Заснував городенківський костел Микола Потоцький, старо-ста Канівський фундаційним актом від 22 серпня 1743 р. для ченців-місіонерів театинського ордену. Одночасно він заснував для них при костелі розкішну двоповерхову резиденцію. У 1745 р. Потоцький виділив першу квоту в сумі 20000 зол., що дало можливість розпочати будівельні роботи. Вже на 1754 р. костел, як видно зі слів самого фундатора, наближався до завершення. Повне його викінчення наступило у 1769 р., коли 2 липня цього року він був посвячений під титулом Непорочого Зачаття Пречистої Діви Марії. Місіонерам святиня належала до 1763 р., а з того часу стала парафіяльною.

Будували городенківський костел львівські майстри-мулярі, яких набирав сам архітектор Б. Меретин. Дня 15 січня 1756 р. цехмайстри львівського мулярського цеху Іван та Андрій Сфоновичі засвідчили перед міським урядом, що вони з рук пана Бернарда архітектора отримали з казни старости Канівського 30 червоних золотих для роздачі їх львівським мулярам на роботу у Городенці. Ці мулярі зразу після Великодня на першу вимогу пана Бернарда мали стати до роботи.

У травні 1757 р. до городенківської і бучацької "фабрик" старости Канівського були направлені львівські цехові мулярі Іван Зелінський, Войцех Спутовський, Мартин Крупський, Андрій Годебський, Шимон Піщак, Матвій Кавуля, Христофор Думич і Йосиф Талюшкевич. Усі вони отримали завдаток по одному червоному золотому.

Робота в Городенці для Меретина не була першою. За його плечима були вже такі знамениті архітектурні ансамблі як катедра св. Юра у Львові (1744-1761 рр.) і ратуша в Бучача (1750 р.). Ці шедеври створені у співпраці зі скульптором Й. Пінзелем. Цьому архітектору також належать менші обсягом і скромніші в архітектурному відношенні провінції костели в Годовиці, Наварії, Лопатині, Берездівцях, Коломиї яких об'єднують спільні стильові ознаки.

Найближче до городенківського костелу у тісному стилістичному зв'язку стоїть ратуша в Бучачі. В обох пам'ятках повторюються однакові форма і рисунок веж, окремі архітектурні деталі.

Костел розташований у східній частині міста на перетині головних магістралей і своїм масштабом служить важливим акцентом у планувальній та об'ємно-просторовій структурі міста Він являє собою тринавну базилікального типу споруду з двомоскісно поставленими до її осі вежами і слабовираженою невеличкою прямокутної форми апсидою з заокругленими, кутами. По обидві сторони квадратової пресвитерії влаштовані емпори з вигнутої форми парапетами, аналогічними до парапетів емпор в катедрі св. Юра у Львові. Склепіння в при свитерії хрестове, в головній наві — коробове з розпалубками Перекриття над емпорами плескате. Бічні нави утворюються окремими з'єднаними між собою капличками, кожна з яких перекрита не вираженим зовні куполом. По боках центральної нави над арками, що ведуть до бокових нав, знаходяться невеличкі балкончики з фігурно вигнутими назовні парапетами по три з кожної сторони. Над нартексом влаштовані музичні хори з аналогічним фігурної форми бар'єром.

Стовпи арок з боку головної нави розкреповані подвійним пілястрами з різьбленими дерев'яними капітелями і завершуються сильно розкрепованими карнизами, які своєю масою виступають в середину костелу. Карнизи, рокайльної форми капітелі, вигнуті лінії парапетів емпори, балкончиків і хорів створюють враження експресивної збудженості, напруги. Тут повнотою виразився дух барокової архітектури з його проти річчями і контрастами форм. Те ж саме бачимо в екстер'єрі цієї споруди. Бароко, особливо в своїх пізніх проявах, не терпить рівноваги. До прямокутника основного об'єму будівлі криволінійною вигнутою формою виступає нартекс західного фасаду. Натомість вежі, що стоять під кутом до осі будівлі мають злегка ввігнуту форму і тим самим контрастують випуклою формою нартекса.

З архітектурою костела гармонійно поєднувалось декоратив не оздоблення інтер'єру. Ще до недавнього часу його прикра-сою були головний вівтар, чотири бокові і гарно різьбленні амвон з рельєфом "Розіслання апостолів", аналогічний до такого ж рельєфу у годовицькому костелі. Особливою величавістю імпозантністю вирізнявся головний вівтар з колосальними постатями ангелів на імпостах колон і чотирьома постатями святих внизу у динамічних позах. Ця скульптура, а також скульптура бокових вівтарів належить різцеві одного з найбільш талановитих, і не буде перебільшенням, якщо скажемо геніальних львівських скульпторів другої половини XVIII ст. Йогана Георга Пінзеля, автора скульптурної декорації ратуші в Бучачі катедри св. Юра у Львові. Постаті святих роботи Пінзеля в Городенці відзначаються надзвичайною експресивністю і пафо-сом та незрівнянно високою майстерністю виконання, як і інші творіння цього майстра. Творчість Пінзеля і його послідовників є явищем феноменальним, яке не має аналогів у європей-ському мистецтві. (Зараз скульптура з Городенки експонується в Музеї Пінзеля — філіалі Львівської картинної галереї).

Незвичайним елементом у бароковій архітектоніці городен-ківського вівтаря є таке ірреальне явище, як висячі в повітрі капітелі без колон, їх підтримують руками путті.

Ілюзіоністичний фресковий живопис, який завжди був неодмін- ним декором барокових костелів, у Городенці, за винятком незначних фрагментів, відсутній. З живопису XVIII ст. частково зберігся фресковий образ на другому стовпі південнім нави (дуже пошкоджений), орнамен-тальні мотиви над вікнами бокових нав та у віконних фрамугах вівтаря. У північній захристії збереглась фреска того часу, сюжет якої повторює різьблені постаті святих головного вівтаря. В пресвитерії на північній і південній стінах знаходяться дві композиції, виконані клеєвою темперою на початку XX ст. Одна з них "Вознесіння", Ідо на південній стіні, датована 1912 роком. Обидва образи посередньої мистецької вартості.

Тут необхідно нагадати, що з іменами Б.