Структура зайнятості віддзеркалює структуру господарства країни, рівень роз-витку окремих галузей, функціональну структуру поселень.

Демографічні передумови розміщення продуктивних сил

У комплексі передумов розміщення продуктивних сил демогра-фічні є найважливішою складовою, бо трудові ресурси — головна продуктивна сила. Аналізуючи вилив демографічних передумов на розміщення продуктивних сил, треба враховувати, що населення — не лише виробник матеріальних благ і послуг, але і їхній споживач. Тому враховувати слід і осіб у працездатному віці, і дітей, і осіб похилого віку. Населення у своїй сукупності формує і споживчий ринок, і ринок праці.

Демографічні передумови можна поділити на такі основні струк-турні блоки:*

чисельність населення країни (регіону), його динаміка, харак-тер відтворення;*

розміщення населення на території, щільність населення, фор-ми розселення, міграції;*

статевовікова структура населення, чисельність і динаміка тру-дових ресурсів, рівень їхньої кваліфікації;*

структура зайнятості населення;*

національний склад населення;*

демографічна політика держави.

У взаємодії з іншими передумовами й факторами розміщення продуктивних сил той чи інший структурний блок стає провідним, визначальним.

Чисельність населення найбільше виливає на формування кон-тингенту трудових ресурсів і потенціалу внутрішнього ринку краї-ни або регіону. Певною мірою вона визначає й розмір валового внут-рішнього продукту країни, хоча ця залежність не пряма: вирішаль-ний вплив на цю величину справляють інші фактори (наприклад продуктивність праці).

Аналізуючи демографічні передумови розміщення продуктив-них сил, треба враховувати чисельність населення регіону на даний момент і його динаміку в часі. Це необхідно для визначення цілої низки економічних показників: забезпеченості трудовими ресурса-ми на розрахунковий період, обсягу виробництва товарів народного споживання, обсягу коштів на соціальне забезпечення, розмірів будів-ництва житла, шкіл, лікарень тощо. Навіть власник невеличкого підприємства побутового обслуговування повинен бодай у загаль-них рисах знати динаміку чисельності населення мікрорайону, щоб планувати свою діяльність. А керівник великих економічних струк-

тур повинен мати інформацію про населення не лише свого регіону й країни, але й інших країн і навіть усього світу.

На початок 1999 року кількість населення світу перевищила 6 млрд чол. У десятьох найбільших країнах зосереджувалось більше половини всього світового населення. Населення України станови-ло 49,9 млн чол.

Таблиця 3.5. Кількість населення деяких країн світу (млн чол., 1997 р.)

1 |

Китай |

1243 |

6 |

Росія |

147

2 |

Індія |

970 |

7 |

Пакистан |

136

3 |

США |

270 |

8 |

Японія |

127

4 |

Індонезія |

200 |

9 |

Бангладеш |

124

5 |

Бразилія |

160 |

10 |

Нігерія |

113

Динаміка природного приросту населення регіону залежить від рівнів народжуваності й смертності; приріст населення — це різни-ця між кількістю народжених і померлих за певний період (звичай-но — за рік). Щоб дані про народжуваність, смертність і природний приріст були співставні за різними регіонами, їх розраховують на 1000 душ населення, одержуючи відповідні коефіцієнти: коефіцієнт народжуваності, коефіцієнт смертності, коефіцієнт природного при-росту.

Коефіцієнти природного руху обчислюються у проміле (%о). Народжуваність — найдинамічніший складник, бо саме вона впли-ває на зміну природного приросту населення. Загальні коефіцієнти народжуваності прості для обчислення, проте вони не зовсім точно характеризують демографічний процес, бо не враховують вікову структуру населення. Точніші сумарні коефіцієнти, які показують кількість дітей, пересічно народжених однією жінкою протягом жит-тя (умовно — від 15 до 50 років; методика розрахунку цього та інших спеціальних показників відтворення населення розглядаєть-ся у курсі демографічної статистики). Щоб забезпечити хоча б про-сте відтворення населення (цебто нульовий приріст), треба аби су-марний коефіцієнт становив 2,6. У країнах з високою смертністю він має бути вищий, у країнах з низькою смертністю (і відповідно з більшою тривалістю життя) він понижується. В Україні він дорів-нює 2,12; саме стільки дітей має (у середньому) народити жінка протягом життя, щоб у країні забезпечувалося просте відтворення.

Найвищі показники народжуваності — у країнах, що розвива-ються, особливо в Африці. Рекорд належить Кенії, де сумарний кое-фіцієнт народжуваності становить 8,00. В Йорданії він дорівнює 7,4, у Сенегалі — 7,2, у Мексиці — 6,2. Найнижчі коефіцієнти притаманні Європі: Угорщина — 1,8, Австрія — 1,4, ФРН — 1,3. У Японії цей коефіцієнт становить 1,7, у США — 1,8. Тобто, у розви-нутих країнах світу склалась дуже напружена демографічна ситуація.

Другою складовою динаміки природного приросту є смертність. У столітті, що минає, показник смертності у цілому в усьому світі знижується, особливо це помітно у країнах, що розвиваються. Однак протягом останніх десятиріч у високорозвинутих країнах світу він почав поволі зростати. У цих країнах загальний коефіцієнт смерт-ності нерідко вищий, ніж у тих, що розвиваються.

Одним з показників, що найбільш точно відбивають демографіч-ну ситуацію в країні, є коефіцієнт смертності немовлят, цебто кількість дітей, які померли у віці до одного року в перерахунку на 1000 чол. І тут виявляється, що він найнижчий в економічно розвиненіших країнах.

Показники народжуваності й смертності, як вже йшлося, визна-чають динаміку природного приросту населення. Коефіцієнт при-родного приросту в світі досяг максимуму (20,6%о) у другій поло-вині шістдесятих років. Потім він почав знижуватись і наприкінці вісімдесятих років становив 16,1%о.

Найнижчі показники природного приросту властиві європей-ським країнам. У деяких країнах (Латвія, Болгарія, Німеччина, Росія) показник від'ємний. В 1998 р. коефіцієнт приросту для України становив — 6,0%о.

Найвищі коефіцієнти природного приросту спостерігаються у країнах Африки й Близького Сходу, перевищуючи де-не-де 35 — 40%0.

Характер відтворення населення безпосередньо впливає на його статево-вікову структуру. Особливе значення має контингент осіб працездатного віку.

Частка осіб працездатного віку в економічно розвинутих країнах вища, ніж у тих, що розвиваються. Щодо економіки — це пози-тивний факт. Демографічне навантаження на працездатне населен-ня тут менше, бо менша частка непрацездатних поколінь, які по-требують соціальної підтримки. Висловлюючись мовою статистики: якщо в Україні