Кримінальне право і процес

Основним джерелом кримінального права Естонії є Кримінальний кодекс (офіційно іменований "Пенітенціарним кодексом"), прийнятий 6 червня 2001 р. і що набрав чинності з 1 березня 2002 р. Він замінив колишній Кримінальний кодекс 1961 р., затверджений в 1992 р. в новій редакції і що ще неодноразово змінювався і доповнювався.

До основних видів покарань за злочини УК відносить: 1) грошове стягнення; 2) тюремний висновок; 3) примусове припинення юридичної особи. Основними видами покарань, вживаними за провину, є штраф і арешт. На початку 1998 р. парламент повністю відмінив страту; фактично вона не виконувалася з 1991 р.

Основні тенденції розвитку кримінального права Естонії початку 90-х рр. збігаються з тенденціями розвитку кримінального права на всьому пострадянському (постсоціалістичному) просторі. У зв'язку із зміною політичного і соціально-економічного устрою декріміналізіровано велике число діянь. З іншого боку, з'явилися немало нових складів, що відображають нові суспільні стосунки і реалії (навмисна неспроможність, легалізація злочинних доходів, розголошування комерційної таємниці і так далі).

Законом про кримінальну відповідальність осіб, що зробили в Естонії злочину проти людяності або військові злочини, від 9 листопада 1994 р. в Особливу частку УК включений новий розділ 1 "Злочину проти людяності і військові злочини". У ній встановлена відповідальність за злочини проти людяності (у тому числі геноцид), насильницькі дії відносно жителів (у районі дій), порушення правового режиму поводження з військовополоненими, вживання заборонених засобів або способів ведення війни або видання наказу про їх вживання.

Продовжує діяти УПК 1961 р. (з безліччю змін і доповнень). Оновлений кримінальний процес грунтується на демократичних принципах Конституції 1992 р. Згідно Конституції ніхто не повинен міститися під вартою понад 48 годин без відповідного дозволу суду. Про вирішення суду заарештованому повідомляється негайно на зрозумілій йому мові і зрозумілим йому способом (ст.21).

Одна з реформ кримінального процесу в Естонії полягала у введенні апеляційної інстанції. При цьому дані норми були включені не в УПК, а до окремого Кодексу про апеляційне і касаційне судочинство по кримінальних справах 1993 р. Підставою для відміни вироку суду (повністю або частково) при розгляді кримінальної справи в апеляційному ладі є: 1) однобічність або неповнота ведення судового слідства; 2) невідповідність виводів, що містяться у вироку суду, фактичним обставинам; 3) істотне порушення Закону про кримінальний процес; 4) неправильне вживання кримінального законодавства; 5) невідповідність призначеного судом покарання тягаря злочину і особи засудженого. Після відміни вироку суду в апеляційному ладі розгляд кримінальної справи проводиться в спільному ладі іншим складом суду першої інстанції.

Підставами для подачі касаційної скарги або касаційного протесту служать неправильне вживання кримінального законодавства або істотне порушення Закону про кримінальний процес. Права на оскарження або опротестовування в касаційному ладі не має учасник процесу, що не оспорив вирок суду в апеляційному ладі.

Судова система. Органи контролю

Судова система Естонії встановлена Конституцією і Законом про суди 1991 р. Принципи її побудови і функціонування багато в чому не типові для пострадянського простору.

У систему судочинства входять: 1) міських і адміністративних суди повітів; 2) окружні суди; 3) Державний суд. Створення надзвичайних судів заборонене.

Голова Державного суду призначається на посаду парламентом за представленням Президента Республіки; члени Державного суду - за уявленням його голови. Інші судді призначаються на посаду Президентом Республіки за уявленням Державного суду. Судді обіймають свої посади довічно. Підстави і лад звільнення суддів від посади встановлюються законом.

Міських і адміністративних суди повітів є судами першої, а окружні - судами другої інстанції. Державний суд виступає вищою судовою інстанцією держави, що розглядує судові рішення в касаційному ладі, і одночасно - судом конституційного нагляду (у Естонії на відміну від інших колишніх радянських республік не існує Конституційного суду або іншого самостійного органу конституційного контролю).

Для виконання функції конституційного нагляду в 1993 р. заснована Судова колегія конституційного нагляду Державного суду, яка складається з 5 суддів, що обираються пленумом Суду строком на 5 років. Лад роботи колегії визначає Закон про судочинство в порядку конституційного нагляду від 5 травня 1993 р.

Державний суд визнає повністю або частково недійсним будь-який закон або інший правовий акт, якщо він протіворечит положенням і сенсу Конституції. Відносно законів і указів Президента Суд здійснює як попередній, так і подальший нагляд. Він також розглядує відповідність Конституції міжнародних договорів Естонської Республіки, що не набрали чинності.

Поряд з абстрактним передбачений і конкретний конституційний нагляд. Якщо суд при розгляді справи прийде до висновку, що що підлягає вживанню закон або інший правовий акт протіворечит Конституції, то визнає такою, що його суперечить Конституції і незастосовуваним. Про своє рішення він сповіщає Державний суд і Канцлера юстиції, чим приводиться в дію виробництво по конституційному нагляду в Державному суді.

Функції спільного нагляду, що належали за радянських часів прокуратурі, в незалежній Естонії передані особливій посадовій особі, що іменується Канцлером юстиції. Згідно Конституції 1992 р. Канцлер юстиції є незалежною посадовою особою, що здійснює нагляд за відповідністю правових актів законодавчою і старанною державних властей і місцевих самоуправленій Конституції і законам. Канцлер юстиції здійснює аналіз речень, внесених йому в цілях зміни законів, ухвалення нових законів, а також пропозицій, що стосуються роботи державних установ, і у разі потреби представляє Рійгикогу доповідь. Канцлер юстиції призначається на посаду парламентом строком на 7 років за пропозицією Президента Республіки і може бути усунений з посади тільки за рішенням