Реферат на тему:
Забруднення та їх класифікація
Загроза загибелі людства від забруднення ним довкілля — одна з популярних тем преси й інших засобів масової інформації. Особливо вражають документальні фотографії величезних сміттєзвалищ, спотворених пляжів Середземномор'я й віддалених куточків тропіків, "прикрашених" залишеними тисячами туристів бочками і пляшками захмарних полонин Альп і Гімалаїв тощо.
Та писати про забруднення з точки зору наук не так просто. Якщо не виокремлюватися з власного біологічного виду, то необхідно послідовно обстоювати його пріоритети. З огляду на такий варіант легко, як це й робить у своїх документах Всесвітня організація охорони здоров'я, дати таке визначення забруднення:
Забруднення — явище появи у довкіллі людини забруднюючих речовин чи будь-яких інших агентів (від вірусів до звукових хвиль надмірної інтенсивності), які безпосередньо чи опосередковано негативно впливають як на саму людину, так і на створене нею для власних потреб штучне середовище.
Саме такий підхід, на наш погляд, притаманний більшості людей. Він особливо характерний для тієї їх частини, яка у сучасних суспільствах вбачає своїм основним завданням "підвищення рівня життя співвітчизників".
Зовсім інший варіант визначення забруднення обстоюють екологи, які усвідомлюють, що поблажливість до злочинно-егоїстичних дій і потягів людства йде йому тільки на шкоду. Саме антропоцентричний (той, що ставить у центр відліку людину, оцінюючи всі явища виключно через її пріоритети) підхід до всіх дій і намірів минулого і сучасного є основною причиною прискореного руху людства до прірви.
В екологічному визначенні поняття „забруднення" намагаються відійти від антропоцентризму, наголошуючи на тому, що воно стосується не лише людей і створеного ними штучного середовища, а сукупності всіх видів у біосфері та Землі з найближчим космосом:
Забруднення — внесення в довкілля, виникнення або раптове підвищення в ньому значень чи концентрацій хімічних, фізичних, біологічних, інформаційних або будь-яких інших традиційних чи новостворених агентів і факторів, що спричинює втрату рівноваги і завдає шкоди для частини або більшості видів екосистеми, де сталося це явище.
Власне шкідливу речовину чи фактор теж називають "забруднення" (хоч краще — "забруднюючий агент"). Тому це слово, як і подібні до нього (типу "випромінювання"), у різному контексті означає і явище забруднення, і матеріального агента, значення якого вийшло за межі норми.
Забруднення звичайно поділяють на природні і антропогенні.
Прикладом перших є пил і гази під час виверження вулкану, вода у періодичних "потопах" в українському Поліссі, несподіваний заморозок чи навіть сніг для квітучих вишень, віруси грипу чи нашестя сарани тощо. Ми про них згадуватимемо, але не вони є головними "героями" нашої книги. Надалі акцентуватимемо на антропогенних, створених чи спричинених людиною забрудненнях. Саме вони стали серйозною небезпекою для виживання людства, весь прогрес якого був рухом до створення щораз більшої кількості таких забруднень, які Природа, за всіх її зусиль, не може нейтралізувати швидко або й повністю.
Тривалий час у минулому переважна більшість сміття і створеного людиною були нешкідливими для довкілля. Вони складалися або з біологічних решток, що швидко розкладалися і входили в природні елементні цикли, або поширених навколо нас матеріалів — кременю та іншого каміння, черепашок тощо. Незначний відсоток виробів наших пращурів Природа так і не змогла "нейтралізувати", наприклад, перетворити назад у глину кераміку всіх часів і народів, розчинити на атоми вироби з непрозорого старовинного скла тощо. Але вони хоч були неотруйні, а шкода оточенню під час їх виготовлення була мінімальною.
Ми вже згадували, що і скотарі, і землероби впливали на довкілля. Найактивніші і найневміліші з них подекуди примудрялися зробити його навіть непридатним для власного проживання. Звісно, це погано, але люди у стародавні часи бодай не отруювали його, використовуючи майже виключно природні матеріали.
А от людина міська відзначила свою появу справжнім фонтаном виробів (зокрема, й високоотруйних), з якими Природа або нічого вдіяти не могла, або справлялася з великими втратами для живого. Суттєво й те, що ці "вічні" (стійкі або незруйновні) речовини і вироби міські люди вносять у довкілля дуже концентровано. Нарешті, "людина міська" спокусила і селянина можливістю легко підвищити врожайність: ось тобі трактор, міндобриво, гербіциди, пестициди, дефоліанти, застосовуй, збереш удвічі-утричі більше.
Але ж багатьох з цих речовин ніколи не існувало, тому не дивно, що вони поступово нагромаджувалися і врешті-решт, як перший з інсектицидів (дослівно "вбивці комах") — ДДТ (його творець навіть отримав свого часу Нобелівську премію), стали смертельно небезпечними не тільки для шкідливих комах, а й для всього живого.
Дедалі суттєвішим стає поділ всіх забруднюючих агентів на стійкі (незруйновні біосферою за короткий час без негативних наслідків для неї) і нестійкі (ті, що зникають або модифікуються до безпечного стану під впливом біосфери чи фізичних умов на поверхні Землі).
Заміна традиційних речовин (метали, стійкі пластичні маси тощо) новими, які у потрібний момент деградують (розкладаються) на "звичні" для біосфери сполуки, — одне з великих і благородних екологічних завдань сучасних технологій.
З практичного боку, забруднюючі агенти найчастіше поділяють за їх походженням на промислові і непромислові (сільськогосподарські). Залежно від природи забруднення поділяють на енергетичні і матеріальні.
Можна застосувати останній підхід і для класифікації промислових виробів і відходів, виокремлюючи механічні (переважно тверді "цяцьки" людей), хімічні (гази, рідкі сполуки і штучні речовини), фізичні (всі види полів, хвиль і випромінювань), біологічні (створені чи модифіковані під впливом людини найпростіші, рослини, тварини).
За розміром "зони ураження" (площа і відстань поширення чи перенесення) забруднення класифікують так: забруднення житла; локальні;