Описаний уклад загалом повторює дуже раціональну, клясичну схему міста, складену з трьох концентричних зон центр-околиці-зелений пояс, котрі поєднуються між собою радіяльно-променистими комунікаціями. Та найцінніше в цьому укладі те, що він органічно в’яжеться з високовартісним краєвидом; мало того, виглядає так, ніби структура урбаністична повністю повторює структуру краєвиду. Важливо, що вже від самого заснування місто забудовувалося таким способом, щоб той краєвид не порушити, тому розміри і форми забудовань само собою мали бути співмірні з величиною і відповідні до характеру пейзажних компонентів; на жаль, після 1939 р. від такого принципу відмовилися.

Три великі складові частини просторової структури, своєю чергою, поділяються на менші елементи – містобудівні (або урбаністичні) комплекси. Їх понад два десятки. Кілька з них передльокаційні, що виникли перед льокацією, себто перед заснуванням міста: так, манастир і соляна жупа та баня відомі від ХV ст.; город і наскельна фортеця на території села Города ще давніші, вони відносяться до княжих часів. Льокаційними урбаністичними комплексами є середмістя, форталіція та жидівський цвинтар, пов’язані між собою як хронологічно, так і композиційно. Осібне місце займає ряд церковних комплексів, часові рямці яких досить широкі – від ХV до ХХ ст. Найпізнішими (кінець ХIХ ст. – 1939 р.) є кілька відпочинково-оздоровчих комплексів: природолікувальний заклад Тарнавського і літнища над Гуком, під Острим і на Присках; а також: млин і тартак Маяки Дрезнер, публічний шпиталь ім. цісаря Франца Йосифа І, повітовий суд, осередок здоровя, будинок польського стрільця.

Така у найзагальніших рисах просторова структура Косова. Далі зупинимось більш детально на характеристиці найголовніших містобудівних комплексів.

2. Найдавніші культурні комплекси

а) Протоісторичний (передкняжий) цвинтар у Городі, його рештки було знайдено польськими археологами з Товариства приятелів Гуцульщини в 1934 – 35 рр. Sprawozdania Zarzadu Glownego Towarzystwa Przyjaciol Huculszczyzny na Walny Zjazd Delegatow Oddzialow T.P.H w dn. 15.XII.1935r., s.11..

б) Могильний курган з римського періоду (ІІІ-ІV ст. по Христі) на Вербівці відкрито тими ж ученими в той сам час Ibid..

Чи не цей курган (поперечником 23-25 м, заввишки 1,3 м) досліджували й українські науковці в жовтні 1993 р. на східній околиці Вербівця, поблизу Старого Косова, 180м на південь від шосе Бандрівський М. Археологія Косівщини і суміжного з нею краю. Старожитності Косівщини. Івано-Франківськ 1997, с. 70., під час експедиції, зорганізованої Петром Сіреджуком.

Наявність такого кургану (самотньої могили) в селі Вербовець Косівського повіту відзначав 1918 р. Богдан Януш, посилаючись на Антона Шнайдера Janusz B. Zabytki przedhistoryczne Galicyi Wschodniej. Lwow 1918, s. 164.. Однак Шнайдер у 1874 р. в статті "Балаури" писав про могилу не на Вербівці коло Косова, але в селі Вербовець (нині Вербівці) на Городенщині, - як одну з багатьох могил, насипаних у передхристиянські часи на гребенях горбів, званих Балаури (Балагори, Чортові гори або Балки), що тягнуться пасмами поміж сточищами Дністра та Пруту на Покутті, в повітах Товмацькому, Городенському і частково Снятинському, Коломийському та Станиславівському Schnejder A. Encyclopedia do krajoznawstwa Galicyi. T. II. Lwow 1874, s. 383-392..

в) Бронзоливарний осередок на Вербівці, в урочищі "Чернеджишина", на високому лівому березі річки Тарновець; його залишки виявлено під час вище згаданої експедиції 1993 р.

Обидві пам’ятки на Вербівці, – і могилу і бронзоливарний осередок, що їх обстежували 1993 р., – відносять до культури карпатських курганів Бандрівський М. Цит. праця. с. 70., поширеної в ІІІ-VІ ст. по Хр. на території між Карпатами, Дністром, верхів’ям Серету та річкою Стриєм. Згідно з дослідженнями українських істориків (передусім Маркіяна Смішка) носіями даної культури були карпи, дацьке переважно скотарське плем’я, котре, проживаючи тривалий час у нашому краю поряд зі слов’янами, поступово асимілювалося з ними і перетворилося в одне із західньоукраїнських племен, відоме з літописів під назвою білих хорватів Смішко М. Карпатські кургани першої половини І тис. н. е.Київ 1960, с. 129-152; Вакуленко Л. Пам’ятки Підгір’я Українських Карпат першої половини І тис. н.е.Київ 1977, с. 76-89; Грабовецький В. Гуцульщина..., с. 24-25; його ж. Нариси історії Прикарпаття. Т. І. Івано-Франківськ 1992, с. 24-25; Сіреджук П. З минулого Косівщини. Старожитності..., с. 3.; у ІХ ст. ці хорвати утворили країну Велику Хорватію, яка стала основою майбутнього Галицького (ХІ-ХІІ ст.), а згодом Галицько-Волинського (ХІІІ-ХІV ст.) князівства Корчинський О. Ходив Володимир на хорватів (Звідки пішла земля Галицька?). „Літопис Червоної Калини” 1991, ч. 2, с. 54-57; Овчинніков О. Велика Хорватія та „три центри русів” в арабських джерелах. Екологія культури: історія, традиції, сучасність (тези доповідей та повідомлень молодіжної конференції 11-12 травня 1990 р.) Львів 1990, с. 47-48; Грицак П. Галицько-Волинська Держава. Нью-Йорк 1958, с. 19-20..

г) Город (град) із княжих часів на території села Города, - укріплене поселення біля підніжжя Каменистого хребта Wajgel L. Przewodnik na Czarnohore. Lwow (b. r.), s. 60; Janusz B. Op. cit., s. 164; Ратич О. Древньоруські археологічні пам’ятки на території західних областей УРСР. Київ 1957, с. 44., котре задля оборони було розміщене на підвищеному місці між ущелинами річки Рибниці та її допливу; ці природні елементи захисту доповнювалися штучними, передусім ровами, валами, частоколом ЕУ ІІ/2, с.