1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7

Виробництво товарів народного споживання без вартості алкогольних напоїв у цінах 1999 р., млн. грн. | 1133,7 | 481,8 | 266,8 | 23,5 | 55,4 | 1,0

у тому числі:

продовольчі

непродовольчі | 694

2439,5 | 387

182,2 | 207

656,9 | 29

912,5 | 53

669,2 | 1

40,6

Експорт товарів, млн. дол. США | 97,5 | 85,1 | - | 87,3 | 0,6

Споживання палива: авто бензину, тис. тонн | 81,1 | 44,9 | - | 55,4 | 1,5

вугілля і вугільної продукції, тис. тонн | 212,9 | 87,2 | - | 40,9 | 0,1

газу природного, млн. м | 1368.5 | 1027.8 | 75.1 | 1 5

паливного мазуту, тис. тонн | 122,9 | 15,7 | - | 12.8 | 1,3

дизельного пального, тис. тонн | 141.0 | 103.8
| 73 6 | 2 1

* 1999 рік

Ґрунтовий покрив області дуже різноманітний. Найпо-ширеніші опідзолені (ясно-сірі, сірі лісові, темно-сірі та чорнозе-ми опідзолєні — у лісостеповій частині) — 27,1 % загальної площі області та дерново-підзолисті (піщані, глинисто-піщані, глеєві — в основному на Поліссі) — 20,4% ґрунти. Чорноземи вкривають вододільні простори у лісостеповій частині (5,3%). Дернові ґрун-ти на елювії щільних карбонатних порід поширені на південному заході області. Знижеш ділянки вододілів, терас, заплави річок і днища балок займають лукові, луково-чорноземні, дернові (12%), торфово-болотні ґрунти та торфовища (13,3%). Еродова-них ґрунтів близько 146 тис. га. Основні проблеми господарсько-го використання ґрунтів пов'язані з осушенням надмірно зволо-жених, вапнуванням кислих ґрунтів у Поліссі та протиерозійни-ми заходами у лісостеповій частині області.

Загальна площа земельних ресурсів (суші) за станом на 01.01.2000 становить 1962,9 тис. га. Сільськогосподарська освоє-ність території — 47,7%. На початок 2000 року нараховувалось 936,9 тис. га сільськогосподарських угідь, з них 649,8 — ріллі, 12,0 — багаторічних насаджень, 259,2 тис. га — природних кор-мових угідь. Розораність території становить 33,1%, сільськогоспо-дарських угідь — 69,4%. Природно-ресурсний потенціал орного фонду в цілому невеликий.

Землезабезпеченість населення області нижча середньо-державної і складає 0,79 га сільськогосподарських угідь на одно-го мешканця, у тому числі 0,55 га ріллі. З розвитком несільсько-господарських галузей економіки поступово скорочується площа продуктивних земель: за останні дев'ять років на 12,0 тис. га, хо-ча в результаті осушувальних робіт в сільськогосподарський обіг були включені болотні та заболочені землі.

Загальна площа лісів та інших лісовкритих площ -794,7 тис. га, що складає 40,5% до загальної площі земель.

У лісному фонді переважають хвойні породи — 69,3%, м'я-колисткові — 19,7% і твердолисткові — 11,0%. Переважають цінні соснові та сосново-дубові, менше вільхові й березові насадження.

1.2 Мінерально-сировинні ресурси. На території області знайдено і розвідано більше як 120 родовищ 15 видів корисних копалин і 397 родовищ торфу. В складі ресурсного потенціалу найбільш широко представлена будівельна мінеральна сировина. Державне значення мають запаси цементної сировини, будівель-ного каменю, базальтів, облицювального каменю.

Здолбунівський цементно-шиферний комбінат експлуа-тує одноіменне родовище крейди і суглинків.

Сировинна база каоліну (Дерманівське родовище) за масштабом можна охарактеризувати як місцеве, що експлується Березнівським фарфоровим заводом.

Із чотирьох відомих в області родовищ крейди викорис-товується Купецьке і Любомирське. Резервні родовища (Клеванське, Вишнева гора) для організації великого виробництва не придатні. Розвідані запаси склових пісків забезпечують вироб-ництво на Рокітнівському склозаводі.

На території області розміщені унікальні родовища ви-сокоякісних базальтів, які придатні для виробництва мінеральної вати, кам'яного лиття, цементу. їх розвідані запаси не обмежу-ють розвиток виробництва. Разом з тим, необхідно вжити за-ходів щодо упорядкування їх використання, тому що в даний час значні обсяги їх ідуть на виробництво будівельного щебеню.

Видобуток піску в області проводиться на 32 кар'єрах, з яких лише сім базується на родовищах, що стоять на балансово-му обліку. В області є лише 18 великих і середньо каменедробильних підприємств, де утворюється велика кількість відсіву. Однак тільки на Вирівському кар'єрі з них виробляється митий пісок.

Сировинна база промисловості стінової кераміки кіль-кісно і якісно не зовсім задовольняє виробництво. Більшість ро-довищ відносяться до категорії дрібних, а цегла, що вироб-ляється із місцевих ресурсів, — до низькоякісної.

1.3 Людський потенціал. У Рівненській області проживає 1184,4 тис. осіб. Значна частина населення, як і у більшості захід-них областей України, проживає в сільській місцевості (52,5%). Щільність населення в області на 28% менша від середньо-державного показника. Природний приріст населення має від'ємну тен-денцію у сільській місцевості (-1,6%), але не в містах (0,3%). В об-ласті продовжується процес вимирання населення, але на фоні за-гальнодержавних показників природного скорочення він у 8,7 разів менший і є найнижчим в Україні після Закарпатської об-ласті. Серед регіонів держави Рівненщина вирізняється більшим вимиранням жінок, ніж чоловіків, та відносним зменшенням смертності серед дітей. У віковій структурі — чоловіки і жінки у працездатному віці займають 58,6%, населення у молодшому працездатному — 19,6% і 21,8% — населення у старшому працез-датному віці. Смертність в області переважає над народжуваніс-тю, тому природне скорочення населення — 7,2% (природне ско-рочення у міських поселеннях — 6,5%, а у сільській місцевості — 8,3%). Головним чинником природного скорочення є підвищен-ня рівня смертності, основна причина якої — хвороби системи кровообігу (понад 59,0% померлих).

Міграційні процеси в області переважають у міждержав-ному вимірі: вони у 4,5 разів більші, ніж міжрегіональна міграція. Безробітні молоді люди та кваліфіковані працівники, серед яких багато людей з вищою освітою, від'їжджають за кордон у пошу-ках тимчасової і постійної роботи в країнах Західної Європи та Росії, як правило, на