Після відновлення Естонією незалежності її цивільне право було за лічені роки фактично створено заново. При цьому змінювався не лише вміст (відновлення права приватної власності, свободи підприємництва і так далі), але і форми побудови цивільного законодавства. Відповідно до пануючої в Европе цивілістічеськой традицією естонський законодавець вирішив відокремити торгівельне право від цивільного (шляхом ухвалення окремого комерційного кодексу), а сімейне право, навпаки, включити в цивільне кодифікування.

У 1992 р. вирішено про поетапне ухвалення нового ГК, який повинен замінити ГК ЕССР 1964 р. Новий Кодекс складається з: 1) Закону про Спільну частку Цивільного кодексу 1994 р. (набрав чинності 1 вересня 1994 р.); 2)Закона про речове право 1993 р. (набрав чинності 1 грудня 1993 р.); 3) Закону про сім'ю 1994 р. (набрав чинності 1 січня 1995 р.); 4) Закону про спадкоємство 1996 р. (набрав чинності 1 січня 1997 р.); 5) Закону про договори і позадоговірні зобов'язання від 26 вересня 2001 р. (набрав чинності з 1 липня 2002 р.).

Стосунки інтелектуальної власності регулюються окремими законами (Закон про авторське право 1992 р.).

Новий Цивільний кодекс концептуально грунтується на традиціях німецького цивільного права. Це виявляється, зокрема, в класифікації видів речових прав. Згідно згаданому Закону ними є право власності і обмежені речові права: сервітути, реальні повинності, право забудови, переважної покупки і заставне право. Володіння виділяється як самостійний цивільно-правовий інститут, хоча прямо і не названо в числі речових прав. Виключно детально регулюються окремі види сервітутів, особливо права сусідства. У числі особистих сервітутів виділено право пользовладенія (узуфрукт).

У квітні 2001 р. Уряд Естонії узаконив церковні браки, і тепер вони мають таку ж силу, як і зареєстровані в загсах.

В області торгівельного права 15 лютого 1995 р. був прийнятий новий Комерційний кодекс, що набрав чинності 1 вересня 1995 р. Цей Кодекс складається з 10 часток. У першій, спільній частці, містяться розділи про спільні положення (де, зокрема, дається визначення підприємця), фірмове найменування, прокуре. Друга частка містить положення про комерційний регістр. Третя включає норми про підприємця - фізичну особу. Частки чотири - сім присвячені окремим видам комерційних організацій (повне товариство, командитне товариство, товариство з обмеженою відповідальністю, акціонерне суспільство). Частки вісім і дев'ять регулюють статус філій і об'єднання, роз'єднання і перетворення комерційних організацій. Десята частка присвячена введенню в дію і вживанню Кодексу. На відміну від класичних комерційних кодексів (наприклад, Німеччині) в естонському немає розділу, присвяченого торгівельним операціям. Вони в Естонії регулюються Кодексом торгівельного мореплавання 1991 р.

Поряд з Комерційним кодексом діє комплекс законів, направлених на створення правових основ ринкової економіки і регулювання підприємницької діяльності (про банки 1989 р., про банкротство 1992 р., про ринок коштовних паперів, про конкуренцію, про захист споживача 1993 р., про комерційну заставу 1996 р., про інвестиційні фонди 1997 р. і ін.).

Особливий блок цивільного законодавства в Естонії складають нормативні акти денаціоналізації і приватизації. Як і в сусідній Латвії і Литві, в країні проводиться політика реституції, тобто відновлення прав колишніх власників, позбавлених майна в радянський період, проголошена ухвалою Верховної Ради Естонської Республіки від 19 грудня 1990 р. "Про відновлення спадкоємності права власності" (денаціоналізація). Згідно Закону про основи реформи власності 1991 р. метою цієї реформи є реорганізація стосунків власності для забезпечення недоторканості майна і вільного підприємництва, компенсація допущеною порушеннями права власності несправедливості і створення передумов переходу до ринкової економіки. Спільні основи приватизації державної і муніципальної власності встановлені Законом про приватизацію 1993 р. (не стосується приватизації у сфері житлових стосунків, сільського господарства).

Як і в інших державах Прибалтики, глибоким перетворенням в Естонії піддалися аграрні стосунки. Завдання реформи полягало у відновленні дорадянського сільського устрою. Вже в 1989 р. в ухвалі Ради міністрів Естонської РСР "Про первинні заходи по розвитку селянських господарств" була засуджена радянська політика колективізації. У Законі про хуторське господарство 1989 р. підкреслюється, що метою діяльності хуторського господарства є не лише ведення сільськогосподарського товарного виробництва, але і формування відповідною естонським традиціям життя на селі. Цей же Закон вперше (зі всіх країн колишнього СРСР) встановив, що майно колгоспів і радгоспів ділиться на долі і всім працівникам сільськогосподарського підприємства нараховуватиметься відповідно до їх частки певний відсоток прибутку підприємства, але отримати свою частку в натурі зможе лише той, хто виділяється для створення хуторського господарства.

Згідно Закону "Про земельну реформу" від 17 жовтня 1991 р. мета земельної реформи - перетворити стосунки, що базуються на державній власності на землю, в стосунки, що грунтуються переважно на приватній власності на землю, виходячи із спадкоємності прав колишніх власників і законних інтересів нинішніх землекористувачів.

Велику увагу естонський законодавець приділяє реформі житлових стосунків (Житловий закон Естонської Республіки 1992 р., закони про квартирну власність 1994 р., про квартирні товариства 1985 р., про приватизацію житлових приміщень 1993 р. і ін.).

Істотно оновлено відповідно до нових ринкових принципів трудове законодавство (закони про трудовий договір 1992 р., про колективний договір 1993 р., про відпуски 1992 р., про робочий час і час відпочинку 1994 р., про публічну службу 1995 р. і ін.). Деякі норми трудового права носять дискримінаційний характер по відношенню до жителів - негражданам і російськомовним взагалі.

В області пріродоресурсного права ухвалені закони про надра від 1994 р., про ліс 1993 р.

Естонія першої з колишніх радянських республік прийняла нове