Коломия

Коломия - місто обласного підпорядкування, районний центр. Перша літописна згадка про неї датується 1240 роком. У 1401 році місто одержало Магдебурзьке право. Місцевість поблизу Карпат, в межиріччі повноводних рік Пруту та Дністра, які разом із Дунаєм несуть свої води до Чорної о моря, була вигідною для заснування поселення. Про наявність стародавнього чортового шляху свідчать римські монети II-IV століть нашої ери, виявлені поблизу Коломиї. Уже в Х-ХІІ століттях тут існували поселення. В період Київської Русі Коломия була досить великим населеним пунктом. Усередині XIII століття вона стала важливим центром видобутку солі, а в XIII столітті - містом.

В середині XIV століття Коломию, як і все Покуття, захопили польські феодали. З 1367 року вона входила до складу Молдавського князівства. На початку 90-х років XIV століття місто знову відійшло до Польщі. Тоді ж було створено Коломийський повіт, який став одним із трьох повітів Галицької землі.

1395 року Коломия одержала королівський привілей на право щосуботніх торгів, їй було надано герб. У 1405 році місто отримало війтівство. У 1413 році польський король надіслав до Коломиї монахів-домініканців, які заснували тут монастир.

Про перетворення міста у важливий осередок торгівлі свідчить надання йому в 1424 році "права складу", за яким усі купці, що їхали з Молдавії до Польщі, повинні були зупинятися в Коломиї і виставляти на продаж свої товари. У ХІV-ХV століттях Коломия мала досить широкі економічні зв'язки з галицькими містами, особливо зі Львовом, а також з Кам'яицем-Подільським. Налагодженню економічних контактів з Молдавією сприяла близькість із Буковиною, заселеною українцями, окрім того купці з інших міст їздили через Коломию до Молдавії, Волощини, Угорщини та в балканські країни.

Універсалом під 3 липня 1443 року польський король Владислав ІІІ надав Коломиї пільги для захисту від загрози турецької агресії. Тоді ж було встановлено межі Коло-мийського староства, до якого ввійшли села Воскресінці, Угорники, Корнич, Турка, Сонів, Кийданці. Дятківці та Балинці, а також визначено межі кожного села.

У XV столітті зросла роль Коломиї в політичному житті краю. Жителі міста підтримували визвольну боротьбу проти феодального гніту. Повстанські загони Мухи 1480 року захопили Коломию.

Внаслідок посилення турецької агресії та польсько-турецьких війн ХVІ-ХVІІ століть Коломия не раз зазнавала руйнувань, особливо в 1505 та 1531 роках. Нищівним був напад на місто турецької орди в 1589 році.

Хоч війни тривали, місто зростало. Ілюстрації 1565-1570 ро-ків засвідчують, що значна частина мешканців займалася тва-ринництвом, городництвом та рільництвом, однак основне місце в економіці посідали ремесло й торгівля. В XVI столітті тут працювали ремісники двадцяти спеціальностей, діяли два великі водяні млини на Пруті. Багато міщан чумакувало. Деякі з них орендували соляні джерела в околицях Коломиї і виварювали сіль, однак переважна більшість чумаків купувала сіль для продажу на Волині, Київщині, в Литві та інших місцевостях. Не менш важливу роль в економіці міста відігравала торгівля. Міщани платили великі податки.

Протягом 1617-1626 років татарські війська тричі нападали на Коломию, проте місто інтенсивно відбудовувалось. Коломийське староство перейшло в той час до рук магнатів Потоцьких, які володіли великими маєтками на Покутті. Вони були зацікавлені у зміцненні своїх позицій, тому велику увагу приділяли укріпленню Коломиї.

В умовах кризи феодально-кріпосницької системи й занепаду Речі Посполитої в другій половині ХVІІ-ХVІII сто-ліття місто майже не розвивалося. В економіці Коломиї значну роль відігравала торгівля сіллю, але становище міського населення погіршувалось.

В околицях Коломиї розгортався опришківський рух У 1686-1682 роках тут діяв загін Івана Пітника. На Покутті актинію діяв Олекса Довбуш. Коли піп загинув (червень 1745 року), шляхетські кати розрубали його тіло й виставили в Коломиї та інших містечках і селах на острах населення.

Коломия завжди була важливим політичним і культурним центром. З містом пов'язана діяльність І.Франка (1856-1916), М.Павлика (1853-1915), О.Терлецькогр (1850-1901). Тут жили й працювали український педагог і громадський діяч Й.Кобринський (1818-1901) - засновник музею народного мистецтва Гуйульщини та Покуття, П.Франко (1890-1941), Я.Пстрак, поет Ю.Шкрумеляк, письменниця І.Вільде. Тут народився відомий український композитор А.Кос-Анатольський. У Коломийській гімназії навчалися майбутні письменники, громадські діячі В.Стефаник, М.Черемшина, Л.Мартович, М.Ірчан, П.Козланюк, Д.Павличко, Р.Іваничук та ін.

Список літератури:

1. ій рідний край Прикарпаття. - м.Івано-Франківськ. -Видавництво “Плай”., 2000 р.

2. Олена Бросавіна Слово і час. – 2003., №10