Коломия – важливий транспортний центр. У 1961 році в депо станції Коломиї з’явилися перші тепловози. В 1991 році Коломия стала частиною незалежної України.

Природа

Площа Коломийського району – 1 тис. км2.

Рельєф. Оскільки Коломия розташована на Прикарпатті, то це позначилося на її рельєфі. Коломийський район простягається здебільшого на рівнинній території, а саме на Коломийсько-Снятинській рівнині.

Корисні копалини

Є незначні поклади бурого вугілля Коломийського району, що належить до Дністровського басейну. Серед нерудних мінеральних ресурсів в цьому районі є незначні поклади сірки. Видобувається тут і сіль. Також корисні копалини представлені тут розсипним золотом, що зустрічається в пухких річкових відкладах Пруту.

Клімат. Коломийський район розміщується в помірному кліматичному поясі, то й клімат тут помірний, тобто помірно-континентальний. Оскільки район розміщується в середніх широтах, то величина сумарної сонячної радіації 96-98 Ккал на см2. річна сума опадів складає 600-800 мм. В районі переважають Зх. і Пн. Зх. вітри. Максимальні температури (понад 38 оС) спостерігалися у метеорологічній станції в Коломиї, а найнижчі – 36 оС. Зима тут не дуже морозна, а літо спекотне.

Ґрунти. В цьому районі поширені опідзолені чорноземи, сірі опідзолені ґрунти і глибокі мало гумусові чорноземи. Вміст гумусу в них становить 3,4-4 %.

Внутрішні води. Внутрішні води представлені рікою Прут і її притоками. Ґрунт – це друга за величиною річка Івано-Франівщини. Довжина річки до місця впадання в Дунай становить 910 км. Русло її ускладнене великою кількістю порогів і водоспадів. Утворює широку долину з густою сіткою рукавів і старих річищ. Для річки характерний паводковий режим. Найвищі підняття рівня води спричиняють літні затяжні дощі в горах. Льодостав не стійкий. У живленні річки найбільша роль дощових вод, меншу частку становлять снігові та підземні. Прут із своїми правими притоками належать до річок з паводковим режимом, ліві притоки – до річок з весняною повінню.

Рослинний покрив. В межах Коломийського і інших районів рослинні угрупування змінюються на рівнині з Пн. На Пд., але в межах Передкарпаття накладається висотна поясність. Тут степи поступово зникають, з’являються ділянки з лучною рослинністю у низовинах, а височини зайняті лісами, де переважає бук. Зустрічаються на них часто дуб і граб, а інколи, хвойні – смерека та ялина, які можуть утворювати невеликі масиви. Також зустрічаються ясен, явір, клен польовий. Є також липа, берест, осика, береза, черемха, черешня, горобина. У підліску представлені брусниця, ліщина, калина, глід, крушина, терен, шипшина, кизил. Трав’янистий покрив формують тонконіг, копитень, гребінник, фіалка лісова, анемона діброва, маренка запашна та інші. У букових лісах трав’янистий покрив бідніший. Тут росте квасниця, весняний білоцвіт, підсніжник, воронець.

Луки поширені в заплаві Пруту і характеризуються трав’яним покривом, у якому домінують вівсяниця лучна і червона, тонконіг, конюшина. Коломийський район багатий на тис.

Княжнодвірський тисовий заповідник.

Біля села Верхнє в урочищі над Прутом знаходиться найбільший в Європі тисовий заповідник. Його площа 115 га.

Тис росте дуже повільно і досягає віку 5 тис. років. В заповіднику в перемішку з кленами, ясенами, ялинками і грабами росте більше 300 000 тисових дерев різного віку. Найстарішому більше 500 років. Їх середня висота 16 м.

Тис – рідкісна, дуже цінна лісна порода – відноситься до хвойних вічнозелених дерев. Його дерево дуже пружне, гнучке і стійке від загнивання, гарно полірується. Тис ціниться як декоративне дерево має красиву темно-зелену хвою. Давно християни ним податки поміщикам. Про нього читаємо в безсмертному “Слові о полку Ігоревім”.

В народі тис називають по-різному: цар-дерево, негниль-дерево, червоне дерево, або смерть-дерево, оскільки його хвоя отруйна, але в малих дозах має цілющі властивості. Словом, кожне слово доповняє характеристику безцінного проживача Карпат і Передкарпаття.

Зараз тис охороняється робітниками Печеніжина.

Тваринний світ. Цікавими тут є рідкісні для регіону види тварин, такі як: ящірка лучна, полоз лісовий і черепаха грецька, а також реліктовий вид риб – лосось дунайський, який водиться в Пруті. Переважають дрібні і середні ссавці такі як: полівка звичайна, заєць-русак, кріт, лисиця, дикий кабан, козуля, хохуля, білка, борсук, ховрах європейський, сліпак звичайний, вовк. Серед плазунів тут представлені ящірка, вуж звичайний, мідянка; земноводних – жаби, тритон звичайний; птахів – зяблик, шпак і Волга, синиці, польовий горобець, галка, сойка, сокіл – балабан, кібчик, орел-могильник, куріпка сіра, перепілка, горлиця, дятел середній строкатий; риб – щуки, коропові, в’юни, окуні.

Населення.

Населення Коломийського району становить 107 тис. чол., а густота 107 чол. на км2. В районі представлено більше 20 національностей, серед яких переважають українці, росіяни, поляки, румуни і т. ін.

Найбільші населені пункти: Товмачик, Слобода, Струнків, Матеївці, Грабич, П’ядаки, Печеніжин, Фотинія, Коршів та Ковалівка.

Культура.

Культура цього району здебільшого гуцульського походження. В Коломийському районі існує музей “Національний музей гуцульщини”.

Національний музей Гуцульщини.

На одній із вулиць видніється музей “Національний музей гуцульщини”, де зібрані безцінні багатства – красиво вироблені вироби з дерева, вишивки і інші гуцульські сувеніри.

Музей зібрав і зберіг багато зразків гуцульського декоративно-прикладного мистецтва, починаючи з XVIII ст. і до наших днів. Також тут є багато гончарних виробів, яких зробили відомі гончарі району. Тут представлено також багато макетів гуцульського одягу.

Цей музей є одним з найкращих музеїв в області.

Господарство.

Історичні передумови формування господарського комплексу в районі.

У ХІІ ст. на теренах сучасної Івано-Франківщини