на кінець 17 століття Городенка вже була досить значним торговельним цент-ром, свідчить побудова в 1706 році великого вірменського костьолу (вірмени в Галичині прийняли унію в 1668 році).
Саме місто у власності ґрунтів майже немало, а весь дохід отримувало в основному
з ремесла і торгівлі. Довколишні землі і більшість сіл на Городенщині в 17-18 століття належали магнатам Потоцьким, одному з найбагатших шляхетських родів у Польщі. Вони < утримували і своє власне досить сильне військо.
У 1743 році в Городенці коштом Миколи Потоцького, воєводи Белзького і старости Канівського (в народних переказах і "Баладі про Бондарівну" — "пан Каньовський"), розпочато будівництво великого римо-католицького костьолу Непорочного зачаття Діви Марії монастиря місіонерів при ньому На будову Ішли доходи з сіл Городниці, Поточиськ, Слобідки, Луки, Незвиськ, Гарасимова. Тоді ж було зведено мурований триарковий міст через Ямгорів — "Три мости".
Особливо швидко Городенка розвивалася І середини 18 століття. Немалу роль відіграв у цьому магнат Микола Потоцький, який більшу частину свого життя прожив у Городенці володів величезними маєтками на Покутті Поділлі і хотів перетворити місто в центр староства, свого роду магнатську "столицю", а тому сприяв будівництву, розвитку ремесла торгівлі.
Своїм коштом він розширив греко-католицький монастир, а також замість старої, у 1763 році побудував на середмісті для української общини велику муровану церкву Успення Пресвятої Діви Марії. Церква також побудована за проектом Бернарда Меретина закінчена після його смерті) і нагадує зовнішнім виглядом костьол у Годовиці. Іконостас церкви — унікальний і є спрощеним аналогом іконостасу собору св. Юра у Львові, що дозволяє вважати його автором Пінзеля.
Великий слід в історії і культурі Городенки
краю залишила і єврейська община. Почали селитися євреї в Городенці у 16 столітті, але найбільший їх наплив спостерігався після на— дання місту Магдебурзького права. В 1743 році Потоцьким надано цій общині привілеї в торгівлі й ремеслі, виділено місце під 6у-дівництво синагоги і на цвинтар. З середини 18 століття євреї витіснили з торгівлі вірмен і посіли в цій сфері панівне становище. На 1775 рік у Городенці проживало вже 863 єврейські родини. Великі єврейські общини були в Нернелиці та Гвізді.
У 1772 році після першого поділу Речі Пос-политої Городенщина в складі Галичини ві-дійшла до Австрії. Під час правових, освітніх і релігійних реформ австрійського імператора Йосифа II, які він здійснював в дусі євро-пейського просвітительства, у 80-х роках 18 століття було ліквідовано обидва монастирі Городенці. В 1788 році відкрито першу світську школу з німецькою мовою навчання.
Городенка поступово росла і на 1800 рік мала 744 різні будівлі і понад 5000 тисяч населення. Так наш край вступив у Т9 столі 19 століття. І на цьому варто закінчити екскурс в його давню історію, бо два наступних перена-сичених подіями віки, коли Городенщина вступила в період національного пробудження і дала Україні багатьох визначних політичних діячів, літераторів, учених, а також тисячі простих скромних трудівників, які своєю що-денною працею примножували славу нашої землі, коли пронеслися бурі великих воєн і спустошень, потребують окремого дослід-ження.
Природа
Городенківський район розташований на східній Галичині Івано-Франківської області в лісостеповій зоні України. Крайні точки: на півночі – с. Хмелева, на півдні – с. Топорівці, на заході – с. Ростохач, на сході – с. Переівання.
Границі району дуже невиразні за винятком східної, яка проходить по межі з Чернівецькою областю, отже є адміністративною, а не природною. Південною межею можна вважати долину р. Вікно (притока Бенелуї) та пониження до верхів’ї в р. Гостинів, яка утворює західну границю району.
Таким чином Городенківський район межує з Тернопільською і Чернівецькою областями та районами області: Снятинським, Коломийським, Тлумацьким.
Рівнинно-пластовий рельєф – пануючий у Городенківському районі. Цей район складений пластами, які залягають горизонтально і місцями порушені незначними тектонічними дислокаціями. Цей рельєф є ерозійно-карстовим, точніше долинно-балковим з поширенням карстових форм, як в долинах, так і на межиріччях.
Сума активних температур становлять 2500-2600оС. В окремі роки (два-три роки десятиріччя) вересневі опади не забезпечують добрих запасів продуктивної вологи в орному горизонті грунту сума опадів лише 500-600 мм.
Отже, Городенківський р-н найтепліший в межах області. Він входить до складу першого Наддністрянського та другого Південно-Східного агрокліматичних районів.
Ріки: Дністер, Ям грів, Чорнява.
Ґрунти. У Городенківському р-ні поширені глибокі і малогумосні чорноземи, опідзолені чорноземи, сірі опідзолені ґрунти, світло-сірі опідзолені ґрунти.
Профіль цих ґрунтів диференційований на горизонти за підзолистим типом ґрунтоутворення. За даними механічного аналізу, світло-сірі опідзолені ґрунти є пилувато-легкосуглинистими, але трапляються і середньо і важкосуглинисті відміни. Структура цих ґрунтів не міцна, агрофізичні властивості (аерація ,водопроникність) досить несприятливі. Вони часто запливають і утворюють кірку. Вміст фракцій фізичної глини по профілю неодн6аковий і коливаються в межах 25,3-42,1 % зі збільшенням в ілювіальному горизонті. Ці ґрунти бідні на гумус. Вони мають високу кислотність.
Ґрунти бідні поживними елементами. Вміст рухомого фосфору становить 3,9-6,2, калію – 3,6-10,5 мг на 100 г ґрунту. Ґрунти темно-сірі опідзолені залягають на широких вододільних просторах, а використовують їх переважно, як орні землі.
Сформувались на лесовидних суглинках під покривом лісової та трав’янистої лучно-степової рослинності в мовах достатнього атмосферного зволоження.
За механічним складом ці ґрунти легко та середньо суглинисті. З аналізів видно, що верхні горизонти збагачені фракціями пилу. В орному шарі містять у середньому 2,6-2,8% гумусу, кількість якого поступово зменшується з глибиною.
Чорноземи опідзолені добре і на значну глибину гумосовані. Будова їх профілю наводиться за розміром, який закладено біля с.