3) засобом для створення нової форми локальних чи регіональних органів влади. Транскордонне співробітництво не загрожує територіальній цілісності держави, воно регулює стосунки сусідства на локальному та регіональному рівнях між територіальними об'єднаннями.

Під транскордонним районом звичайно розуміється соціально-економічна система, що охоплює частини територій двох або декількох сусідніх країн, яка характеризується певною єдністю природної першооснови і/або розселення, трудових і культурно-побутових зв'язків населення, господарства, інфраструктури, нерідко також історичних, етнічних і культурних традицій.

У формуванні міжнародно-правової інфраструктури прикордонної співпраці, відповідної досягнутому рівню європейської інтеграції, виділяється три етапи.

Перший етап почався з створення в 1969 р. Європейської Асоціації транскордонних районів (ЄАТК), що поклало початок координації діяльності влади цих районів, сприяло усвідомленню їх особливих інтересів і офіційному їх визнанню органами ЄС.

Другий етап наступив внаслідок підписання в 1980 р. в Мадриді країнами-членами Ради Європи Рамкової конвенції по транскордонному співробітництву територіальних колективів. Конвенція, зокрема, встановила, що зацікавленні країни можуть підписувати угоди, регулюючі рамки і форми, в яких можуть співробітничати місцеві органи влади прикордонних районів. У 1984 р. відповідно до цієї конвенції переглянутий статус ЄАТК.

Відлік третього етапу розвитку прикордонної співпраці можна вести з прийняття в 1985 р. Європейської хартії місцевого самоврядування і в 1986 р. – Хартії Співтовариства по регіоналізації, що знайшли відображення в реформі Європейських структурних фондів з січня 1989 р., яка передбачала спеціальні заходи по розвитку транскордонних районів.

У тому ж році в Декларації про прикордонну співпрацю в Європі Рада Європи заявила про особливий пріоритет їх розвитку і необхідність найшвидшої розробки їх програм, що охоплює різні аспекти економічного, соціального і культурного життя на рівні регіонів і низових адміністративних одиниць і за участю не тільки місцевої влади, але й інших юридичних осіб, а також спеціального розділу міжнародного права. У 1990 р. були прийняті регіональні програми INTERREG, що торкалися також і транскордонних регіонів і частково юридичні рамки, що склали для діяльності створених в них інститутів.

Регіональні і місцеві власті країн, що підписали вказані документи, мають право напряму укладати угоди з місцевою владою сусідніх країн, що стосуються інформації один одного про свою діяльність (перший крок), взаємодії в області економіки, охорони середовища, інфраструктури, в соціальній сфері, але особливо – в територіальному плануванні і регулюванні землекористування.

Прийняття названих документів підвело підсумок найважливішому в новітній історії Європи періоду глибокої структурної перебудови і інтернаціоналізації світового господарства після кризи 1973-1974 рр., яка привела до корінних змін функцій регіонів в господарському і культурному просторі промислово розвинених країн.

Мета політики Ради Європи і ЄС відносно прикордоння – сприяти подальшому його перетворенню з периферійних районів з несприятливим положенням в кордонах державних територій в зв'язуючі елементи господарства об'єднаної Європи і двигун її інтеграції, реалізації етнокультурної ідентичності жителів багатьох транскордонних районів, "задавленої" національними державами.

У районі Острави живе декілька десятків тисяч чеських громадян польської національності. У них є своя організація – Польський культурно-освітній союз. Існують школи з викладанням на польській мові, видаються польські газети і журнали, працює польський театр. На самому кордоні з Польщею лежить невелике місто Чеські-Тешин, а прямо навпроти нього, на іншому березі річки Олипе, притоки Одри, розташовано польське місто Цешин. До другої світової війни питання про те, кому повинна належати "Тешинська область", затьмарювало відносини двох сусідніх держав, тепер же тісні зв'язки між Тешином і Цешином є своєрідним символом братської співпраці [59].

В умовах трансформації постсоціалістичного простору в Європі з'явились необхідні передумови для активного формування ще двох осей транскордонного співробітництва, а саме: Балтійсько-Адріатичної та Балтійсько-Чорноморської. Формування Балтійсько-Чорноморської осі транскордонного співробітництва, яка на сьогодні пролягає по кордонах Польщі, Литви, Білорусі, України, Словаччини, Угорщини, Румунії та Молдови, дало б можливість вирішити низку гострих проблем, які існують у прикордонних районах країн. Балтійсько-Чорноморська вісь транскордонного співробітництва в перспективі має стати однією з основних інтегруючих ланок Європи.

12. Проблеми і перспективи розвитку країни

Головним пріоритетом зовнішньої політики Чеської Республіки за останні десять років стала участь в регіональних інтеграційних процесах, а саме – набуття повноправного членства в Європейському Союзі. Підписавши в 1993-му році Європейську угоду, через три роки ця країна подала офіційну заяву, в якій зазначалося про її наміри щодо членства в ЄС. З боку Європейського Союзу такі наміри знайшли позитивний відгук. На засіданні Європейської Ради в 1993-му році в Копенгагені було прийняте значне за своєю політичною вагою рішення щодо розширення даного інтеграційного угруповання за рахунок включення до нього нових країн. До переліку цих країн увійшла і Чеська республіка [65].

Умови зближення країн Центральної та Східної Європи з ЄС, основні положення стратегії щодо даного процесу, були визначені в "Білій книжці" Європейської комісії, яку в грудні 1994-го року було розроблено на засіданні Європейської Ради в Ессені та прийнято в червні 1995-го року в Каннах. У ній передбачено приєднання до Європейського Союзу країн ЦСЄ на правах асоційованого членства, а вже потім – отримання ними повноправного членства. Копенгагенський самміт ЄС затвердив наступні критерії до країн-претендентів:

1. Кандидати на вступ мають бути демократичними державами, в яких гарантуються права людини та захист національних менша.

2. Кандидати повинні побудувати функціональні ринкові економіки, які в можуть витримати тиск конкуренції в межах Співтовариства.

3. Кандидати мають бути готовими взяти всі обов'язки