Антиавстрійський опір під час першої світової війни завершилося утворенням Чехословацької Республіки. У 1919-1920 рр. нова держава тимчасово користувалася гербом з двохвостим левом, який у подальшому був замінений трьома державними гербами, дійсними до 1960 року. Великий герб зі щитоносцями включав у себе також неофіційний державний девіз "Правда перемагає", у центрі середнього герба знаходився двохвостий лев, а на окремих полях четверочасткового щита зображувались земельні знаки Словаччини, Закарпатської України, Моравії і Сілезії, малий герб зображував чеського лева з малим словацьким щитом на грудях [1].

На полях нового четверочасткового великого герба чергується двохвостий лев з моравським орлом (на синьому полі) і сілезьким орлом (на золотому полі).

Малий герб – білий лев у золотій короні на червоному щиті, що стоїть на задніх лапах і повернутий на захід – нагадує про середньовічне чеське королівство.

Президентський штандарт – у центрі білого квадратного полотнища зображений великий державний герб. Його доповнюють липові гілки обабіч, девіз "Правда перемагає", а на каймі – язики полум'я державних кольорів.

Державний гімн – пісня "Де моя батьківщина". Вона нагадує чехам про чеське Відродження 1-ої половини 19 століття.

Грошова одиниця – чеська крона (Кч). 1 крона = 100 галержів.

Членство у міжнародних організаціях – Чеська Республіка є членом Орга-нізації Об'єднаних Націй, НАТО, Всесвітньої торгової організації, Міжнародного валютного фонду, Міжнародного банку реконструкції та розвитку, Європейського банку реконструкції та розвитку і членом Європейського Союзу [1].

Рис. 1.. Карта Чехії [14]

Витоками сучасної чеської державності є події, пов'язані з наслідками Першої світової війни. 1918 р. у результаті поразки у війні і розпаду Австро-Угорської імперії було утворено унітарну державу – Чехословацьку Республіку. Цій події передувала угода між чеськими і словацькими партіями щодо платформи для утворення єдиної держави. 1920 р. прийнято конституцію Чехословаччини, яка на той час була в Європі чи не найдемократичнішою за змістом. Ця конституція, зокрема, передбачала автономію Підкарпатської Русі (Закарпаття), що складала тоді частину території новоутвореної держави. Проте ця автономія залишалася тільки на папері [64, 263].

Подальша історія молодої чехословацької держави виявилася трагічною. За наслідками відомої Мюнхенської угоди, укладеної 1938 р., країну було розчленовано. Наступного року вся територія Чехословаччини перейшла під контроль Німеччини, і на чеських землях було утворено так званий протекторат Богемії і Моравії.

Після закінчення Другої світової війни були спроби поновити державний лад, що існував за конституцією 1920 р. Певний час діяла саме ця конституція. Проте 1948 р. введено нову конституцію, де Чехословаччину визначено як "народно-демократичну республіку". У подальшому конституція 1948 р. багато разів змінювалася і доповнювалася, в тому числі і щодо організації державного механізму. Ці зміни відбувалися шляхом прийняття конституційних законів, які не інтегрувалися з текстом самої конституції, а існували у вигляді своєрідних додатків до неї.

У такий же спосіб змінювалася і наступна конституція Чехословаччини, прийнята 1960 р. Цій події передувало так зване всенародне обговорення проекту основного закону. За новою конституцією, держава офіційно стала називатись Чехословацькою Соціалістичною Республікою. У конституції, зокрема, було проголошено керівну роль у суспільстві комуністичної партії. У жовтні 1968 p. було прийнято конституційний закон, за яким передбачалася федералізація держави. Цій же меті слугувало кілька інших конституційних законів, прийнятих у подальшому.

Процес утворення сучасної чеської держави розпочався 1990 p. і був, насамперед, пов'язаний з крахом комуністичних режимів у ряді європейських країн. Уже в тому ж році ухвалено конституційний акт про державні символи Чеської Республіки. Прийняттям цього акта розпочалось так зване "розлучення" між Чехією і Словаччиною, котрі до цього були суб'єктами федеративної держави.

Згадуваний процес завершився прийняттям 16 грудня 1992 p. представницьким органом – Чеською національною радою – Конституції. Ця Конституція набула чинності 1 січня 1993 p. [64, 264]

За змістом Конституції, прийнята в Чехії форма державного правління є парламентарною республікою.

Законодавча влада належить парламенту, що складається з двох палат. До складу нижньої – Палати Представників – входить 200 депутатів, які обираються строком на чотири роки. До складу верхньої – Сенату – 81 сенатор, які обираються строком на шість років. Одна третина складу Сенату оновлюється кожні два роки. Вибори членів обох палат парламенту є загальними і прямими. При цьому до Палати Представників вони проводяться за пропорційною системою, а до Сенату – за мажоритарною. Віковий ценз для активного виборчого права визначено у 18 років, а для пасивного – 21 і 40 років на виборах до Палати Представників і Сенату відповідно. Обрані депутати і сенатори повинні скласти спеціальну присягу. У разі відмови скласти таку присягу вони втрачають мандат.

У законодавчому процесі палати парламенту не є рівноправними. Усі законопроекти спочатку подаються на розгляд до нижньої палати. Якщо Сенат відхиляє законопроект, ухвалений Палатою Представників, нижня палата розглядає його знову. Закон приймається, якщо його схвалює абсолютна більшість членів нижньої палати. Глава держави наділений правом повернути на повторний розгляд прийнятий парламентом закон. Такий закон повторно голосується тільки у Палаті Представників. Якщо нижня палата ще раз приймає повернений закон абсолютною більшістю голосів усіх депутатів, такий закон промульгується главою держави.

Особливістю законодавчого процесу є те, що за умов, коли Палату Представників