Ряд хвостатих представлений п'ятьма видами, які відносяться до родини саламандрових. Це звичайний, гребінчастий, карпатський і альпійський тритони та плямиста саламандра.

Карпатський тритон - звичайний багаточисельний вид. Зареєстрований на всій території парку на висотах 500-2000 метрів над рівнем моря. Заселяє калюжі, канави, озера Зимує на суходолі під гнилими стовбурами дерев, камінням. Для карпатського тритона характерна відсутність на спині гребеня Шкіра у тритона трішки горбкувата, зверху буро-коричнева, знизу оранжева, без плям.

Альпійський тритон-один із найгарніших представників роду. Має гладку шкіру на спині, невеликий гребінь, у шлюбному забарвленні - з яскравими блакитними плямами. Зустрічається разом з карпатським тритоном.

Саламандра плямиста - багаточисельний представник хвостатих земноводних. Зустрічається поблизу струмків, у гнилих повалених стовбурах дерев, під корінням. Забарвлення тіла оригінальне: на блискучому чорному фоні тіла розкидані яскраво-жовті або оранжево-жовті плями. Активна в сутінках та вночі, можна зустріти і вдень після дощу.

Ряд безхвостих на території парку нараховує п'ять видів: жовточерева кумка, сіра ропуха, звичайна квакша, гостроморда та трав'яна жаби.

На території парку зустрічається шість видів ПЛАЗУНІВ. Родина веретільницевих представлена одним видом - веретільницею ламкою Це безнога ящірка, що живе і в передгір'ях, і на полонинах. Живляться вони дощовими черв'яками, слизнями, багатоніжками, комахами Часто веретільницю помилково вважають отруйною, і тому вона терпить від людей

Родина ящіркових представлена двома видами: прудкою та живородячою ящірками. Типовою на території парку є живородяча, яка зустрічається на відкритих ділянках. Живиться ця ящірка комахами, в основному жуками Зустрічається на всіх висотних поясах. Прудка ящірка зустрічається рідше і лише до висоти 1200 метрів над рівнем моря.

Родина вужевих на території парку нараховує два види: звичайний вуж та мідянка. Мідянку часто приймають за гадюку через зовнішню схожість, люди ставляться до неї вороже знищуючи, а тому вона є рідкісною для регіону.

З родини гадюкових, від передгір'я до найвищих вершин, поширений лише один вид - гадюка звичайна. У горах відмічено три варіації забарвлення: найбільш поширена сіра з чорним ромбічним малюнком на спині вздовж хребта, досить часто трапляються повністю чорні, рідко - мідно коричневі особини. Живиться гадюка норицями і мишами, ящірками та веретільницями, деколи землерийками. Отрута гадюки - цінний продукт фармакології.

На території парку досить різноманітна фауна птахів, яка нараховує понад сто десять видів. Птахи представлені переважно групами і видами, пов'язаними з лісовими ландшафтами, у меншій мірі - з ландшафтами відкритих місць. Зустрічається група гірсько-альпійських видів.

Найбільш чисельний ряд горобиних. Зустрічаються: вивільга, зяблик, сільська і міська ластівки, гірська і біла плиски, пронурок, яка тримається біля гірських рік; волове очко, тинівка альпійська, дрізд гірський, що заселяє границю лісу і криволісся; горихвістка звичайна і горихвістка чорна, золотомушки - одні з найменших жителів лісу; характерні також тайгові види - снігур, шишкар, горіхівка та інші,

Ряд дятлоподібних представлений дятлом чорним, сизим, трипалим, великим строкатим. Рідше зустрічається білоспиний, малий строкатий і

крутиголовка.

З родини куриних зустрічаються глушець, тетерук, орябокта куріпка, а з родини соколиних- боривітер звичайний; багаточисельна популяція хижака - яструба великого. Зафіксовано зальоти беркута у високогір'я Чорногори.

З ряду лелекоподібних зустрічаються два види - лелека білий та чорний, хоча чисельність їх низька.

Ряд голубиних представлений чотирма видами, а совині - сімома.

Клас ссавців на території парку налічує понад 50 видів. Особливістю теріофауни є те, що більше тридцяти п'яти відсотків видового складу становлять комахоїдні І рукокрилі.

Ряд комахоїдних представляють вісім видів: кріт, їжак, звичайна, мала та альпійська бурозубки, білозубка білочерева, звичайна і мала кутори.

Рукокрилі на території парку представлені десятьма видами, в основному дендрофілами.

Ряд гризунів нараховує порівняно багато видів - 18.

Білка карпатська з характерним чорним забарвленням поширена по всій території парку. Для неї характерні сезонні вертикальні міграції. У широколистяних лісах живуть горішникова і лісова соні. Для хвойних лісів характерна лісова соня В період активності вони ведуть сутінковий та нічний спосіб життя, а на зиму впадають у сплячку.

З родини тушканчикових зустрічається лісова мишівка, яка веде прихований нічний спосіб життя і зустрічається на високогірних луках.

Родина мишиних об'єднує шість видів: лісову, жовтогорлу, польову, маленьку і хатню миші та сірого щура. Хатня миша і сірий щур - типові синантропи, заселяють населені пункти і тимчасові людські прихистки. Найбільш чисельним видом є жовтогорла миша-типовий лісовий вид, який зустрічається від передгір'їв до субальпійських луків.

З родини норицевих тут живуть: лісова, мала водяна, підземна, темна і снігова нориці.

Є на території парку і хижаки - вовки, лисиці та ведмеді. Родина кунових нараховує вісім видів. Найкрупнішими представниками родини є видра, яка живе на берегах гірських потоків, багатих рибою. Зустрічаються лісова і кам'яна куниці, які населяють гірсько-тайгові ліси. З дрібних кунових - ласка, горностай та тхір лісовий. До родини котячих відносяться рись та європейський лісовий кіт, які зустрічаються в глухих місцях парку.

Є тут і парнокопитні - дика свиня, благородний олень І європейська козуля. Дика свиня заселяє всі гірсько-лісові угіддя, Для неї характерні вертикальні міграції. Взимку свині спускаються в низини, а навесні мігрують навіть у субальпійську зону. Тримаються вони групами і стадами. З парнокопитних найбільш чисельна козуля європейська В кінці вересня - на початку жовтня, коли в горах стоїть холодна, ясна та безвітряна погода, у оленів проходить гін. Далеко чути пристрасний рев биків над осіннім лісом.

Частина представників тваринного світу є рідкісною і ендемічною, тому ці тварини занесені до "Червоної книги України"(1994).

1.6.ЛАНДШАФТ

З великої різноманітності ландшафтів Карпат в межах парку можна виділити