Послідовники ісламу становлять близько 20 % населення Землі. Іслам пошире-ний переважно в країнах Центральної, Південно-Західної Азії, Африки, в Індонезії.

Буддизм та синтоїзм сповідують понад 11 % людства, трохи менше прихиль-ників індуїзму, конфуціанства й даосизму - 7,5 %. Буддизм поширений у Східній, Південно-Східній та Південній Азії. Народи Південної Азії сповідують також індуїзм. Конфуціанство та даосизм розповсюджені переважно в Китаї.

Серед релігій, які є етнічною ознакою певного народу, найбільш поширені іудаїзм (євреї), синтоїзм (японці), сікхізм (сікхи в Індії), джайнізм (маратхи на півночі Індії) та інші.

Трудові ресурси та зайнятість населення

До трудових ресурсів належить частина населення, що досягла працездатного віку, який у кожній країні визначається законодавчо (в США, Росії, Україні -16-60 років, Канаді - 15—66, в Мексиці і Португалії - 12-65). У міжнародній статистиці працездатним вважається населення віком від 15 до 65 років.

У багатьох країнах, особливо тих, що розвиваються, пенсійний вік взагалі не визначено, оскільки немає пенсійного забезпечення.

Частина трудових ресурсів, що безпосередньо залучена в суспільне виробництво, на даний час становить економічно активне населення. На нього припадає в світі майже 3/4 трудових ресурсів. Відмінність між економічно активним населенням і зайнятим у виробництві визначається як рівень безробіття. Цей показник змі-нюється в часі і не однаковий у різних країнах. Він залежить від рівня розвитку країни, характеризує стан економіки та певною мірою рівень життя населення.

Структура зайнятості віддзеркалює структуру господарства країни, рівень роз-витку окремих галузей, функціональну структуру поселень. У розвинутих країнах зайнятість у промисловості становить 25-40 %, а кількість зайнятих у сільському господарстві постійно зменшується. Водночас до 35—50 % зростає кількість зайня-тих у невиробничій сфері, що представлена не тільки такими традиційними вида-ми діяльності, як освіта, охорона здоров'я та відпочинок, а й торговельно-фінансо-вою діяльністю. В країнах, що розвиваються, близько половини населення зайнято в аграрному секторі економіки. Частка зайнятих в промисловості тут не перевищує 15 %. Значний відсоток становлять зайняті у невиробничій сфері, переважно в сфері послуг. У постсоціалістичних країнах основна частина населення зайнята в матеріальному виробництві (майже 40 % - у промисловості й 20 % - в сільсько-му господарстві). На невиробничу сферу припадає близько 30 %, причому 2/3 за-йняті в освіті, охороні здоров'я, культурі.

Таблиця Сучасна галузева структура зайнятості в країнах різних типів, %

США |

Японія |

ФРН |

Польща |

Індія |

Китай

Сільське, лісове та рибне господарство |

2,9 |

5,8 |

3,3 |

23,0 |

60,9 |

56,4

Індустріальні галузі (гірничодобувна та обробна промисловість, енергетика, будівництво, транспорт) |

30,1 |

40,2 |

43,0 |

37,4 |

20,6 |

25,2

Обслуговуючі галузі (торгівля, сфера обслуговування, фінанси, адміністрація) |

67,0 |

54,0 |

53,7 |

39,6 |

18,5 |

18,4

Таким чином, простежується закономірний зв'язок між структурою зяйнятості, структурою виробництва та типом країни.

Постіндустріальним та індустріальним країнам притаманний значний розвиток галузей невиробничої сфери на базі високорозвинутої промисловості, особливо її обробної ланки. Чим нижчий рівень промислового розвитку, тим менша частка на-селення зайнята у невиробничій сфері. Цей загальний баланс галузевої структури зайнятості може мати варіації, пов'язані з національними традиціями або політичними умовами на певний час. У цьому можна впевнитись навіть порівню-ючи США та Японію, Індію та Китай за даними таблиці 2. Але загалом за ди-намікою галузевої структури зайнятості можна простежити зміни в галузевій структурі виробництва та перебіг в напрямі розвитку господарства окремої країни.

Висновки

Географія населення вивчає особливості розміщення населення та поселень на земній кулі залежно від природних особливостей та суспільних умов його існування. Вона не тільки дає відповідь на запитання, де знаходиться той чи інший народ чи по-селення, а й пояснює, чому саме тут. Географія населення спирається на такі ознаки, як кількість та характер відтворення населення, його статево-віковий, соціальний, етнічний, релігійний склад, особливості розселення та сучасний стан урбанізації, якість та характер використання трудових ресурсів.

Кількість населення Землі постійно зростає, і темпи його зростання прискорю-ються, що дало підставу назвати цей процес «демографічним вибухом» і розгля-дати як одну з глобальних проблем людства. Зростання населення відбувається пе-реважно за рахунок країн, що розвиваються.

У світі налічується близько 3 тис. народів, що розмовляють 6 тис. мов і діалектів.

Особливості природного середовища, історія його освоєння та соціально-економічні умови розвитку визначили нерівномірність у розміщенні населення Землі.

Найгустіше заселені території давнього зрошуваного землеробства, оазиси ариднозони, старопромислові райони і узбережжя морів та океанів.

Населення світу поділяється на міське і сільське. Сільське населення поки що переважає за кількістю, але ця перевага незначна й сучасна тенденція прямує до зростан-ня частки міського населення передусім за рахунок внутрішніх міграцій з сільської місцевості у міста.

Процес зростання і підвищення частки міського населення, ролі міст у житті суспільства, поступове перетворення його в міське за характером праці, способу життя, культури називається урбанізацією. Територіальним виразом урбанізації є агломерування розселення. В результаті всі великі міста, особливо міста з кількістю на-селення понад 1 млн чоловік, є агломераціями або системами тісно зв'язаних посе-лень. Вищою формою агломерування є мегалополіси або суцільні урбанізовані зо-ни. В сільській місцевості відповідно до систем природокористування переважають дисперсні форми розселення.

Рівень урбанізації пов'язаний з рівнем соціально-економічного розвитку країни. В свою чергу рівень соціально-економічного розвитку визначає рівень та структуру зайнятості, рівень безробіття та певною мірою рівень життя населення.

Статевий склад (структура) населення світу віддзеркалює співвідношення чо-ловіків і жінок. Віковий склад населення залежить від показників народжуваності, смертності та природного приросту населення.

Статево-вікова структура населення дає змогу прогнозувати кількість населення і, відповідно, трудові ресурси. Економічно активне