За переписом 2000 р. населення Чеської Республіки становить 10,3 млн. чоловік, середня густота населення – 131 чол. на 1 км2, середня тривалість життя – 72 роки. Національна структура країни однорідна: 94 % становлять чехи і морави, по 3 % – словаки, цигани, поляки та ін.

Державна мова – чеська. Столиця – місто Прага (1,2 млн. чоловік. Римо-католики становлять 39,5 %, протестанти – 4,2, атеїсти – 39,5, решта – 16,8 % [33].

Таблиця 4.

Загальні демографічні показники [14]

Назва параметра | Значення | Рік

Чисельність населення (тис.) | 10272,0 | 2000

Прогнозована чисельність населення до 2015 року (тис.) | 10028,0 | 2015

Прогнозована чисельність населення до 2050 року (тис.) | 8429,0 | 2050

Чисельність населення (за показниками останнього перепису) | 10302215 | 1991

Показник середньорічного приросту населення (%) – | 01 | 2000-2005

Густина населення (чол./кв.км) | 1306 | 1998

Відсоток міського населення | 750 | 2000

Кількість міст з населенням більше 100000 чол. | 70 | 1886

Середня кількість чоловіків на 100 жінок | 950 | 2000

Рис. 4.. Чисельність населення [14]

Значне число чехів проживає за межами Чехії – в Угорщині, Румунії, Югославії, США, Канаді і інших країнах. Це результат масової еміграції у пошуках заробітку, яка прийняла особливо великі розміри в кінці XIX – початку XX ст. До національних меншин в Чехії відносяться угорці, а також німці, поляки, українці.

За мовою чехи відносяться до західнослов'янських народів. В основу ранніх творів чеської писемності XIII-XIV ст. була встановлена мова центральної Чехії. Але з посиленням впливу в країні католицької церкви, німецьких феодалів і патриціату міст чеська мова була відтіснена латинською і німецькою мовами. Проте письменність і літературна чеська мова отримали широке поширення серед народних мас в період гуситських воєн, викликаних соціальною і національною боротьбою чеського народу.

Написані по-чеськи твори Яна Гуса, першого теоретика і реформатора чеської літературної мови, зіграли величезну роль в історії її розвитку. В своєму трактаті "Чеська орфографія" він прагнув звільнити мову від архаїзмів і германізмів, вимагаючи наближення до народної мови. Він змінив і чеський правопис, увівши систему надрядкових знаків замість складних латинських буквених поєднань. В XV-XVI ст. на чеській літературній мові було написано багато творів, один з блискучих її зразків – переклад Біблії, виданої в Краліцах.

Після того, як Чехія виявилася під владою австрійських Габсбургів, наступив період занепаду чеської культури і мови, що продовжувався більше двох століть. Проводячи політику онімечування підвладних слов'янських народів, габсбурзький уряд пригнічував найменші спроби пожвавлення чеської національної культури.

Чеська літературна мова почала відроджуватися лише в кінці XVIII ст., основою її стала літературна мова XVI ст., що й пояснює наявність у сучасній літературній чеській мові багатьох архаїзмів на відміну від живої розмовної мови. Розмовна мова чехів ділиться на декілька груп діалектів: чеську, середньо-моравську і східно-моравську. Всередині цих груп існували і більш дрібні підрозділи. В даний час під впливом літературної мови, поширюваної школою, засобами масової інформації, діалекти чеської мови майже абсолютно зникли, особливо в молодшого покоління.

У Чехії встановлена свобода віросповідання. Церква не відокремлена від держави. Церква і конфесійні відмінності грають чималу роль в житті населення, особливо в селі. Більшість віруючих належить до римсько-католицької церкви. Серед чехів є прихильники Чехословацької реформованої церкви, що відділилася в 1920 р. від Ватикану. Частина віруючих – протестанти (серед словаків багато євангелістів, серед угорців – кальвіністів) [59, 130].

Близько 40 відсотків населення Чехії – католики, 4 відсотки – гусити. В країні представлені також Євангелічна, Православна, Греко-католицька та деякі інші церкви. Значна частина населення країни не належить до жодної релігійної групи [1].

Рис. 4.. Конфесійна структура [14]

Вікова структура населення Чехії відрізняється значною часткою осіб літнього віку (старше 60 років) і відносно низькою (в порівнянні, наприклад, із Польщею) часткою молодих людей. За роки сучасного розвитку тут помітно знизилася смертність; з другого боку, після "сплеску" в перше післявоєнне десятиріччя впала й народжуваність. Внаслідок цього за величині природного приросту Чехія досить довго займала одне з останніх місць серед європейських країн. В 70-х роках народжуваність значно підвищилася, і процес старіння населення сповільнився. Значну роль зіграли заходи, що приймаються державою з метою заохочення народжуваності (видача допомог, надбавок до заробітної плати, пільги матерям і т.п.).

Середня тривалість життя в країні перевищує 70 років. Співвідношення статей, що характеризувалося після другої світової війни – як і майже у всіх інших європейських країнах – перевищенням числа жінок над числом чоловіків, з роками стало збалансованішим [59, 131].

Рис. 4.. Вікова структура (%) [14]

Згідно зі статистичними даними середня тривалість життя чоловіків у країні – 68 років, жінок – 75 років. Рівень народжуваності дещо перевищує рівень смертності.

Цікаво, що у рейтингу найбільш популярних жіночих імен в Чеській Республіці вже кілька років поспіль домінує Тереза, друге місце посідає Катерина, третє – Наталя. Ім'ям Люція молоді батьки сьогодні вже майже не називають новонароджених дівчаток, вийшли з широковживаних також досить розповсюджені імена середнього покоління Яна, Єва, Ганна.

Серед чоловічих імен перше місце без жодних сумнівів займає Якуб, випереджаючи навіть з давніх-давен популярного Яна. Це ім'я у покоління сьогоднішніх батьків знаходилося десь у шостому десятку найбільш вживаних, було майже забуте. Деяку конкуренцію модним тенденціям сучасності в Чехії складають імена Мартин, Ян і Томаш. Між тим, не всіх чеських батьків при обранні імені для своїх дітей задовольняють можливості, пропоновані календарем.