вузьку спеціалізацію окремих районів: Центральна Росія є одним з найбільших у регіоні центрів виробництва всіх видів тканин. Лляна промисловість використовує місцеву сировинну базу. Країни Центральної Азії спеціалізуються на виробництві бавовняних, шовкових, а країни Закавказзя крім того - вовняних тканин.
Агропромисловий комплекс поєднує вирощування сільськогосподарських культур з їх переробкою. Стрижнем всього комплексу є сільське господарство. Це друга за значенням складова матеріального виробництва, в якій зайнято в середньому по країнах регіону близько 20 % працюючих, зосереджено майже 1/3 основних виробничих фондів.
Основою розвитку сільського господарства більшості країн регіону є рослинництво, а базовою галуззю рослинництва — зернове господарство. Найбільш поширена зернова культура в регіоні - пшениця, її вирощують у лісостеповій та степовій зонах: озиму в європейській частині та оазисах Центральної Азії, яру - в азіатській частині, особливо в Казахстані. В лісостеповій зоні європейської частини вирощують озиме жито. Ячмінь і овес є найпоширенішими фуражними культурами. На півдні степової зони та в Центральній Азії вирощують кукурудзу на зерно. Зернобобові культури (горох, соя, квасоля, соя) найкращі врожаї дають в лісостеповій зоні. Просо вирощують в степу, гречку - в лісостеповій зоні, рис - на зрошуваних алювіальних грунтах у Центральній Азії, на Далекому Сході, Північному Кавказі.
До технічних культур належать волокнисті: бавовник (країни Центральної Азії та Азербайджан), льон та коноплі (захід лісостепової зони). Найпоширенішими олійними культурами регіону є соняшник (степова зона), а також рицина та гірчиця. Найбільшого поширення дістали посіви цукрових буряків в лісостеповій, частково в степовій зонах та на зрошуваних землях країн Центральної Азії.
Для вирощування картоплі найкращі агрокліматичні умови мають лісова і лісостепова зони. Овочі, фрукти, ягоди вирощують майже повсюдно, але найкращі умови має степова зона. Тут також сприятливі умови для розвитку баштанництва. Виноградарство поширене в гірських районах Передкавказзя та Закавказзя, Україні. Молдові, оазисах Центральної Азії та в субтропіках. Субтропічний тип сільського господарства охоплює, крім винограду, вирощування чайного куща, тютюну, ефіроолійних, цитрусових культур тощо.
За обсягами виробництва серед галузей тваринництва лідерство належить скотарству, що дає майже 70 % валової продукції галузі. Напрям розведення великої рогатої худоби залежить від кормової бази. В лісовій, лісостеповій прилеглих районах степової зони розводять худобу молочного та молочно-м'ясного напряму, в них степових та напівпустельних районах - м'ясо-молочного і м'ясного напряму.
Тонкорунні, напівтонкорунні, каракульські породи овець розводять у степо-В0х, напівпустельних та гірських районах регіону. М'ясо-вовняне вівчарство в європейській частині (Центральна Росія).
У регіоні розвинуте також свинарство та птахівництво. Крім того, розводять кіз, верблюдів, оленів маралів, бджіл, тутового шовкопряда, хутрових звірів, рибу. Зональну спеціалізацію сільського господарства регіону ілюструє таблиця.
Усі види транспорту та. шляхи сполучення в межах колишнього Радянського Союзу утворювали єдину транспортну систему, яка в межах одного виду транспорту була жорстко централізована.
З утворенням СНД організаційно-управлінська структура істотно змінилась, основні управлінські функції регулюються на рівні кожної країни, але створена транспортна мережа об'єктивно об’єднує країни СНД в єдиний економічний простір. Використання різних видів транспорту залежить від конкретних природних і соціально-економічних умов кожної країни.
У більшості країн регіону переважає залізничний транспорт. Основними вантажами є паливо, руди, будівельні матеріали, метали та продукція оборонної промисловості, зерно.
В європейській частині регіону основний каркас залізниць склався за часів розвитку капіталізму (90-ті роки XIX ст.) і в XX ст. доповнювався залежно від потреб економіки та відповідно модернізувався. Розвиток залізничної мережі в азіатській частині припадає на XX ст., особливо на 30-ті роки. За цей період були побудовані Туркестано-Сибірська, Трансказахстанська магістралі тощо.
Таблиця
Зональна спеціалізація сільського господарства Східної Європи, Північної та Центральної Азії
Зона
Сільськогосподарська спеціалізація
1. Тундра, лісотундра
Оленярство, мисливство, рибальство, розведення хутрового звіра
2. Тайга
Землеробство (жито, овес, ячмінь, пшениця, картопля, овочі). Тваринництво молочно-м'ясного напряму
3 Лісостеп
Рослинництво зернового напряму (пшениця, жито, овес), картопля, цукрові буряки, садівництво, овочівництво. Тваринництво молочно-м'ясного напряму
4. Степ
Рослинництво зернового напряму (пшениця, кукурудза, просо), соняшник, овочівництво, садівництво, виноградарство. Тваринництво молочно-м'ясного та м'ясо-молочного напрямів
5. Напівпустелі, пустелі
Тваринництво (вівчарство, шовківництво, птахівництво). Оазисне землеробство (бавовник, рис, інші зернові, овочі, фрукти, баштанні культури)
6. Субтропіки
Рослинництво (чай, цитрусові, тютюн, ефіро-олійні, виноград)
7. Гірські райони
Тваринництво гірсько- пасовищного типу
Вплив науково-технічного прогресу на розвиток залізничного транспорту йшов по шляху електрифікації магістралей, заміни паровозів на тепловози та електровози. Довжина електрифікованих магістралей в регіоні становить понад 50 тис кілометрів, або майже 50 % від загальної довжини шляхів. В європейській частині залізнична мережа має радіальний малюнок, в азіатській - лінійний, видовжений у широтному напрямі. На регіон припадає майже десята частина залізниць світу. Найгустіша мережа в Україні і Центральній Росії, далі на схід густота залізниць поступово зменшується від 30 до 2 км на 1000 км2 території. Північно-східні райони Росії зовсім не охоплені цим видом транспорту в зв'язку з несприятливими природними умовами.
Мережа автомобільних шляхів, як і залізниць, розподіляється в межах регіону нерівномірно. Найгустіша вона в європейських районах та країнах Закавказзя. Найменш густа — в країнах Центральної Азії та східних районах Росії.
Трубопроводами з'єднуються основні райони видобутку нафти та газу з районами споживання. Переважаючий напрям транспортування - з північного сходу на південний захід, а основні трубопроводи беруть початок із Західного Сибіру (газопроводи Уренгой - Помари — Ужгород, «Братерство», «Прогрес», нафтопроводи Нижньовартовськ - Одеса, Сургут - Новополоцьк) та Поволжя (нафтопровід «Дружба», газопровід «Союз»).
Регіон має розвинуту річкову систему. Меридіональний напрям більшості річок зумовлює відповідні вантажопотоки: з півночі - ліс, з півдня - зерно, руди, метал, Налагоджений зв'язок між річковими системами за допомогою каналів: Біло-морсько-Балтійський, Волго-Балтійський, Волго-Донський. Основними портами