Реферат:

На тему:” Населення та його характеристика на прикладі України”.

Зміст

Вступ.

Населення та його характеристика на прикладі України.

Висновок.

Список використаної літератури.

Вступ

Україна – є однією з найбільших країн Європи як по території, так і по чисельності населення.

Основними чинниками розселення, в тому числі його інтенсивності і напрямів, є соціально-економічні (розвиток та розміщення продуктивних сил тощо), природні та демографічні.

Регіональні особливості демографічної ситуації формуються під дію зовнішніх та внутрішніх чинників, у тому числі й природних умов, правових, моральних та релігійних норм, адміністративно-регулятивних актів, екологічних умов проживання тощо.

Природні фактори позначаються на процесі розселення внаслідок територіальних відмінностей природного середовища (поверхні, клімату, географічної мережі, корисних копалин, якості земельних ресурсів та ін.).

Населення характеризується, чисельністю населення, співвідношенням чисельності міських і сільських жителів, інтенсивності зміни кількості жителів сільських і міських населених пунктів, статево-віковою структурою, складом тощо. В свою чергу, просторові зрушення в порайонній організації виробництва та інших видах трудової діяльності мають прямий вплив на форми й територіальні особливості розселення людей, в значній мірі зумовлюють інтенсивність і напрям постійних і маятникових міграцій, призводять до зміни в питомій вазі міських і сільських жителів у всьому населенні України та її областей.

Населення та його характеристика на прикладі України.

Населення - є важливим показником для характеристики соціального ладу країни, її економічного і культурного рівня. Виходячи з того, що людина є основним творцем суспільного багатства, можна стверджувати, що чисельність населення та кваліфікація її працездатної частини є фактором, який обумовлює можливості економічного розвитку .

Використовуючи такі джерела даних про населення, як перепис населення, а також матеріали поточної реєстрації розробляються такі питання :

1)чисельність населення та його розміщення на території

країни;

2)склад населення;

3)рух населення.

Чисельність населення є результатом взаємообумовленого розвитку усієї сукупності процесів суспільного розвитку, і насамперед соціальних та демографічних. Чисельність населення не є стабільною величиною. Вона змінюється відповідно до дії усієї сукупності різноманітних факторів.

Чисельність населення України за даними перепису населення в 2001 р. становить 48,4 млн. чол.

Починаючи з 1993 р. загальна чисельність населення України почала зменшуватись. На початку 1995 р. чисельність населення була майже такою ж, як у 1990 р. Причиною зменшення кількості населення в державі є не соціальні катаклізми або природні катастрофи, а ті соціально-економічні та демографічні особливості, які склалися в Україні на сучасному етапі розвитку.

Аналіз демографічного потенціалу полягає у вивченні сучасної чисельності населення і трудових ресурсів та прогнозу їх чисельності на перспективу. Аналізується статево-вікова структура населення, фахова, освітня і культурна структура трудових ресурсів, а також купівельна спроможність населення, традиційні навички, ціннісні орієнтації.

Прогноз чисельності населення здійснюється різними методами. Однак найпоширеніший з них – метод лінійної функції :

N t=No*( 1+kt ) , де

No –початкова чисельність населення ;

Nt – чисельність населення через t років ;

k– середньорічний приріст населення ;

t – період прогнозування .

Найважливішим показником динаміки чисельності населення є показник природного приросту населення. Динаміка природного приросту населення залежить від рівнів народжуваності і смертності. Приріст населення- це різниця між кількістю народжених і померлих за певний період.

Коефіцієнт народжуваності :

n=(N/(T*S))*100 , де

N – кількість народжених ;

T – період прогнозування ;

S – середня кількість мешканців регіону за період Т.

Коефіцієнт смертності :

m=(M/(T*S))*1000, де

М- кількість померлих.

Коефіцієнт природного приросту :

Кпр=((N-M)/(T*S))*1000.

Народжуваність – найдинамічніший показник, бо саме вона впливає на зміну природного приросту .

Значне зниження народжуваності та зростання смертності населення зумовлені погіршенням умов його життя. Велику роль відіграє і складна екологічна ситуація, яка особливо загострилась після аварії на ЧАЕС. Усі регіони зазнали впливу радіоактивного забруднення, що підтвердилось різким підвищеням смертності. Найвища вона серед осіб старших вікових груп. Досить високою в Україні є смертність дітей у віці до одного року.

Зниження природного приросту спричиняє деформацію вікової структури населення, зумовлює зниження природного приросту трудових ресурсів. ’’Старіння’’ населення призводить до збільшення економічного навантаження на осіб у працездатному віці.

Національний склад населення та рівень його життя.

На даний час в Україні проживає понад сто національностей. Понад 7,5 млн. українців проживають у близькому зарубіжжі і майже 4 млн. в далекому зарубіжжі. Чисельність українців в Україні становить близько 73 % усього населення. Решта населення – росіяни (близько 22%), євреї ( 1%), білоруси, молдавани, поляки, болгари та ін.

Для оцінки рівнів регіонального економічного розвитку населення використовують показник господарського освоєння території, що відображає величину виробленого сукупного продукту на 1 км.кв. території. Індекс освоєння території визначається і за рівнем заселення, валової продукції промисловості й сільського господарства, протяжністю транспортних артерій.

Рівень життя характеризується рядом синтетичних показників, до яких належать фонд споживання у використовуваному національному доході, реальні доходи населення, номінальна заробітна плата працівників і службовців, доходи селян від громадського господарства, обсяг роздрібного товарообороту.

Підвищення рівня життя населення залежить від раціонального використання трудових ресурсів, що відображено і в затратах живої праці на виробництво відповідної продукції.

Статево-вікова структура населення.

Статево-вікова структура населення є одним з важливих демографічних показників. Він дозволяє зробити певні висновки щодо можливої зміни динаміки чисельності в майбутньому.

В Україні проблема статево-віової структури населення мають значні регіональні відмінності. Так ці проблеми діаметрально протилежні в Закарпатській і в Донецькій областях. Певні особливості є і у сільській та міській місцевостях, зокрема, в більшості сільських адміністративних районів України природного приросту практично немає, а в багатьох спостерігається процес депопуляції. Це означає, що в таких районах коефіцієнт народжуваності менший від коефіцієнта смертності. На даний час в селах різко погіршується вікова і