Господарство країн Східної Європи,Північної і Центральної Азії
Основою розвитку економіки країн регіону є паливно-енергетичний Комплекс, який забезпечує енергією і теплом усі сфери життя. В паливно-енергетичному балансі переважає вугілля. Добувають газ і нафту, частка якої постійно збільшується через використання її в хімічній промисловості.
У регіоні зосереджено до 20 % світових запасів палива. За обсягами видобутку переважає вугільна промисловість. Тут лідерами є Росія і Казахстан. Нафтова і газова промисловість найбільш розвинута в Росії, Казахстані, Азербайджані і Туркменістані. Райони видобутку і споживання з'єднані нафто- і газопроводами, вздовж яких розміщуються переробні підприємства (мал.).
До 70 % електроенергії виробляється на теплових електростанціях, які є основою енергетики всіх країн регіону. Близько 15 % припадає на ГЕС і понад 10 % на атомні станції, програма розвитку яких після чорнобильської катастрофи була істотно переглянута. Теплові електростанції розміщують або в місцях видобутку сировини, або поблизу споживачів - в районах зосередження населення і виробництва. ГЕС працюють на великих рівнинних (європейські країни) або гірських річках (центральноазіатські країни). Розміщення АЕС тяжіє до споживачів. У цілому ж до 60 % паливно-енергетичних ресурсів зосереджені в азіатській частині регіону, тоді як близько 60 % енергії споживається країнами європейської частини.
Чорна металургія регіону спочатку виникла в європейській частині (Центральна Росія, Урал, Україна) і тільки в 30-х роках XX ст. дістала розвиток у східних районах Росії та в країнах Центральної Азії і Закавказзя. Основною продукцією галузі є чавун, сталь та прокат, що виробляються на комбінатах повного циклу. Сировинною базою галузі є руди чорних металів (залізна, марганцева, хромітова) та коксівне вугілля. Вигідне географічне поєднання цієї сировини дає змогу створювати великі металургійні бази. Такі металургійні бази склалися в Росії, Україні та Казахстані. Ці країни є основними виробниками і постачальниками чорних металів у регіоні.
Кольорова металургія має різноманітнішу сировинну базу, ніж чорна що зумовлює її складну галузеву та територіальну структури. Галузі, що використовують руди з малим вмістом металу, є матеріаломісткими і тому тяжіють до сировинної бази. Це мідна промисловість, виробництво свинцю та цинку. Алюмінієва-титано-магнієва та нікелева промисловість в розміщенні орієнтуються на паливно-енергетичні ресурси. Найбільшими виробниками кольорових металів у регіоні є Росія і Казахстан. Виробництво міді зосереджено в Казахстані, Росії, Вірменії, Узбекистані, свинцево-цинкова промисловість розвинута в Казахстані, Росії, Азербайджані, Киргизькій Республіці, нікелево-кобальтова - в Росії, олов'яна - в Росії та Киргизькій Республіці, титано-магнієва - також переважно в Росії.
Для хімічної промисловості регіону характерна велика різноманітність сировинної бази. Вона використовує гірничо-хімічну сировину (фосфорити, апатити, солі, сірку), паливо (нафту, газ, вугілля, деревину, сільськогосподарську сировину), вапняки, гіпси. Утилізує виробничі відходи - коксові та сірчані гази. Традиційну гірничо-хімічну сировину здебільшого використовує основна хімія, головною продукцією якої є мінеральні добрива: азотні, фосфатні, калійні. Структура та обсяги виробництва залежать від потреб сільського господарства, а розміщення визначається транспортно-географічним положенням щодо споживачів та особливостями технологічного процесу.
Мінеральні добрива випускають майже всі країни регіону, а за обсягами виробництва виділяються Росія (50 %), Білорусь (близько 20 %) та Україна (15 %).
Виробництво кислот орієнтоване здебільшого на споживачів, має повсюдне розміщення, а виробництво соди і хлору тяжіє до сировинної бази - родовищ кам'яної солі. Ця продукція випускається більшістю країн, проте основним експортером в регіоні є Росія.
Дуже різноманітна промисловість полімерних матеріалів. Основними виробниками продукції є Росія, Україна, Азербайджан - вуглеводнева сировина; Росія, Білорусь, Україна - хімічні волокна; Росія, Грузія, Вірменія - синтетичний каучук.
Сукупність галузей, об'єднаних переробкою деревини, утворює лісопромисловий комплекс. Основні запаси деревини знаходяться в азіатській частині, а 9/10 споживачів - в європейській, що викликає великі обсяги транспортних перевезень зі сходу на захід і з півночі на південь. За запасами та обсягами виробництва готової продукції (пиломатеріали, фанера, сірники, будинки, а також папір) провідні позиції в регіоні посідає Росія.
Машинобудування регіону випускає різноманітну за призначенням продукцію, має дуже розгалужені внутрішні та міжгалузеві зв'язки, що становлять основу функціонування всієї економіки.
Найбільший розвиток машинобудування дістало в європейській частині регіону. На важкому машинобудуванні - виробництві турбін для атомних, гідро- і теплових електростанцій, парових котлів, генераторів, гірничо-шахтного та металургійного Устаткування спеціалізуються Росія та Казахстан. Транспортне машинобудування представлене виробництвом тепловози? та електровозів (Росія, Україна, Грузія), вагонів (Росія, Україна), суден (Росія, Україна). Виробництво вантажних автомобілів зосереджено переважно в Росії, Україні і Білорусі, легкових - Росії, Україні, автобусів - Росії, Україні, двигунів - у Росії, Україні.
Центри тракторобудування розташовані в Росії, Білорусі, Україні та Казахстані. Сільськогосподарське машинобудування представлене виробництвом зернових (степова зона Росії) комбайнів, льоно- та картоплезбиральних комбайнів (Російське Нечорнозем'я), бавовнозбиральних машин (Узбекистан).
Країни регіону, які не мають достатніх сировинних ресурсів, але забезпечені трудовими ресурсами, розвивають різноманітне верстатобудування та точне машинобудування: електротехнічне, електронне, приладобудування (Білорусь, Вірменія, Таджикистан, Киргизька Республіка).
Промисловість будівельних матеріалів використовує місцеву сировину, тому розвинута в усіх країнах регіону і відповідно до місцевих умов у кожній країні має ту чи іншу галузеву структуру. Промисловість будівельних матеріалів широко використовує відходи інших виробництв, тому поєднується з галузями важкої промисловості, її основу становить виробництво цементу, залізобетонну. Найбільшого розвитку промисловість будівельних матеріалів дістала в Росії, Україні та Казахстані.
Легка промисловість представлена текстильною, взуттєвою, трикотажною, швейною, хутряною та багатьма іншими галузями виробництва. Основною галуззю є текстильна промисловість, що використовує сільськогосподарську сировину (бавовну, льон, кокони шовкопряда) і окремі продукти хімічної промисловості (синтетичні та штучні волокна). Територіальна структура текстильної промисловості відбиває