Село розкинулося над повноводним Прутом

Чарівне Покуття – наш рідний край. Знаменита і неповторна історії сіл і міст нашого мальовничого куточка, людей, які жили і проживають у ньому.

Коли їхати влітку зі Львова до Чернівців, звертає на себе увагу рівнина, яка простяглася обабіч шляху від Коломиї до зеленої Буковини. Вся вона вкрита ланами золотої пшениці, плантаціями цукрових буряків, картоплі, кукурудзи. Понад дорогою ваблять око багаті села, де з-за кучерявих садів визирають ошатні будиночки наших краян. А там далі на південь голубою стрічкою в’ється непокірливий, грайливий Прут. За ним у легкому тумані видніються верхи сірих Карпат. Та найближче до села височіють сили Хомів-гори, Іванків-гори, Лис огірки.

Тулуків – одне з мальовничих сіл нашого краю з багатою історією. Розташоване воно в Снятинському районі. 19 кілометрів на схід від нього знаходиться районний центр – місто Снятин. Якщо окреслити сусідні села, які оточують Тулуків, то ми побачимо, що на сході розташовані – Зібранівка, Келихів, Олешків, на півдні – Рудники та Іллінці, поруч Заболотів, а на північному заході – Трофанівка та Балинці.

Через південну частину села протікає річка Прут. До 1939 року у долині Тулукова одна до однієї тулилися біленькі хатини селян, а подалі від них знаходився фільварок Агапсовичів. Цю ж частину села розрізує лінія львівської залізниці.

Тулуків... Що ми про нього знаємо? Звідки пішла його назва? Де і коли вперше про село згадується? Існує кілька версій походження нашого села. Однією з вірогідних є та, що Тулуків походить від слова толока. На польській мові ХІХ – першій половині ХХ ст. Тулуків писався як “Tuhlukiv” у тому розумінні, що у селі на його околицях було чимало лук.

У Львівському Центральному Державному історичному архіві в одному з томів “Актів гродських і земських” вказується перша письмова згадка про Тулуків. Датована вона 1472 роком і говориться, що в селі проживало до ста чоловік. Наступна згадка датується 1479 роком.

Виявляється, що тут ще раніше мало існувати поселення. На Прикарпатті у ІІ – ІІІ ст. жили слов’янські племена черняхівської культури. Більшість з яких продовжувала жити і в VІ – VІІ ст. Можливо, вони проживали у Тулукові на цій території. Про це свідчить той факт, що на території сусіднього Заболотова було знайдено скарб, датований VІ ст. в цей же час на Покутті було знайдено гончарний круг та посуд, що свідчить про широкий розвиток у той час внутрішньої торгівлі. Не виключенням, мабуть, у цьому процесі було поселення на території Тулукова.

Що стосується пізнішого періоду, то він пов’язаний із заселенням слов’янських племен на території північно-західної окраїни Заболотова, а також західних околиць Тулукова.

Щоб локалізувати ранньослов’янські пам’ятки Тулукова, потрібно провести археологічні розкопки вздовж річки Прут, де переважно жили давні слов’яни. Цим самим можна було б розкрити таємниці виникнення градів-міст прикарпатських слов’ян.

У ХV – першій половині ХVІ ст. запроваджувалася фільваркова система з відділеннями панського маєтку (або маєтку дідича) від селянських наділів землі. Окрім того, з середини ХVІ ст. селяни починають працювати у маєтку пана Зборовецького, а пізніше Дідушицького.

Великого сплюндрування зазнавала Галичина в кінці ХVІ – на початку ХVІІ ст. від татарсько-турецьких набігів. Не винятком став Тулуків. Так кілька разів мали місце набіги татарами на Тулуків і Заболотів та інші покутські села. У 1621 р. під час польсько-турецької війни турки, татари та волохи знищили Тулуків і Заболотів.

Зростало і незадоволення місцевих селян існуючим польсько-шляхетським пануванням. Так, на початку 40-х років ХVІІ ст. виступили кілька селянських родин проти шляхтича Казановського. Однак це заворушення було придушено, а кількість днів панщини зросло до 4-5 днів.

Видатним періодом української історії є національно-визвольна війна під проводом Богдана Хмельницького 1648-1654 років. Не обминули ці події і Галичину. Сюди, як відомо проникали військові загони козаків. Формується місцевий осередок для боротьби з гнобителями – польською шляхтою – у місті Отинії. Керував повстанцями народний герой, галичанин Семен Височан. Протягом вересня 1648 року у Заболотові сформувався значний загін повстанців. До числа повсталих ввійшло кілька тулуківських (в той час туликівських) селян – близько 10-15 чоловік. Серед них – Гриць Осайда, Славко Кушнір, Іван Кравець та інші. Найбільшої слави серед повстанців набув полковник Іван Кравець, який очолював одне з трьох крил заболотівського повстання. Повстанцями були знищені помістя та дворища-замки польських шляхтичів у Заболотові, Городенці, Печеніжині, Крехівцях, Княждворі, Ключеві, Підгайчиках та інших селах.

Проте повстання на Заболотівщині було придушене у квітні 1649 року. багатьом повстанцям були стяті голови. Така ж сама доля спіткала 15 тулуківських селян. В одній із скарг записано, що польські вояки у Заболотові та в навколишніх селах, в тому числі і Тулукові, навіть “маленьких дітей обох статей умертвляли, близько тридцяти в пень відтяли”. Відрубали голову і командиру заболотівського повстання – полковнику-тулуківчанину Іванові Кравцю.

Після селянського повстання на Покутті у 1648-1649 роках господарський розвиток Тулукова почав занепадати. До того ж у 1652 році татари повністю знищили Снятинське староство (у складі його населених пунктів був Тулуків). А в 1659 році мало місце природне лихоліття – розлив річки Прут.

У 70-х роках ХVІІ ст. на Покутті проводився перепис населення і будинків. У Тулукові знаходилось приблизно 35 будинків, серед них 4 належали шляхті, а решта селянам.

У 1772 році за першим поділом Речі Посполитої Східна Галичина переходить