Залягання у сприятливих для обробітку умовах рельєфу зумовлює їх вигідність для землеробства. Для підвищення родючості потрібно, перш за все, осушити ці грунти за допомогою відкритого або гончарного дренажу, вапнувати, вносити підвищені дози органічних та фізіологічно лужних мінеральних добрив.

Гірсько-лучно-буроземні грунти поширені в полонинському (субальпійському та альпійському) поясах на висотах понад 1500-1550 м над рівнем моря. Сформувались вони під трав'янистою та чагарниковою рослинністю карпатського високогір'я на елювії-делювії флішу. Профіль їх подібний до профілю бурих гірсько-лісових грунтів. З поверхні залягає заторфіла дернина (Но, 0-5-8 см), далі йде темно-сірий гумусовий горизонт (Н, до 20-25 см) і такої ж глибини перехідний горизонт (HP). Материнська порода представлена уламками різної величини, які змішані з дрібноземом.

Вплив дернового процесу ґрунтоутворення виявляється у хемно-сірому забарвленні гумусового горизонту, акумуляції у верхніх горизонтах біогенних елементів - кальцію, калію та фосфору, утворення в скаді гумусу фракції власне гумінових кислот, пов'язаних з кальцієм. Вміст гумусу в них коливається у межах 10-15 %.

Гірсько-лучно-буроземні грунти відзначаються високою актуальною (рН сольове 4,5-5,0) та гідролітичною кислотністю (20-26 мг-екв. на 100 г грунту), містять багато рухомого алюмінію (близько 60 мг на 100 г грунту).

Для поліпшення їх родючості потрібно регулювати випас худоби і її кошарування, вапнувати або гіпсувати, боротись із заростанням полонин чагарниками (чорницею, лохиною, ялівцем).

Дернові та лучнігрунти низьких терас поширені в межах заплави і перших двох надзаплавних терас карпатських рік. Утворились цї грунти під трав'янистою і чагарниковою рослинністю на алювіальних та делювіальних відкладах, знесених з гірських схилів. Складаються з такого ж "буроземного" матеріалу, що й бурі лісові грунти, а тому їх габітус також буроземний.

На підвищених і краще дренованих ділянках терас розвинулись дернові (дерново-буроземні на алювіальних відкладах), а на понижених ділянках лучні грунти. Іноді можна побачити невеличкі ділянки болотних грунтів і навіть неглибоких торфовищ.

Фізико-хімічні властивості цієї групи грунтів, склад і вміст гумусу та поживних речовин майже такі, як і в прилеглих буроземів. Вони лише більше перезволожені, хоч і непогано дренуються галечниками, які їх підстелюють. Основною їх перевагою перед іншими карпатськими грунтами є те, що вони залягають на вирівняних ділянках, не зазнають ерозії (крім заплави, на якій спостерігається розмив і намив повеневими і паводковими водами, а також бічна ерозія рік). У зв'язку з цим дернові грунти інтенсивно використовують у сільському господарстві.

На території парку серед гірсько-лісових підзолистих фунтів переважає група торф'янисто-підзолистих. За характером ілювіального горизонту ці грунти поділяються на гумусово-підзолисті та залізисто-підзолисті. Перші характерні для смереково-ялицевих лісів, другі -для ялицево-смерекових, кедрово-смерекових та соснових.

1.5.ТВАРИННИЙ СВІТ

Багатий та різноманітний тваринний світ парку він відрізняється від прилеглих територій видовим складом Українські Карпати характеризуються чітко вираженою висотною поясністю клімату, грунтів та рослинністю. Тварини, як один із компонентів будь-якого біогеоценозу, також приурочені до природних комплексів і живуть лише в умовах, у яких можливе виживання, існування і продовження роду.

Так, наприклад, у субальпійському поясі живуть снігова нориця та тинівка альпійська, які в інших кліматичних поясах не зустрічаються. В передгірних районах живе велика кількість павукоподібних, комах, молюсків та інших безхребетних, риб та наземних хребетних. Слід відмітити, що ареали, тобто місця розселення, більшості видів перекривають кілька висотних поясів. Безхребетні та хребетні мають вплив на формування грунтів і рослинного покриву.

Зоогеографічне положення території Карпат, в тому числі і території парку, визначено в роботах І. Ф. Страутмана та К. А. Татаринова. У межах Палеоарктичної зоогеографічної області європейської підобласті виділяється бореально-лісова зона, а в її складі - Карпатський гірсько-лісовий зоогеографічний округ з Українсько-Карпатським зоогеографічним районом, що охоплює територію гірських і передгірних частин Закарпатської, Чернівецької та Івано-Франківської областей Карпати, і, зокрема, ЧорногІрський масив, мають специфічний комплекс бореально-тайгових і гірських видів хребетних, які не зустрічаються на прилеглих територіях. До них належать: форель струмкова, тритон альпійський, саламандра плямиста, кумка жовточерева, глушець карпатський, білоспинний і трипалий дятли, горіхівка, білозобий дрізд, тинівка альпійська, плиска гірська, кутора мала, білка карпатська, снігова і мала водяна нориці, олень карпатський, ведмідь бурий та деякі інші види.

Частина хребетних тварин є ендеміками: тритон карпатський, глухар карпатський, сова довгохвоста карпатська, дятел білоспинний карпатський, нориця снігова і деякі інші гірські форми. Для деякої кількості видів і підвидів Карпати служать границею ареалів.

Зоогеографічною специфікою Карпат є те, що в гірську систему не проникають ряд рівнинних видів. В цілому фауна Карпат носить характер "острівної" гірської тайги, яка чітко виділена на території парку.

Тут зареєстровано близько двохсот видів хребетних.

Характеристику класів почнемо з риб.

Вище водоспаду в місті Яремче зустрічається один із представників лососевих - струмкова форель, риба з яскравими чорними і червоними плямами. Риба підіймається гірськими потоками до тисячі метрів над рівнем моря Тримається в місцях з температурою води +16 градусів і швидкістю течії один-три метри на секунду. Не переносить забрудненої води. Живиться комахами, які літають над водою, їх личинками, бокоплавами і молюсками, смітною рибою. Восени, на мілководді, можна спостерігати масовий нерест.

У гірських річках можна також зустріти малих рибок, таких, якгольян, голець, бабець-головач. Нижче водоспаду зустрічається більше видів риб: підуст, головень, шипівка гірська, вусач звичайний і балканський та деякі інші. В кінці квітня - на початку травня, нижче водоспаду, на перекатах річок, можна побачити масовий нерест підуста.

Фауна земноводних досить різноманітна. Нараховує вона десять видів і поширені земноводні