Перший тип ландшафту займає невелику частину території парку -декілька десятків гектарів, але його формування здійснюється вже під постійним впливом Карпат. Широтно-зональні процеси порушуються висотно-зональними змінами. Сума опадів тут складає 700-800 мм, сума активних температур - 2500-2200°, переважають ерозійні процеси - густота ерозійного розчленування - 2,5 км/км2, глибина врізу річкових долин 200-300 метрів. Літо не спекотне - 17-18°С, - і дощове. Періоди загальної і активної вегетації коротші порівняно з рівнинами Прикарпаття на 3-7 днів. Водний баланс додатній.

Ландшафти другого типу утворюють найбільшу зону, яка підіймається до 1400-1550 м. Тут переважає висотно-зональний закон формування ландшафтів. Помірна кількість тепла (сума активних температур від 2000 до 1000°С) і постійний надлишок вологи (800-1300 мм) сприяють широкому поширенню деревної рослинності - широколистяних і хвойних порід та буроземного процесу ґрунтоутворення.

Гірсько-лісові ландшафти надзвичайно різноманітні, їх можна згрупувати в три підтипи - підзони.

Підтип низькогірних широколисто-лісових ландшафтів помірного, надмірно-вологого клімату, переважання бучин і деревно-буроземних грунтів.

Ландшафти цього підтипу зустрічаються найчастіше, вони повністю займають синклінальні низькогір'я Верховинсько-Вододільних Карпат. Поверхня низькогір’їв дістає ще досить сонячою тепла. Рослинність спокійно вегетує протягом 160 днів. Опадів буває 800-1000 мм на рік. Зими довші, ніж на передгір'ях, і холодніші. Загальний фон утворюють досить родючі дерново-буроземні опідзолені грунти. Але орних земель менше - від 10 до ЗО %. Лісом укриті не більше 47 % усієї площі. На місці вирубок - барвистий килим соковитих, яскраво розфарбованих вторинних суходільних луків - це карпатські царинки.

Підтип середньогірних широколисто-лісових ландшафтів прохолодного помірно-вологого клімату, ялиново-смерекових насаджень і бурих грунтів.

Середній ярус гір на висотах 900-1250 м займає значні площі Ґорган і Чорногори. Тут кількість сонячного тепла (сума активних температур 1600-1000°С), тому період загальної вегетації триває всього 135 діб, активної -85. Літо на цих висотах коротке, прохолодне (середня температура +13°С) і вологе. Лісом укрит о від 54 до 67 % території підзони. На вирубках по узліссях і лісових галявинах розвиваються післялісові суходільні різнотравно-злакові луки Формуються своєрідні, слабкодиференційовані бурі лісові грунти. Буроземи, як правило, не окультурені, орних земель мало.

Підтип середньогірних хвойно-лісових ландшафтів єпредставником одного надмірно-вологого клімату, ялинових насаджень і підзолисто-буроземних грунтів.

Верхній "поверх" лісової зони з висотами 1250-1550 м у парку є лише у найвищих масивах Горган. Тут тепла мало, сума активних температур 1000-600"С, з період загальної вегетації скорочується до 120 днів, активної - до 60. Середня температура липня близько 20°С. Багато опадів - 1200-1500 мм на рік. Зустрічаються сліди льодовикової ерозійно-акумулятивної діяльності.

Кліматичні умови спрятливі для розвитку хвойних порід. Переважають косіричники, проте в їх травостої вже зустрічаються субальпійські види. Багато бруснично-чорничних пустищних заростей. Серед ялинових лісів є невеличкі сфагнові болота. Поряд з буроземами зустрічаються підзолисто-буроземні грунти, бо під хвойними деревами підсилюється підзолотворчий процес.

Основою третього типу ландшафту є субальпійські і альпійські луки, які на території парку мають обмежене поширення. Вони існують лише на вершинах окремих масивів, які підіймаються вище 1550-1600 метрів н.р.м. Утворюють не суцільну зону, а ряд ізольованих, розірваних островів (Чорногора, Хом'як, Синяк).

Ландшафти формуються в умовах холодного., надмірно вологого клімату. Вершини дістають дуже мало тепла, сума активних температур нижча 600"С. Середньорічна температура повітря близька нулю. Рослинність може вегетувати лише протягом 90 діб, а середня температура липня 8-9°С. Зима тривала, до шести місяців - з листопада до кінця квітня.

Рельєф високогір'я більш зрілий, представлений двома різновіковими типами. Переважають великі хвилясті поверхні з одинокими стогоподібними вершинами. Це давні поверхні вирівнювання ранньонеогенового віку. Схили північні і північно-східні круті, скелясті, густо роз'їдені крісловинами цирків і карів, розчленовані широкими трогами. Це плейстоценовий давньольодовиковий рельєф.

Деревній рослинності не вистачає тепла, вона змінюється субальпійським І альпійським криволіссям, чагарниками і луками, великі площі затягнуті моховим та лишайниковим покривами.

Під чагарниково-лучною рослинністю в умовах холодного клімату і постійного зволоження розвивається дерновий, болотний і, в меншій мірі, підзолистий процеси ґрунтоутворення. Характерні торфовисто-лучні і торфово-підзолисті фунти.

Високогірні луки людина давно використовує як вигідні

поблизу верхньої межі ссрормувались своєрідні антропогенові різновидності ландшафтів - карпатські полонини.

Високогірні ландшафти найвищих масивів чітко поділяються на підтипи-підзони: підтип субальпійських лучно-чагарникових ландшафтів менш холодного клімату, торфовисто-підзолистих грунтів і рідколісся в добре захищених долинах та підтип альпійських чагарниково-лучних ландшафтів більш холодного клімату, торфово-лучних грунтів і літніх сніговиків у давніх льодовикових карах.

У фізико-географічному районуванні парк можна виділити як провінцію -Східні лісисті Карпати; як підпровінцію - Карпатську гірську субальпійсько-лісову. А також такі області: Скибові середньогірні лісисті Карпати з районом Зовнішні Горгани, Верховинські низької ірні лісо-лучні Карпати з районами Внутрішні Горгани та Ворохта Путильська верховина; Полонинсько-Чорногірські середньогірні субальпійсько-лісові Карпати з районом Чорногора.