під владу Австрійської імперії. Відбувається розукрупнення адміністративних та територіальних одиниць Східної Галичини. Тулуків, як і Заболотів та інші сусідні села, у 1774 році переходять в підпорядкування Заліщицького округу, а Снятинське староство було скасоване. Повертається система поміщицького панування і надання їм першочергових привілеїв у користуванні власністю на землі, пасовищ тощо. У кінці ХVІІІ – початку ХХ ст. Тулуків належав до Заболотівської домінії (тобто району), а той, в свою чергу, до Заліщицького циркулу (округу). З 1811 року Заболотівська домінія у адміністративно-територіальній системі підпорядковується Коломийському циркулу. (з середини ХІХ ст. називався як Коломийський округ).
У кінці ХVІІІ ст. населення в Тулукові приблизно складало 550 чоловік. На початку ХІХ ст. у Тулукові нараховувалося близько 590 чоловік. У 1832 році тут проживало 606 українців і біля 50 чоловік неукраїнської національності. А вже в 1841 році українців нараховувалось 687 осіб. Особливо швидкими темпами проходив приріст населення у 50-60-х роках ХІХ ст. Так уже на середину 60-х років ХІХ ст. проживало тут біля 1000 чоловік. У 1858 році, за деякими урядовими статистичними даними, в селі проживало 875 чоловік. В одному із часописів того часу говорилось, що у 1871 році проживало 1087 чоловік. У 80-х роках ХІХ ст. у Тулукові проживало 1053 жителі. З них за релігійною приналежністю було 996 греко-католиків, 32 римо-католики, решта ні до якої конфесії не належали. За національною приналежністю у кінці ХІХ ст. населення Тулукова поділялось на 1036 українців, 64 євреїв, 21 поляка та46 німців. На початку ХХ ст. українців нараховувалось 1345 чол., поляків 32, євреїв 57. а перед першою світовою війною у 1913 році українців проживало 1248, в той час як поляків та німців 76, а євреїв 55. Загалом українців Тулукова на початку ХХ ст. становило 90-95 % від усього населення. В той час як у Заболотові було 45% євреїв, 43% українців та 12% поляків. Згідно документальних даних, коли у Тулукові одружувався поляк з українкою, то після цього родина спольщувалась. І поступово поляків в селі ставало більше.
Найбільшими поміщиками у Тулукові в ХVІІІ – середини ХІХ ст. були Ясінські та Потоцькі, пізніше – Агапсовичі. За описом фільварку 1810 року у Тулукові панської орної землі було 200 га, пасовиськ – 8 га. В той час як в усіх селян орної землі становило – 650 га, а пасовиськ – 150 га. Всього ж пану Ясінському належало 800 моргів орної землі та 350 моргів сіножатей.
Часто траплялись незадоволення тулуківських селян своїм складним становищем у ХІХ ст. Тому вони здійснювали різні форми боротьби за покращення своїх прав: надсилали скарги в окружне староство Коломиї, проводили підпали сільськогосподарського майна поміщиків. Особливо великий рух селян Покуття проти поміщиків розгорівся у 1846-1848 років. В цьому русі брали участь і тулуківські селяни. Вони виступали проти нормованої панщини, відмовлялися працювати на допоміжних роботах, а також виступали за переділ землі на свою користь.
У 1914 році почалася перша світова війна. Деякі уродженці села Тулукова воювали під час цієї війни в українському корпусі січових стрільців при австрійській армії. Зокрема, Джелеп Василь, Завада Мафтей, Нагірняк Микита, Курилюк Василь, Стрипко Дмитро, брати Орищуки – Йосип та Василь.
У міжвоєнний період за польського панування (1921-1939 рр.) село було підпорядковано Снятинській окрузі та дрібнішій територіально-адміністративній одиниці – Вовчківській гміні, до якої входило ще 6-8 сіл. Проте повітовий суд, пошта, телеграф знаходився у Заболотові.
Більша майнова та фінансова власність села в цей час знаходилася в руках поміщика Казимира Агапсовича. Була побудована та діяла ферма по вирощуванню та надою корів. Діяли два громадські млини. Загальна площа Тулукова станом на 1937 рік складала 11,9 кв. км., з них земельних ужитків – 8,77 кв. км., орного поля – 8,12 кв. км. У 1921 році в селі нараховувалось 264 будинки, а вже в 1921 році – 288 будинків. В цей час населення налічувалось 1278 чоловік. За іншими даними, у 1935 році у селі нараховувалось 1100 українців, 20 поляків, 39 євреїв.
У цей час мало місце діяльність кооперативів по прийому та збуту промислових та продовольчих товарів. Так, у 1919 році розпочав роботу кооператив “Будучность”. Найбільше розгорнув діяльність кооператив “Надія”, який не тільки мав філії у Зібранівці та Келихові, але й допомагав у фінансуванні товариства “Просвіта” та греко-католицької церкви у Тулукові. Існував у селі ще один кооператив “Каса”, який переважно займався торговими та фінансовими послугами.
Говорячи про село Тулуків І половини ХХ ст., слід зауважити, що він був надзвичайно насичений політичним та культурним життям. Це зумовлено пробудженням українського населення. Це був вихід з тієї ситуації, коли українець теж плекав власну національну окремішність, що він відрізняється і від поляка, і від австрійця, і від єврея. У Східній Галичині формувалася загальнонаціональна українська ідея, яка вела до об’єднання з рештою України. У розвою цього процесу у краю помітну роль відігравала діяльність українській культурних товариств “Просвіта”, “Сокіл”, “Плуг”, “Союз Українок”, які в свою чергу вели до пробудження національного політичного життя.
Активізувалось у цьому напрямку і культурно-просвітницьке життя села Тулукова. Особливо помітну роль у селі відігравало товариство “Просвіта” Наукового Товариства ім. Т.Шевченка. Роком заснування тулуківської “Просвіти” можна вважати 1900 рік. Характерно, що вона на два роки швидше почала функціонувати, ніж товариство “Просвіта” у Заболотові, яке на той час вважалось невеликим