З Російської Півночі вивозять деревину та продукцію лісовиробничого комплексу, папір, паливо.

Південь

До складу району входять Ростовська область, Краснодарський, Ставропольський краї, Республіка Дагестан, Кабардино-Балкарська Республіка, Північно-Осетинська Республіка, Чеченська Республіка (Ічкерія), Інгушська Республіка, Республіка Адигея, Карачаєво-Черкеська Республіка.

У районі добувають нафту, газ, вугілля, поліметалічні руди та іншу сировину для кольорової металургії. Є значні гідроенергетичні ресурси. Чорноземні грунти забезпечують розвиток сільського господарства. Рекреаційні ресурси гірських територій, узбережжя морів, мінеральні води та грязі є основою розвитку в районі курортного господарства і туризму.

Південь має потужний енергетичний комплекс, на основі якого розвиваються кольорова металургія та хімічна промисловість. Машинобудування забезпечує потреби добувної промисловості та АПК. В районі розвинуте сільськогосподарське (Ростов-на-Дону) та транспортне машинобудування.

Однією з провідних ланок господарства є АПК. Рослинництво спеціалізується на вирощуванні зернових (пшениця, рис, кукурудза), технічних (соняшник, цукрові буряки), овочів, фруктів, ягід, винограду, чаю, тютюну, ефіроолійних. Тваринництво - на вівчарстві, м'ясо-молочному скотарстві, птахівництві.

Харчова промисловість складається з олійної, цукрової, виноробної, плодоконсервної, борошномельно-круп'яної, кондитерської, рибоконсервної галузей.

Вихід до Чорного та Каспійського морів забезпечує регіону вигідне географічне положення, сприятливі умови для зовнішньоекономічних зв'язків з Україною, країнами Європи, Закавказзя та Центральної Азії. Трубопроводами продукція нафтової та газової промисловості вивозиться в Україну, центральні райони Росії, Поволжя. Незважаючи на певну господарську єдність, що склалася за роки соціалістичного розвитку, господарський комплекс регіону об'єктивно розпадається на 2 частини: 1. Дон та Кубань; 2. Північний Кавказ.

Поволжя

Район охоплює Ульяновську, Самарську, Саратовську, Пензенську, Волгоградську, Астраханську області, Республіки Татарстан, Калмикію.

Природні умови та ресурси забезпечують розвиток індустріального та аграрного секторів економіки. На основі запасів нафти і газу Волго-Уральської нафтогазоносної провінції розвиваються нафтова, газова, нафтопереробна, нафтохімічна та полімерна промисловість. Запаси кухонної солі, сірки, фосфоритів є основою формування галузей хімічної промисловості і виробництва солі. Наявність сировини дали змогу створити потужну цементну промисловість. Основою електроенергетики є гідроенергетичні ресурси Волги. Трудові ресурси високої кваліфікації забезпечили тут розвиток потужного машинобудування, переважно транспортного (автомобіле-, літакобудування). Є тракторо- та верстатобудування. Головні центри - Самара, Волгоград, Казань.

Агропромислове виробництво базується на інтенсивному сільському господарстві. Тут вирощують зернові (пшениця, кукурудза, гречка, рис), технічні культури (соняшник, цукрові буряки, гірчиця). Розвинуте садівництво, овочівництво, баштанництво. Тваринництво має м'ясо-молочний напрям. Поширене вівчарство і птахівництво. Серед галузей харчової промисловості виділяються борошномельно-круп'яна, овочеконсервна, рибна.

Положення району між європейською і азіатською частинами країни забезпечує комплексність його розвитку. На довізній сировині працює алюмінієва, деревообробна промисловість. Потужними трубопроводами Поволжя з'єднано з Європою (нафтопровід «Дружба») та сусідніми країнами СНД. Віссю району є Волга, яка сполучає район з Каспійським морем, забезпечує його внутрішню єдність.

Урал

До району входять Свердловська, Челябінська, Пермська, Оренбурзька, Кур-ганська області, Удмуртська Республіка та Республіка Башкортостан, Комі-Пермяцький автономний округ.

Природно-ресурсний потенціал району дуже потужний. Тут є залізні, мідні, нікелеві руди та боксити, нафта, газ, вугілля, торф, горючі сланці, кухонна сіль, сірка, будівельні матеріали, водні та лісові ресурси.

У районі проживає майже 14 % населення країни. Розселене воно нерівномірно: найкраще освоєна територія Середнього Уралу. Район - високоурбанізований, міське населення становить 2/3. Найпотужніша міська агломерація - Єкатерин-бурзька. Великими міськими агломераціями є Челябінськ, Перм, Уфа.

Індустріальна спрямованість господарства Уралу зумовлена його спеціалізацією на чорній та кольоровій металургії (мідна, алюмінієва, цинкова промисловість). Розвинуте важке (металургійне, гірниче, енергетичне), сільськогосподарське, транспортне машинобудування, приладобудування. Дістали розвиток лісова, деревообробна, целюлозно-паперова, хімічна (гірничо-хімічна, основна хімія, хімія полімерів, нафто- і газохімічна), легка (взуттєва, трикотажна, текстильна), харчова (борошномельно-круп'яна, м'ясна, маслоробна) галузі промисловості.

Сільське господарство забезпечує місцеві потреби в продуктах харчування. Воно представлене рослинництвом і тваринництвом. На півночі переважає вирощування зернових (пшениця), технічних (соняшник, цукрові буряки), на півдні -м'ясо-молочне скотарство. Географічне положення та забезпеченість різними видами транспорту дає району додаткові переваги для розвитку економіки.

Західний Сибір

Район охоплює Кемеровську, Новосибірську, Омську, Томську, Тюменську області, Алтайський край, Республіку Алтай. До складу Тюменської області входять Ханти-Мансійський і Ямало-Ненецький автономні округи.

Різноманітний природно-ресурсний потенціал забезпечує індустріально-аграрну спеціалізацію району. З мінеральних ресурсів в районі є паливно-енергетичні (нафта, газ, кам'яне вугілля, торф), рудні (залізні в Гірській Шорії, Кузнецькому

Алатау, марганцеві, поліметалічні, титано-цинкові руди, нефеліни), будівельні матеріали. Район має значні водні та лісові ресурси.

Складні природні умови зумовили нерівномірність господарського освоєння території. Найкраще освоєні південні лісостепові та степові зони. Тут зосереджена велика частина міських поселень, найбільшими з яких є Новосибірськ, Омськ, Барнаул.

Основою економіки району є паливно-енергетичний комплекс (нафтова, газова, вугільна промисловість, теплоенергетика). В Кузбасі потужна металургійна база.

В районі дістало розвиток важке (енергетичне), гірниче, тракторне, судно- і верстатобудування, сільськогосподарське, точне, електро-, радіотехнічне машинобудування, устаткування для хімічної, лісової, деревообробної, легкої; харчової (борошномельно-круп'яна, м'ясна, маслоробна) промисловості.

Сільське господарство має рослинницько-тваринницький напрям. Рослинництво спеціалізується на вирощуванні зернових (ярої пшениці, жита, ячменю), технічних культур (льону, соняшнику, цукрових буряків), картоплі, овочів. Тваринництво представлене молочним, м'ясним скотарством, свинарством, птахівництвом, вівчарством, оленярством.

Внутрішні зв'язки району забезпечуються всіма видами транспорту. Провідна роль належить залізничному. Потужні нафто- та газопроводи зв'язують Західний Сибір з країнами Європи та країнами-сусідами. Район експортує продукцію паливно-енергетичного комплексу.

Східний Сибір

До району входять Іркутська, Читинська області, Красноярський край. Республіка Бурятія, Республіка Хакасія, Республіка Тува.

Територія Східного Сибіру дуже велика. Найбільш необжиті ділянки території тут сусідствують з великими містами. Найбільш освоєним у господарському відношенні й заселеним є південь району. Тут розташовані найбільші адміністративні, господарські, наукові та культурні центри: Красноярськ, Іркутськ, Улан-Уде.

Ця територія має потужний природно-ресурсний потенціал, особливо великі лісові і мінеральні, водні та гідроенергетичні ресурси. Мінеральні ресурси представлені покладами вугілля (Кансько-Ачинський, Іркутський, Мінусінський, Тунгуський басейни) та різноманітних руд (залізної,