 грудня 1917 року в місті Києві. Закінчив художню школу в рідному місті, роюфак, вчився в Київському медичному інституті. Але закінчити його не вдалося - почалася війна і пішов на фронт.

З 1944 року художник живе і працює на Прикарпатті: в Станіславові, Яремчі, Рожнятові, Набилові. Першу картину "Діти вернулися додому" намалював в 1944 році, яка зразу розкрила неабиякий мистецький хист художника. Потім були інші картини та дрібні зарисовки з життя прикарпатського краю.Скільки всіх картин намалював В. І. Харченко - і сам не розкаже. Днсятки, сотні їх в музеях Києва, Львова, Івано-Франківська, Коломиї, Аргентини, Торонто, Вінніпегу та інших куточках світу. А скільки роздавовано друзям, знайомим, гостям.

Зараз у виставкових залах музею 150 унікальних живописних полотен, 160 - у бібліотеках району, в тому числі 40 з них - в районній бібліотеці на постійнодіючій виставці, 10 - Рожнятівській загальноосвітній школі, яка взяла шефство над музеєм художника. Картини, які намалював В. І. Харченко, в основному живописного і графічного плану. А виділяти серед них кращі автор і не бажає. Всі вони для нього, як діти, рідні і дорогі. Фарби художник готує сам. Є на це в нього власні рецепти і секрети.

Окрім картин в музеї представлено також і речі побуту, одяг та взуття зібрані в околицях Рожнятова самим художником. Побувайте в цьому унікальному музеї Рожнятова - і ви збагатитесь після огляду його експозиції цікавими враженнями.

ЦІНІВСЬКИЙ ІСТОРИКО-КРАЄЗНАВЧИЙ МУЗЕЙ

Цінівський історико-краєзнавчий музей відкпито в 1976 році. Він знаходиться в старовинному будинку села, який колись називали Білою школою. У п'яти залах музею зібрано понад п'ять тисяч пам'яток матеріальної та духовної культури. Це документи історії та археології, нумізматичні колекції, предмети ремесла та побуту. Музею присвоєно звання народний.

Зал № 1

Тут представлені предмети, ілюстративні матеріали,