Главою держави є Президент. Характерно, що статус Президента визначено в третьому розділі Конституції, пойменованому "Виконавча влада". Президент обирається парламентом на спільному засіданні обох палат. Сток повноважень Президента – п'ять років. Нікого не може бути обрано більше, ніж на два строки підряд. Віковий ценз для кандидатів у Президенти – 40 років [64, 265].

Повноваження Президента є ширшими, ніж у глав більшості інших держав з відповідною формою правління. Лише частина його актів потребує контрасигнування з боку Прем'єр-міністра або уповноваженого ним члена уряду. Водночас Президент на власний розсуд призначає і звільняє Прем'єр-міністра та інших членів уряду, звільняє Уряд і приймає його відставку, у визначених у Конституції випадках розпускає Палату Представників, призначає суддів Конституційного Суду, призначає з числа суддів голову та заступників голови Верховного Суду та здійснює деякі інші повноваження.

29 грудня 1989 року президентом Чехословаччини був обраний Вацлав Гавел, у 1989 – 1992 рр. він – президент Чехословацької федерації, з 1993 року – президент Чеської Республіки.

28 лютого 2003 року президентом Чеської Республіки обраний Вацлав Клаус. Після "оксамитової революції" Вацлав Клаус став першим міністром фінансів Чехословаччини, він був першим прем'єр-міністром Чехії після "цивілізованого розлучення" чехів і словаків 1 січня 1993 року. Він перевів країну із соціалістичних на ринкові рейки. З 1998 по 2002 рік Клаус був спікером парламенту Чехії [1].

Прем'єр-міністр – Владімір Шпідла,

віце-прем'єр, міністр внутрішніх справ – Станіслав Ґросс,

віце-прем'єр, міністр закордонних справ – Циріл Свобода,

віце-прем'єр, міністр фінансів – Богуслав Соботка,

віце-прем'єр-міністр – Петр Мареш,

міністр юстиції – Карел Чермак,

міністр оборони – Мірослав Костелка,

міністр промисловості та торгівлі – Мілан Урбан,

міністр праці та соціальних справЗденєк Шкромах,

міністр транспорту та зв'язку – Мілан Шімоновський,

міністр сільського господарства – Ярослав Палаc,

міністр охорони здоров'я – Марія Соучкова,

міністр освіти, молоді та фізичного виховання – Петра Бузкова,

міністр культури – Павел Достал,

міністр навколишнього середовища – Лібор Амброзек,

міністр у справах місцевого розвитку – Павел Нємец,

міністр – Владімір Млинарж [1].

Президент може бути усунутий з поста за державну зраду на підставі обвинувального акта Сенату і за рішенням, прийнятим Конституційним Судом.

За Конституцією, Уряд є "найвищим органом виконавчої влади" (ст. 67). Президент призначає Прем'єр-міністра і за поданням останнього інших членів уряду. Уряд має бути представлений Палаті Представників протягом тридцяти днів з часу його призначення з метою одержання вотуму довіри (процедура інвеститури). Уряд звітує і несе колективну відповідальність перед Палатою Представників. Водночас члени уряду складають присягу перед Президентом.

Вищим судом загальної юрисдикції є Верховний Суд. Конституційний Суд є "судовим органом захисту конституційності" (ст. 83 Конституції). До його складу входить п'ятнадцять суддів, що призначаються Президентом за згодою Сенату строком на десять років. Усі судці загальних судів призначаються Президентом безстрокове.

За формою державного устрою Чехія є унітарною державою. З метою урядування її територія поділена на області і муніципалітети. Населення відповідних адміністративно-територіальних одиниць строком на чотири роки обирає представницькі органи – асамблеї. Останні, в свою чергу, на той же строк формують виконавчі органи – ради – на чолі з мером.

2. Географічне положення

Чехія розташована в центрі Європи, оддалік морів. Від північно-західних її кордонів до порту Щецин на Балтиці і від південно-західних кордонів до порту Трієст на Адріатичному морі приблизно – по 300 км. Територія Чехії має витягнуту конфігурацію.

Рис. 2.. Географічне положення Чехії [14]

Географічне положення Чехії сприяє її економічній інтеграції. Через Чеську територію проходять транспортні комунікації, що з'єднують Польщу і Німеччину з Угорщиною, Румунією, Болгарією, а також країнами, які складали Югославію. Віддалена від морів Чехія широко використовує балтійські порти Польщі і Німеччини, Дунай, через Угорщину і колишню Югославію має вихід до портів Адріатики. Через Чехію проходять гілка міжнародного нафтопроводу "Дружба", міжнародні газопроводи.

З поглибленням міжнародного розподілу праці, посиленням економічної інтеграції все більш широко використовуються і ті "плюси", які має мала компактність чеської території: так, наприклад, залізниці перетинають кордони Чехії майже в 30 місцях. Розвивається співпраця між сусідніми районами Чехії і сусідніх країн, і тим самим ослабляється дія негативних сторін територіальної витягнутості, що подовжує внутрішні господарські комунікації і веде до значного збільшення дальності вантажоперевезень [59, 122].

Положення Чехії на магістральних шляхах, що з'єднувати різні держави, набуває особливого значення в умовах, коли відкриваються нові перспективи європейського економічного співробітництва.

Рис. 2.. Адміністративно-територіальний поділ Чехії на краї [33]

Країни Східної (Центральної) Європи як соціально-політичну й економічну цілісність почали виокремлювати у 90-ті роки XX ст. Пов'язано це з розпадом колишнього СРСР і соціалістичної системи, утворенням незалежних держав. Регіон охоплює 10 країн (табл. 6).

Економіко-географічне положення Східної Європи вирізняється такими особливостями: