Географія Коломийського району

План

Вступ

Природа району

Населення

Господарство району

Висновок

Вступ

Завітайте до нас навесні,

Як каштани заквітчані мріють,

Як злітають над Прутом пісні,

Завітайте до нас в Коломию!

Коломия – старовинне українське місто на Івано-Франківщині. Його минуле багате на історико-революційні події. За часів СРСР воно перетворилося на квітучий, індустріальний і культурний центр. Але і в наші часи Коломия залишається такою, як була. Коломийський район омивається гірською річкою Прутом, має чудовий тваринний і рослинний світи. І взагалі, це місто одне з найкращих міст на Прикарпатті.

Історія формування району

Назва міста походить, мабуть, від потоку Мия, який тут впадає в Прут. Місцевість поблизу Карпат, в міжріччі повноводних рік Пруту та Дністра, які разом з Дунаєм несуть свої води до Чорного моря, була вигідно для заснування поселення. Про наявність тут стародавнього торгового шляху свідчать римські монети ІІ-IV ст. н.е. виявлені поблизу Коломиї. Археологічні знахідки стверджують: вже в Х-ХІІ ст. тут існувало поселення. Літописна згадка про Коломию 1240 року вказує, що в період Київської Русі вона була досить великим поселенням. З розповіді літописця, що Коломия вже в середині ХІІІ ст. стала важливим центром видобутку солі, приносила чималий прибуток князівській скарбниці. На думку дослідників, у ХІІІ ст. Коломия була містом.

В середині XIV ст. Коломию, як і все Покуття, захопили польські феодали. З 1367 року вона входила до складу Молдавського князівства. На початку 90-х років XIV ст. Коломия знову відійшла до Польщі. Тоді ж було створено Коломийський повіт, який став одним з трьох повітів Галицької землі. Верховна влада в місті належала королівському старості.

1395 року Коломия одержала королівський привілей на право щосуботніх торгів. У цій же грамоті зазначено, що місту надано герб. У 1405 році місто дістало війтівство. Майже одночасно Коломия одержала магдебурзьке право, яке в значній мірі обмежувало владу королівського старости. Однак ним користувалися лише католики – поляки та німці, місцеве ж населення підлягало безпосередньо королівській адміністрації. У 1413 році польський король надіслав до Коломиї монархів-домініканців, які заснували тут монастир. У XIV-XV ст. Коломия мала досить широкі економічні зв’язки з різними галицькими містами, особливо зі Львовом. Зміцненню економічних зв’язків з Молдавією сприяла й близькість Буковини, що була заселена українцями.

У XV ст. зросла роль Коломиї і в політичному житті. Тут відбувалися шляхетські сеймики, тривалий час проживали вигнані з Молдавії польські ставленики. Жителі міста підтримували визвольну боротьбу проти феодального гніту.

Внаслідок посилення турецької агресії та польсько-турецьких війн XVІ- XVІІ ст. Коломия не раз зазнавала руйнувань, особливо в 1505 році та 1531 році. Жахливий напад на місто вчинила турецька орда в 1589 році. Коломию було майже спалено, а населення знищено поневолено. Міщани мусили боротися від чужоземних загарбників.

Не менш важливу роль в економіці міста відіграла торгівля. Торгували тут в п’ятницю після обіду та в суботу. Жвава торгівля йшла на ярмарках, що тривали протягом тижня кілька разів на рік.

В часи найвищого розквіту цехового ремесла в Польщі (XVІ – першій половині XVІІ ст.) навіть у спустошеній Коломиї з’явилися ремісники нових спеціальностей – мулярі, теслі, мечники, аптекарі тощо. Хоча протягом 1617-1626 рр. татарські орди тричі нападали на Коломию, відбудова її йшла інтенсивно. Місто укріпили валом, побудували нові брами. В місті швидко відновлювалося життя. Розвивалася сільське господарство, різні промисли і торгівля.

Ще більше терпіли мешканці міста від конфедерації. Населення міста несло різні повинності, як і раніше, але тепер вони збільшилися, було введено подимний податок. В околицях Коломиї розгорталися опришківські виступи. На Покутті активно діяв зі своїми загонами Олекса Довбуш.

За першим поділом Польщі Коломия відійшла до Австрії. Її становище різко змінилося – пересувався державний кордон, порушилися торгові зв’язки з Наддніпрянською Україною і Коломия втратила значення адміністративного центру, вона стала звичайним містом, яке входило до Станіславського округу.

В 1811 році створено Коломийський округ, до якого в основному належала територія колишнього повіту. У 1817 році він складався з 15 міст і містечок, 204 сіл, де проживало 15761 чоловік.

Тривалий час Коломия лишалася важливим культурним осередком Прикарпаття. Тут працювали талановиті майстри, які створювали шедеври мистецтва. Захоплення і подив викликає і нині дерев’яна Благовіщенська церква та дзвіниця, збудовані в 1587 році. Як видно з перепису 1787 року, в Коломиї існували школи при костьолі і синагозі. Лише 1811 року засновано Головну окружну школу.

Коломия висунула з свого середовища в XIХ ст. таких відомих прогресивних діячів, як український педагог і громадський діяч Й.М.Бобринський.

До Коломиї часто приїжджали театральні колективи інших міст.

В другій половині XIХ ст. темпи розвитку Коломиї стали більш швидкими. Цьому значною мірою сприяли будівництво і пуск 1 вересня 1866 року Львівсько-Чернівецької залізниці. Розширились економічні зв’язки. Наприкінці XIХ – на початку ХХ ст. в Коломиї та її околицях з’явилися підприємства, на яких працювало 150-200 робітників. Одним з найбільших підприємств був лісопильний завод.

Серед інших Галицьких міст Коломия відзначалася як культурний центр. Відповідно до традиційних промислів цього краю, було створено й спеціальні школи – гончарну та деревообробну. В Коломиї ще в 1848 році засновано одну з перших у Галичі бібліотеку з читальним залом.

Після загарбання Галичини Польщею боротьба народних мас проти іноземної окупації розгорнулася з повною силою. Влітку 1919 року поблизу Коломиї діяли партизанські загони, об’єднані у великі повстанські полки. За часів польської окупації 1920-1930 рр. в Коломиї