Судова система Бразилії ґрунтується на римському праві із залученням деяких елементів англосакського права. У Бразилії діють федеральні суди і суди штатів. Найвищі органи судової влади – Федеральний суд (11 членів) і Високий суд правосуддя (33 члени) призначаються президентом після схвалення сенатом. Система федеральних суден нижчої інстанції, що була введена військовим режимом у 1967 р. і збереглася в конституції 1988 р., функціонує в кожному штаті. Федеральні судді у всіх суднах призначаються президентом. Паралельно діє система судів штатів – від місцевих до апеляційних.

На федеральному рівні функціонує розгалужена система спеціальних судів по трудових справах (Високий трудовий суд, регіональні трудові суди), виборчі суди та ін. Юрисдикція військових суден відповідно до конституції 1988 р. поширюється тільки на військовослужбовцях. У 1995 р. держава поклала на військову хунту відповідальність за вбивство більше ста політичних і суспільних діячів і обіцяла виплатити допомогу сім'ям загиблих.

Таким чином, в сучасній Бразилії влада поділяється на законодавчу, виконавчу і судову, партійне життя країни відзначається великою різноманітністю.

Розділ 4. Особливості сучасного політичного розвитку Бразилії

4.1. Сучасний економічний розвиток Бразилії

Бразилія – найбільш розвинена в економічних відносинах держава Латинської Америки, відноситься до групи "нових індустріальних країн". За об'ємом ВВП і промислового виробництва Бразилія входить у першу десятку в світі і займає 1 місце серед країн Латинської Америки. На частку Бразилії припадає 40% сукупного ВВП країн регіону, 43% промислового виробництва і 30% експорту.

Структура ВВП Бразилії характеризується високою часткою промислового виробництва: 1/3 ВВП країни створюється у сфері індустріального виробництва, яке фактично визначає загальні темпи економічного розвитку Бразилії. У 2000 р. частка промисловості в створенні ВВП склала 33%, сільського господарства – 7%, сфери послуг – 53%. Зростання ВВП в 2000 р. склало 4,2%. Середньорічний дохід на душу населення склав 3480 дол. [30]

Характерною особливістю розвитку економіки країни в останні десятиліття є швидке зростання промисловості. Завдяки суттєвому збільшенню державних капвкладень в економіку і створенню могутнього державного сектора в базисних галузях важкої промисловості в 70 рр., залученню величезних позикових засобів і прямих приватних інвестицій особливо в 80 рр., субсидуванню національних підприємців, проведенню жорсткої політики імпортозаміщення в поєднанні із стимулюванням експорту промислової продукції дозволило Бразилії у відносно короткі терміни створити значний промисловий потенціал і вийти на передові рубежі науково-технічного прогресу. У країні прискорилося формування нового технічного базису, що спирається на високотехнологічні, наукоємні виробництва.

Економіка Бразилії 90 рр. характеризується динамічним розвитком, все більшою відвертістю і лібералізацією. В цей час інтенсивно проводилися реформи в області зміцнення валютно-фінансової сфери, модифікації системи пенсійного забезпечення в державному і приватному секторах, удосконалення податкової системи, надання великих можливостей приватному бізнесу для капвкладень в державний сектор, зниження фінансового ризику країни. Ці процеси особливо інтенсифікувалися з середини 90 рр., коли в країні почали здійснюватися економічні реформи, був даний старт виконанню програми соціально-економічних перетворень "План Реал". Уряду вдалося добитися постійного і значного зниження інфляції (з 2500% в 1993 р. до 6% в 2000 р.) [26].

У соціальній сфері основними досягненнями уряду стали зниження рівня безробіття до 7,5% економічно активного населення країни (у 2000 р. було створено 600 тис. нових робочих місць), а також ухвалення закону про підвищення мінімальної зарплати до 85 дол.

Економічна політика, що проводиться в країні, послужила основою для зростання об'єму іноземних інвестицій, розмір яких у 2000 р. склав 30,6 млрд. дол. (3 місце в світі). Для порівняння – об'єм іноземних інвестицій в 1994 р. склав 2 млрд. дол. Основними інвесторами виступають – США, Іспанія, Голландія, Франція. Основний реципієнт інвестицій – сектор послуг.

Бразилія має в своєму розпорядженні виключно багату мінерально-сировинну базу: країна володіє більш ніж 80 корисною копалини. Бразилія займає 1 місце в світі по запасах залізняку (9% світових запасів), ніобію (86% світових запасів), берилію, титану; 2 місце – по білій глині і графіту; 4 – по магнезію; 5 – по олову; шосте – по алюмінію, літію і марганцю. У країні є родовища апатитів, хромітів, азбесту, бокситів, природного газу, алмазів, урану, кобальту, свинцю, цинку, міді, сурми та інших мінералів. Слабким місцем мінерально-сировинної бази Бразилії є відсутність великих запасів нафти, яку країна імпортує в значних кількостях [30].

У 2000 р. видобуто 197 млн. т. залізняку (22% світового виробництва), з яких 142 млн. т. були експортовані. Відмітною особливістю залізняку є високий вміст заліза в рудах і можливість їх розробки відкритим способом. Головний виробник – компанія "Валу ду Ріо Досе". У країні було видобуто 13 млн. т. бокситів (3 місце в світі), 35 тис. т. нікелю, 43 тис. т. ніобію [8].

Нафтовидобувна і газодобувна промисловість не отримали достатнього розвитку. Зважаючи на відсутність великих запасів нафти (власне виробництво задовольняє внутрішні потреби на 50%) Бразилія відчуває залежність від імпорту нафти з-за кордону. Загальні запаси (розвідані і прогнозні) нафти оцінюються в 17,3 – млрд. бар., природного газу – 410 млрд. куб. м. [30]

Чорна металургія повністю працює на власному високоякісному залізняку, але коксівне вугілля Бразилія вимушена імпортувати. Галузь відрізняється достатньо високим технологічним і виробничим рівнем підприємств, що функціонують на базі сучасної західної технології: близько 80% сталі виплавляється конверторним способом. У 2000 р. було вироблено: чавуну – 28 млн. т, сталі – 28 млн. т (8 місце в світі), прокату