План

Вступ…………………………………………………………………………3

Розділ №1. Аналіз і оцінка природно-ресурсного та соціально-еко-номічного потенціалу………………………………………………………….5

1.1.Природно-ресурсний потенціал……………………………….5

1.2. Людський потенціал. …………………………………………8

1.3. Трудовий потенціал. …………………………………………10

1.4. Науково-технічний потенціал. ……………………………...11

1.5. Виробничий потенціал. ……………………………………...12

Розділ №2. Аналіз розвитку і розміщення основних галузей госпо-дарського комплексу………………………………………………………….15

2.1. Промисловість………………………………………………..15

2.2. Паливно-енергетичний комплекс. …………………………..17

2.3. Хімічний комплекс. …………………………………………..18

2.4. Лісопромисловий комплекс …………………………………19

2.5. Агропромисловий комплекс. ………………………………...20

2.6. Харчова і переробна промисловість………………………..22

2.7. Транспорт і зв'язок…………………………………………..24

Розділ №3. Перспективи розвитку туризму і рекреаційна сфера.29

3.1. Зовнішньоекономічна діяльність. ………………………….30

3.2. Екологічна ситуація…………………………………………32

Розділ №4. Основні напрями соціально-економічного розвитку Одеської області. ……………………………………………………………..33

Висновок………………………………………………………………….35

Список використаної літератури……………………………………...37

Додатки……………………………………………………………………39

Вступ

Одеська область утворена 27 лю-того 1932 року. Розташована на південному заході України і ме-жує: на півночі — з Вінницькою та Кіровоградською, на сході — з Миколаївською областями, на заході — з Молдовою, на півден-ному заході — є частиною державного кордону з Румунією. На півдні і південному заході область омивається водами Чорного моря. її територія становить 33,3 тис. км? (5,5% території Ук-раїни), кількість населення за станом на 01.01.2001 — 2491,7 тис. осіб (5,0% населення України), з яких 65,8% — міське.

У географічному відношенні територія області сильно видовжена з півночі на південь, що обумовлює значні відмінності природно-економічних умов. Більша частина області розташова-на в Причорноморській низовині, а у північну та північно-західну врізаються відроги Подільської височини. Поверхня те-риторії переважно рівнинна, з нахилом з північного заходу на південний схід до узбережжя Чорного моря. Разом з тим, рівни-на у багатьох містах пересічена глибокими долинами річок, яра-ми і балками, особливо в межах відрогів Подільської височини. Північна частина області розташована в лісостеповій, а півден-на — у степній зоні. Середньорічна температура коливається від 8,2» С на півночі до 10,8» С — на півдні. Тривалість вегетаційно-го періоду від 180 до 210 діб, середньорічна кількість опадів — від 340 мм на півдні до 460 мм — на півночі області.

До середини ХІХст. Одеська область розвивалася лише як сільськогосподарський регіон. Але з будівництвом залізниць (Одеса — Кременчуг — Харків, Одеса — Київ) структура госпо-дарства почала швидко ускладнюватись. Так, різко зросли обся-ги експорту пшениці через портові міста, виникло суднобудуван-ня. Потреби сільського господарства сприяли розвитку галузево-го машинобудування. У цей період побудовані численні овоче-консервні заводи, зокрема в Одесі, Ізмаїлі, виникає верстатобуду-вання, у повоєнні роки — електротехнічна промисловість, елек-тронне машинобудування, розширюються потужності хімічної промисловості.

Область має вигідне економічне положення відносно транспортних магістралей. Через її територію проходять важливі залізничні, річкові та повітряні шляхи, які сполучають Україну з багатьма зарубіжними країнами. Вона розташована на перетині державних і міжнародних морських шляхів Чорноморського ба-сейну. Річка Дунай дає змогу підтримувати річкове сполучення з багатьма країнами Європи (Румунією, Болгарією, Сербією, Угорщиною, Словаччиною та ін.). З Болгарією встановлено по-ромно-залізничне сполучення (Іллічівськ — Варна).

У всеукраїнському та міжнародному поділі праці об-ласть спеціалізується на виробництві різноманітної продукції АПК (зерна, соняшнику, овочів, фруктів, винограду, вовни, пло-доовочевих консервів, виноградних вин, шампанського, ефірної олії, тютюнових виробів), рибної та легкої промисловості, випу-ску товарів машинобудування (суден, верстатів, пресів, машин для АПК) і хімії (брому, лаків, фарб, кальцинованої соди, діоксину титану), деяких виробів промисловості будматеріалів (гранітів, вапняків тощо), виконує курортно-туристичні функції.

Міжнародною спеціалізацією району є транспорт, особ-ливо морський і залізничний. Приморське розташування зумови-ло розвиток суднобудування та судноремонту, морського транс-порту каботажного і міжнародного плавання, курортно-турис-тичного господарства, портово-промислових комплексів.

Розділ №1. Аналіз і оцінка природно-ресурсного та соціально-еко-номічного потенціалу.

1.1.Природно-ресурсний потенціал. Земельні ресурси. За станом на 01.01.2001 в області зосереджено 3118,3 тисячі гектарів земельного фонду, утому числі 2590,8тис. сільськогосподарських угідь (6,2% в Україні), з них ріллі — 2077,6 тис. га (6,4%). Забезпе-ченість сільгоспугіддями і ріллею на душу населення становить відповідно 1,05 та 0,84 та (середньодержавні показники 0,85 і 0,66 га). Сільськогосподарська освоєність території (суші) досить висока — 83,1%, (в Україні — 72,2%), рівень її розораності — 69,6%, у тому числі сільгоспугідь — 84%. У ґрунтовому покриві області переважають родючі чорноземи звичайні, але в них відбувається прискорене зниження вмісту гумусу.

В структурі земельного фонду за 1990-2000 рр. дещо ско-ротилась питома вага сільськогосподарських угідь, а в складі ос-танніх підвищилась частка природних кормових угідь, значно зменшилась площа зрошуваних земель. Основною проблемою щодо землекористування є відновлення природної родючості ґрунтів, покращення структури землекористування, зокрема сільськогосподарських угідь.

Водні ресурси. Територія області відноситься до посуш-ливої зони, де середня багаторічна кількість опадів становить 420 мм. Водні ресурси представлені прісними поверхневими та підземними водами, а також солоною водою Чорного моря. Се-редній багаторічний місцевий річний стік, який формується за ра-хунок малих рік та водостоків, становить 0,35 м3 або 0,7% від за-гального показника в країні. Транзитний стік області, який фор-мується в основному в басейні Дністра, становить 12,5 км3. Вра-ховуючи обмеженість місцевих водних ресурсів, нерівномірність їх розподілу, в області побудовано близько 800 штучних водойм. Споживання свіжої води в регіоні за 1990-2000 рр. змен-шилось у 2,7 рази і становить 479 млн. м3. Це пояснюється перш за все скороченням водовикористання водоємних галузей промис-лового виробництва і сільського господарства. Значно знизилися об'єми оборотної та послідовно (повторно) використаної води — до 179 млн. м3 (1990 р. — 353, 1995 р. — 245 млн. м3), у той же час частка оборотної води у загальному об'єми використання на ви-робничі потреби збільшилась і становила 69% (1990 р. — 58%).

Лісові ресурси обмежені й виконують переважно приро-доохоронну, санітарно-гігієнічну та рекреаційну функції. Загаль-на площа лісів та інших лісовкритих площ становить 223,0 тис. гектарів (2,1% в Україні),