Нам відомо, що в давнину найбільшою парафією в селі була греко-католицька. Хоча тут в ХVІІІ і ХІХ ст. проживала певна кількість євреїв, поляків, а також німців. Даних про те, що у Тулукові існувала єврейська синагога, чи польський костьол немає. Можна стверджувати, що їх у селі не було. Греко-католицька церква тут існувала ще з кінця ХVІІІ ст. Відомо, що вже в 30-х роках ХІХ ст. тут була церква св. о. Миколая. Нам невідомо, коли вона побудована. Патроном, тобто власником і меценатом був Лео Потоцький, із знаменитого роду польських шляхтичів Потоцьких, які мали величезні маєтки у Східній Галичині. Свого пароха в той час не було. Однак приїжджав сюди відправляти церковні служби священик із Заболотова отець Стефан Левицький, який народився у 1790 році. На початку 40-х років ХІХ ст. патроном церкви стає нова людина. Теж шляхтич за своїм соціальним походженням, – Йосиф де Ясінські.

Визначною подією з історії Тулукова є, звичайно, будівництво греко-католицької церкви, хоча неодноразово перебудовувалась, оновлювалась. Будівельні роботи тривали десять років і були завершені у 1859 році. Дім для священика побудовано у 1866 році. Варто відзначити, що церковні метрики села велися з 1784 року.

Довгий час парохом у селі був отець Тома Ступницький. Останні 20 років ХІХ ст. патроном церкви був багатий шляхтич Антоній Гассо Агапсовіч. З початком ХХ ст. і до приходу радянської влади у село священиками були отці Євгеній Крушинський, Андрій Стрільчик, Іван Любович, Зіновій Киселевський, Іван Колода, а також Михаїл Сулятицький, який мав парафію і у Заболотові. Слід зауважити, що перед першою світовою війною тулуківська парафія нічим не поступалася за чисельністю від заболотівської греко-католицької парафії (десь лише на 100 чоловік більше людей ходило у Заболотові у порівнянні з Тулуковом).

Важкі роки для церков всієї Західної України наступили у 1945-1946 роках. Радянською владою заборонялось діяльність греко-католицьких конфесій, у тому числі тулуківської, тривали репресії проти священнослужителів. Але віра у Бога допомогла церквам витримати цей важкий період. У 90-х роках ХХ ст. почали відновлювати свою діяльність греко-католицькі громади. У Тулукові відкрито ряд капличок – на честь Християнської Пресвятої Злагоди, Святого Миколая тощо. У 2000 році по селах Снятинського району проходила святочна місія греко-католицької церкви. Успішно це дійство відбулося влітку у Тулукові.

Сьогодні Тулуків живе своїм буденним життям. На території села діють такі підприємства – “Будівельник”, “Агропостач”, “Нафтобаза”, асфальтно-бетонний завод, Заболотівський коопзаготпром та інші. Посильну допомогу у розвою життя за останні десятиріччя здійснювали такі голови сільської ради Тулукова, як Примолений П.Ю., Мокрій В.Ю., Курилюк І.М.

... Як бачимо Тулуків має неповторну і цікаву історію. Йому понад 530 років. Для нас нащадків потрібно знати не тільки власний родовід, але й віхи історії рідного обійстя – села, де ми народилися, де ми виросли, де нам дали зелену дорогу у вир професійного життя.

Андрій Королько

викладач кафедри історії України

Прикарпатського університету ім. В.Стефаника