6. Загальна характеристика господарства

Чехія – одна з небагатьох країн, яка за короткий час зуміла збудувати досить сильну і стабільну економіку. Серед посткомуністичних держав ця країна входить до низки лідерів за рівнем життя.

Починаючи з середини ХIХ століття, Чехія стала однією з найбільш економічно розвинених країн Європи. Провідними галузями промисловості були текстильна, харчова, гірничодобувна, металургійна, машинобудівна.

Після "оксамитової революції" 1989 року у країні відбулися широкомасштабні економічні реформи, в основі яких лежала ваучерна приватизація підприємств, залучення іноземних інвесторів, лібералізація цін та зовнішньої торгівлі, девальвація чеської крони. У результаті проведення реформ зросло промислове виробництво, збільшилися темпи інвестицій.

Економіка Чехії базується на принципах відкритого вільного ринку. За оцінками спеціалістів легальна державна система, що приваблює іноземних інвесторів надійними гарантіями цілісності їх вкладень, розвинена інфраструктура, кваліфікована і дешева (за європейськими мірками) робоча сила а також низка інших критеріїв створюють передумови швидкого розвитку економіки Чехії.

Чехія є членом Європейського економічного союзу. Рішення про вступ до Євросоюзу прийнято на референдумі у червні 2003 року. Відтак, в різних галузях економіки розпочався інтенсивний процес підготовки до роботи в нових умовах. Рішення про вступ до ЄС вимагає також певних змін законодавства, тобто приведення їх у відповідність до загальноєвропейських правил. Вже сьогодні умови для роботи бізнесмена в Чехії наближені до західноєвропейських [1].

Інвестиції. Залучення інвестицій – складова частина економічної політики країни. Для стабілізації розвитку економіки керівництво Чехії вжило низку заходів, спрямованих на підняття промислового виробництва, збільшення інвестиційного потоку і зростання експорту. Зокрема, створено режим максимального сприяння надходженню інвестицій в економіку країни. Скажімо, інвестори, котрі вкладають більше 10 млн. доларів, звільняються від податків на 10 років, отримують гранти за кожне новостворене робоче місце, мають право неоподатковуваного ввезення обладнання. Окремі пільги передбачені також для компаній, що планують довгострокові інвестиції. Залучення іноземних інвестицій у чеські підприємства зазвичай пов'язане не лише із забезпеченням фінансових вкладень у нове обладнання, машини, будівлі і т.д., але й у нові технології і маркетингові "ноу-хау". Все це сприяє швидкому і якісному процесу реструктуризації підприємств. В результаті на території республіки працює майже 150 тисяч іноземних компаній. Найбільше інвестицій спрямовано в галузі транспорту і зв'язку, виробництва транспортного обладнання, будівництва [1].

Завдяки масивному притоку інвестицій зміцнилася чеська крона.

Банківська система. Банківська система Чехії базується на принципах, що прийняті в економічно розвинених країнах світу. Чеський народний банк (ЧНБ) не залежить від вказівок уряду. Цей фактор позитивно вплинув на підвищення ефективності усієї монетарної політики в країні.

Відкрити рахунок в банку фізична особа може при будь-якій формі перебування в країні. Для цього достатньо лише пред'явити закордонний паспорт і зробити мінімальний внесок. Рахунки можна відкривати як у чеських кронах, так і у світовій валюті. Вклади в чеських кронах у всіх банківських установах згідно Закону мають державну гарантію на суми до 400 тисяч крон на одну особу в одному банку, і у випадку закриття банку держава бере на себе зобов'язання відшкодувати вкладникам суму. Вклади в іноземній валюті такої гарантії не мають [1].

Податкова система. Діюча податкова система повністю дотримується принципів фіскальної політики і ринкової економіки. Діючим законодавством країни визначено, що податкова система контролює, зокрема, створення рівних умов конкуренції, підтримку суспільно корисної підприємницької активності і переслідує мету наближення податкової системи Чеської республіки до податкової системи країн Європейської спільноти [1].

Ще однією особливістю податкової системи Чехії є її стабільність.

Спеціалісти стверджують, що на сьогодні у Чехії діє розвинена ринкова економіка і країна має гарні передумови витримати конкурентний тиск в ЄС.

7. Галузева структура господарства

Вже багато століть назад на території нинішньої Чехії проводилися полотна і сукна, скло і папір, виплавлялися метали. Кутна-Гора і Пршибрам в Чехії, Їглава в Моравії були відомими в середньовічній Європі центрами видобутку срібла. В другій половині XIX століття на чеських землях починають швидко розвиватися вугільна промисловість, а також (на базі місцевої сировини) фарфорове виробництво, цукрова і пивоварна галузі.

По мірі того, як виробництво росло і ставало все різноманітнішим, виявлялася недостатність власної сировинної бази; промисловість у все більшій мірі стала переходити на привізну сировину. Спочатку це була бавовна, потім залізняк (свої залізорудні запаси виявилися невеликими), а пізніше кольорові метали і нафта.

До 1918 р., коли утворилася Чехословацька Республіка, в чеських областях вже існувала крупна індустрія з переважанням, проте, галузей легкої промисловості, особливо текстильної.

Дуже велике значення для подальшого розвитку промисловості набула боротьба за зовнішні ринки збуту. Річ у тому, що раніше чеські підприємства працювали в значній мірі на австро-угорський ринок, до потреб якого вони пристосувалися. Після 1918 р. створилася суперечність між відносно великим промисловим потенціалом і вузьким внутрішнім ринком. Тому чехословацька крупна буржуазія прагнула будь-якими засобами форсувати експорт. Чималу роль в промисловості і в інших галузях господарства став грати іноземний капітал. Іноземні монополії, проте, гальмували подальший індустріальний розвиток країни, всіляко перешкоджаючи розширенню і створенню багатьох важливих виробництв, особливо в області машинобудування і хімічної промисловості [59, ].

Промисловість Чехії відрізняється досить складною галузевою структурою. Це стане особливо помітним, якщо пригадати про порівняно невеликі розміри країни і її обмежені трудові ресурси. Така різноманітність має, проте, і свої негативні сторони: вона, зокрема, ускладнює проблему раціонального використання робочої сили і здорожує виробництво. Ліквідація зайвої розгалуженості, дробової індустріального комплексу, посилення спеціалізації – одна з найважливіших задач, що стоять перед економікою Чехії. Висока якість, традиційно характерна для чеських