Географічні особливості країн колишнього Радянського Союзу

СРСР, що проіснував з 1922 до 1991 p., займав майже шосту частину суходолу, об'єднував понад 100 націй та народностей, які утворювали в його складі 15 союзних і 20 автономних республік. Розпад такої великої країни на 15 суверенних держав став однією з визначальних подій XX ст. Це позначилося не тільки на політико-географічних реаліях, а й змінило економічну ситуацію як в регіоні, так і в світі.

Країни регіону об'єктивно зв'язані сусідським положенням, спільністю історичного розвитку, певною єдністю господарського життя та інфраструктурою, зокрема транспортною.

Шлях у кожної країни свій, залежно від умов її розвитку та соціально-економічного стану. Відмінності в рівнях соціально-економічного розвитку між країнами регіону дуже великі: з одного боку, Росія, яку завдяки потужному потенціалу можна віднести до провідних країн світу, з другого, наприклад, Киргизька Республіка, яка дістала статус країни, що розвивається.

Хід реформ також різний: від докорінних змін в усіх сферах життя (Росія, Киргизька Республіка) через часткові реформи (Казахстан, країни Закавказзя) до повільних, що майже не торкаються основних сфер життя (країни Центральної Азії).

Потенціал цієї території могутній: мінерально-сировинна база представлена всіма видами ресурсів, необхідних для розвитку промисловості. В регіоні є значні запаси лісу, водних та земельних ресурсів. При всій нерівномірності освоєння території тут є достатній трудовий потенціал, а високий рівень освіти й науки здатен забезпечити розвиток науково-технічного прогресу в економіці регіону. Спеціалізація, що склалася за об'єктивних умов, визначає місце кожної країни на регіональному та світовому ринках.

Росія - євразійська держава регіону, що має один з найпотужніших природно-ресурсних потенціалів світу. Насамперед вона й досі - один з провідних світових постачальників паливно-енергетичних ресурсів, має розвинуту енергетичну та металургійну бази, різноманітне машинобудування, що забезпечує більшу частину галузей господарства засобами виробництва. АПК спеціалізується на виробництві зерна, м'яса, масла, картоплі. Велику роль відіграє транспорт, зв'язуючи окремі частини країни та забезпечуючи її зовнішньоекономічні зв'язки.

Для Росії істотними є проблеми реформування економіки, раціонального використання всіх ресурсів, екологічні, демографічні та міжетнічні проблеми. В межах країни спостерігаються певні протиріччя між розвинутою європейською частиною зі спеціалізацією на обробній промисловості та азіатською, що більше спеціалізується на добувних галузях та циклах первинної обробки сировини.

Відмінності в природних умовах і ресурсах, в освоєнні території зумовили значні відмінності в господарюванні, спеціалізації, рівнях соціально-економічного розвитку окремих частин країни. Це дає змогу виділити на території Росії історико-географічні райони: Центральну Росію, Російську Північ, Південь, Поволжя та Урал, Західний Сибір, Східний Сибір і Далекий Схід.

Білорусь - одна з пострадянських республік колишнього СРСР, країна, географічне положення якої сприяє розвитку транзитів через її територію. Природні ресурси Білорусі небагаті, тому їй доводиться імпортувати сировину з інших країн світу, зокрема з Росії.

Білорусь розвиває такі галузі промисловості, як машинобудування (виробництво важких автомобілів, тракторів, верстатів), хімічну і нафтохімічну промисловість. Землеробство країни потребує меліорації. Краще розвинуте тваринництво. Ринкові реформи поки що не торкнулись Білорусі, не відбулися й структурні зміни в промисловому комплексі країни.

Молдова, що має сприятливі природні умови для розвитку багатогалузевого сільського господарства, спеціалізується на виробництві продукції АПК, зокрема не виноградарстві, садівництві, овочівництві та продукції їх переробки. Промисловість країни працює на задоволення потреб АПК.

Країни Закавказзя - Азербайджан, Вірменія, Грузія - вирізняються великою різноманітністю природних умов і ресурсів. Запаси мінеральної сировини (особливо паливно-енергетичної, рудної) в поєднанні з наявними трудовими ресурсами зумовили розвиток промисловості, особливо її обробних галузей. Різноманітні агрокліматичні умови сприяли розвиткові багатогалузевого сільського господарства в межах якого субтропічна спеціалізація поєднується з відгонно-пасовищним тваринництвом Портове, курортне господарство та туризм також є галузями спеціалізації району,

Азербайджан спеціалізується на нафтодобувній та нафтопереробній промисловості; Вірменія - на точному машинобудуванні та харчовій промисловості; Грузія - на транспортному машинобудуванні та ін.

Особливості природних умов та освоєння території зумовили розвиток у країнах Центральної Азії потужного багатогалузевого агропромислового виробництва, основаного на виробництві зерна в степовій зоні Казахстану та монокультурі бавовнику в решті країн регіону та пов'язані з ним галузі промислового виробництва Значні й різноманітні запаси мінеральних ресурсів, особливо палива та руд кольорових металів, хімічної сировини зумовили розвиток паливно-енергетичного комплексу, комплексу по переробці сировини та виготовленню конструкційних матеріалів, а надлишок, трудових ресурсів, притаманний всім країнам регіону, - галузей середнього та точного машинобудування.

Казахстан - одна з найбільших за площею й найпотужніших за економічним потенціалом країн регіону. Географічне положення в центрі Євразії на перетині основних транспортно-торговельних зв'язків є своєрідною перевагою країни перед іншими, насамперед у розвитку зовнішньоекономічних зв'язків.

Інші країни регіону є передусім агропромисловими країнами. Потужний АПК розвивається на монокультурі бавовнику. Розвивається добувна промисловість та ланки первинної переробки сировини. Дістав розвитку паливний комплекс (Туркменістан, Узбекистан), виробництво кольорових металів (Узбекистан, Киргизька Республіка, Таджикистан), машинобудування (в усіх країнах регіону), хімічна промисловість (Туркменістан, Таджикистан).

Надра Казахстану багаті різними видами паливно-енергетичних ресурсів, сировиною для розвитку хімічної промисловості та будівельної індустрії, але особливо запасами руд металів. Основою енергетики Казахстану є теплові та гідравлічні електростанції. Машинобудування спеціалізується переважно на виробництві устаткування для вугільної, нафтової, будівельної промисловості та агропромислового комплексу. АПК спирається на розвинуте сільське господарство. Казахстан має тісні економічні в'язки з країнами Центральноазіатського регіону, з Росією та іншими країнами світу.