Крім рік і потоків, є у Ворохтянському лісництві цінні мінеральні джерела сірководневої води. А у Говерлянському та Високогірному лісництвах знаходяться невеликі озера льодовикового походження.

Найбільші з них - озеро Марічейка та озеро Несамовите, площа яких відповідно сягає семи та трьох тисяч квадратних метрів. Перше з них знаходиться на висоті 1510 метрів над рівнем моря, друге - на висоті 1750 метрів. Найбільша глибина Несамовитого-два метри, жодна річка не витікає з нього, і живиться воно лише дощами. Марічейка набагато мілкіше озеро, глибина його не перевищує 0,8 метрів, І воно з усіх сторін заростає осокою.

На території парку також знаходяться хлоридні, вуглекислі, сульфатні, гідрокарбонатні мінеральні води типу "Боржомі", "Нарзану", "Єсентуків", "Арзні" Особливо відомі вуглекислі гідрокарбонатно-натрієві та кальцієві води, так звані "Буркути"

Є також поклади вугілля, кам'яної солі, нафти, газу, графіту, золота, кольорових металів, будівельних матеріалів, бурого вугілля, лігніту, залізних та марганцевих руд, хоча родовища останніх чотирьох копалин на даний час вважаються неперспективними.

1.4.ГРУНТИ

Грунти парку формувалися під дією різноманітних природних умов. На ці процеси впливали різні фактори, взаємодіючи і взаємодоповнюючи одні одних. Для утворення грунту має значення рельєф, геологічні субстракції, види лісів, під покривом яких утворювався шар грунту. На ґрунтовий покрив значний негативний вплив має і господарська діяльність людини, яка призводить до його деградації. Але найбільш суттєво на деякі особливості грунтів, зокрема на потужність профілю, скелетність, механічний та хімічний склад, впливають підстилаючі гірські породи

На території парку переважають бурі гірсько-лісові грунти, а також буроземно-підзолисті, гірсько-лучно-буроземні, дернові та лучні.

Тут їх зустрічається 26 різновидів. Ростуть на них ялицеві, смерекові і букові ліси.

У межах хвойно-широколистяних лісів переважають світло-бурі грунти, а вище, в межах смерекових лісів - темно-бурі. Гірський ландшафт сприяє

змиванню грунтів водою, тому зустрічаються грунти різного ступеню змитості.

Бурі гірсько-лісові грунти (буроземи) поширені виключно в гірській частині області на добре дренованих материнських породах, що являють собою елювій-делювій карпатського флішу, в межах лісового поясу до висоти 1500-1550 м над рівнем моря. Утворились в умовах гірського рельєфу на схилах різної крутизни та експозиції. Особливістю материнських порід цих грунтів є їх незначна глибина, щебенистість та безкарбонатність Сформувалися буроземи під смерековими, ялицевими та буковими лісами Це основний вид карпатських грунтів. Залежно від крутизни та експозиції схилів ці грунти зазнають водної ерозії, а тому часто трапляються у різному ступені змитості. Утворення грунту у парку, як і в карпатському регіоні, проходить за двома типами - буроземним і підзолистим.

За механічним складом ці грунти легко- та середньосуглинисті, дуже часто щебенисті. Нижні горизонти мають слабкі ознаки оглеєння,

У верхньому горизонті міститься 2,4-3,6 % гумусу, кількість якого з глибиною повільно зменшується. Реакція ґрунтового розчину кисла, рН сольової витяжки становить в середньому 4,4-5,3- Сума увібраних основ дорівнює 7,8-10,5, гідролітична кислотність - 3,07,5 мг-екв. на 100 г грунту, а в окремих випадках досягає великих значень (20-25 мг-екв.)

Буроземи багаті на перегній під буковими лісами, де його кількість досягає 10-15 %, а на розорюваних ділянках може зменшуватись в 4-5 разів Своєрідний груповий склад гумусу: світлозабарвлених (жовто-бурих) рухомих фульвокислот є в два рази більше, ніж гумінових, що значною мірою зумовлює властивості та колір цих грунтів.

Особливість карпатських буроземів - великий вміст так званого рухомого алюмінію (від 14-18 до 70-100 мг на 100 г грунту), який є токсичним для рослин і разом з воднем зумовлює їх високу кислотність, кисла реакція пригнічує процеси нагромадження нітратних форм азоту, а також доступних форм фосфору. Тому ці грунти слабо забезпечені поживними речовинами, особливо фосфором і азотом.

Орні землі на цих грунтах малопродуктивні, мають розпорошену структуру з включенням жорстви і каміння, схильні до запливання і утворення кірки під час висихання. Зате вони відзначаються добрими лісорослинними властивостями, ліси на них високого бонітету.

За особливостями рельєфу, експозиції і крутизни схилів, материнських гірських порід та умов зволоження бурі гірсько-лісові грунти поділяються на неглибокі (сума горизонтів Н + HP до 40-45 см), середньоглибокі (до 75 см), глибокі (понад 75 см), нещебєнисті, щебенисті, неоглеєні та оглеєні відміни.

На виположених гірських схилах, які протягом століть використовують як природні кормові угіддя чи як орні землі, на буроземний процес ґрунтоутворення під впливом трав'янистої рослинності або агрокультури накладається дерновий грунтоутеорюючий процес Гумусовий горизонт у

таких грунтів більш темного (сірого) кольору, а тому їх часто називають дерново-буроземними. За фізико-хімічними властивостями, вмістом і складом гумусу вони майже подібні до типових буроземів. Окультурення спричинилося до зменшення їх актуальної та гідролітичної кислотності і вмісту рухомого алюмінію. їх слід розглядати, як видозмінені бурі гірсько-лісові грунти.

Буроземно-підзолисті грунти залягають на середніх та високих (четвертій-сьомій) терасах карпатських рік, переважно на їх малостічних ділянках делювіальних шлейфах схилів, рідше на вирівняних частинах вододільних плоских гребенів на висотах 400-600 м над рівнем моря. Утворились ці грунти на нещебенистих давньоалювіальних та делювіальних відкладах важкого механічного складу. В умовах надмірного зволоження тут застосовують води і провідну роль у ґрунтоутворенні відіграє глейовий процес. Це спричинюється до збільшення рухомості сполук заліза і гумусу, зумовлює диференціацію профілю на горизонти колоїдного елювію і ілювію.

Вони мають виключно міцну горіхувату або горіхувато-призматичну структуру. Стійкість проти розмивної дії води у цих структурних агрегатів дуже велика.

У гумусовому горизонті вони вміщують у середньому 3,3 % перегною Реакція ґрунтового розчину сильно кисла. Гідролітична кислотність висока (6,65 мг-екв. на