Географічна оболонка: її межі, основні властивості та закономірності
   

Географічна оболонка - це оболонка Землі, в якій стикаються, взаємно проникають і взаємодіють між собою чотири природні геосфери: верхня частина літосфери, нижня частина атмосфери, гідросфера і біосфера.
   Верхню межу географічної оболонки проводять по межі поширення життя – озоновому екрану; важче визначити нижню межу оболонки, тобто межу проникнення життя в літосферу. Вважають, що вона лежить нижче земної поверхні на кілька км. Отже, вся товщина оболонки складає 35-40 км. Географічна оболонка має комплексний характер. Раніше всередині географічної оболонки виділяли сферу діяльності людини – географічне середовище. Але за останні десятиліття діяльність людини охопила не тільки всю географічну оболонку, але й вийшла за її межі – в космос. Тому тепер один і той же об'єкт без відношення до діяльності людини називається географічною оболонкою, а по відношенню до діяльності людства – географічним середовищем.
   Речовина географічної оболонки, як і її енергія – земного і сонячного походження. Енергетичні процеси в географічній оболонці майже виключно залежать від космічної енергії. Оскільки ця енергія майже не проникає вглиб земної кори, то з глибиною переважає уже ендогенна енергія. Речовина і енергія всіх сфер географічної оболонки поширюється наскрізно. Наприклад вода знаходиться і в атмосфері, і в літосфері, жива речовина також і т.д.
   К.І.Геренчук (1969), відмічаючи термінологічну плутанину, дав таке визначення географічної оболонки: географічна оболонка – це матеріальна система, що утворилась на поверхні Землі внаслідок взаємодії літосфери, гідросфери, атмосфери і біосфери з променистою енергією Сонця і внутрішньою енергією Землі.
   Отже, географічна оболонка найбільш широке, комплексне поняття сучасної географії. В наші дні географічна оболонка знаходиться в орбіті економічних, наукових і політичних інтересів людського суспільства (В.Б.Сочава, 1962).
   Географічна оболонка – це своєрідна матеріальна система, що історично склалась і безперервно розвивається. Рядом своїх властивостей вона відрізняється від інших оболонок: літосфери, гідросфери та атмосфери. Основні властивості географічної оболонки такі: 1) в її межах речовина знаходиться в трьох агрегатних станах; 2) вона має два джерела енергії – космічне і телуричне, тоді як інші сфери мають одне джерело енергії; 3) вона відзначається цілісністю, тобто внутрішньою закономірною єдністю, яка проявляється в тому, що компоненти її – літосфера, гідро-, атмо- і біосфера, утворюють взаємообумовлену і взаємопроникаючу систему, в якій ті або інші зміни в одному із компонентів викликають за собою зміни в інших компонентах і навіть в цілій системі. Прикладом цілісності географічної оболонки може служити такий факт: кілька разів за останнє століття (в 1891,1925,1941 рр.) жителі Перуано-Чілійського узбережжя були свідками своєрідного природного "експерименту". Атакама, зумовлена високим атмосферним тиском та холодною Перуанською течією. Океанічні води багаті на рибу, поживою для якої служать величезні маси планктону. А розвиткові планктону сприяє великий вміст кисню у холодних водах течії. Рибні багатства живлять не тільки населення узбережжя, а й птахів (бакланів, пеліканів, кайр, гагар тощо), які утворюють величезні колонії на скелястих островах, залишаючи після себе поклади гуано – цінного азотного добрива, що є важливою статтею експорту Чілі та Перу. Але, у вищезгадані роки південно-східні пасати, що гонять Перуанську течію, послаблювались, і тоді посилювалась течія Ель-Ніньйо, що йдучи від екватора, проникала майже на 1000 км далі на південь, ніж звичайно, відтискуючи від берегів холодну перуанську течію. І тоді пустиня розцвітала, випадали рясні дощі, води стікаючи в океан, розмивали землю, поклади гуано, руйнували будівлі. Масово гинули і відлітали птахи, бо зменшилась кількість риби в океані, (риба стала обминати теплі води, бідні на кисень і планктон). Явище Ель-Ніньйо виникає нерегулярно – з інтервалом від 4 до 18 років і буває різної інтенсивності. Наприкінці 1982 початку 1983 рр. Ель-Ніньйо викликало сильні коливання клімату. Наприклад, біля берегів Північної Америки температура води підвищилась на 60. Повернула назад потужна течія Кромвела і декілька місяців вона текла не з заходу на схід, а навпаки.
   Такі кардинальні зміни в пустелі Атакама і прилеглому побережжі сталися внаслідок послаблення пасату.
   Відомий полярний дослідник Візе звернув увагу на те, що періоди похолодань в Арктиці і погіршення умов судноплавства в Північному Льодовитому океані призводять до підвищення рівня африканських озер – Ньяси, Вікторії, Танганьїки та ін. і навпаки в періоди потеплінь рівень цих озер знижується.
   В антропогеновій історії Землі відомі періоди, коли великі зміни в ході природних процесів охоплювали всю земну кулю. Це були льодовикові епохи (понижувався рівень океану на 110 м) та ін
   Географічна оболонка, як система настільки цілісна, що досить змінитися якомусь одному її компоненту, наприклад, висоті материків, як почнуть змінюватися інші компоненти: клімат, води, рослини, грунти, тваринний світ та ін. Таким чином, в основі цілісності географічної оболонки лежить обмін речовин і енергії між літо-, гідро-, атмо- і біосферою в смузі стикання цих геосфер, тобто в межах географічної оболонки. Речовинний і енергетичний обмін між сферами проявляється в багатьох формах: 1. Вся товща осадових порід земної кори утворилась за рахунок переважно осадження речовини з океанічних, морських, озерних та річкових вод, випадання її з атмосфери і за рахунок відмерлих організмів (орг. вапняки, трепели, вугілля, торф, нафта). 2. Різноманітні солі і хімічні елементи розчинені у водах гідросфери, походять переважно з літосфери, частково з атмо- і біосфери. 3. Сучасний склад атмосфери майже цілком