У селі Кривче, високо над долиною річки Циганки, біліють скелясті гіпсові урвища. В одному із них міститься вхід до Кришталевої печери, що має довжину лабіринтів 23 км. Вона єдина, яка доступна для відвідування туристичними групами дорослих та дітей у кожну пору року. Перед

смальти.

У залі Скель, без досвіду нелегко відшукати зручну для проходу стежину. На дні - звалище брил, безладне нагромадженння кам'яних пірамід. Паралельно до залу Скель простягнувся коридор Кам'яних Бурульок, де із могутнього склепіння звисають вирізьблені водою різні за величиною і формою гіпсові нарости. Щось незвичне чекає на нас у Зоологічному залі - зображення дельфіна, сови, лисиці, орла та інших істот, які може намалювати уява людини.

Наступний - зал Завалів. Тут увагу туристів завжди привертають цементні ппомби-наліпки на розколинах скель, поставлені у 1928 році. Вони залишилися неушкодженими після двох землетрусів, що є вагомим доказом безпечності мандрівки в Кришталевій печері. Усе далі і далі ідуть кам'яні тунелі, тягнуться у різні боки з Вузлового коридору. Кожен хід, зал, коридор

нами майже три кілометри екскурсійного маршруту у світ казки. Перші 500 м Вхідного коридору насторожують кожного відвідувача. Склепіння та стіни вилискують кристалами темно-коричневого гіпсу, відшліфованими древніми водами. Ліворуч і праворуч зачаївся морок напівзасипаних отворів бічних відгалужень лабіринту. З кожним кроком зростає напружене очікування чогось незвичайного. Легенька прохолода приємно ласкає обличчя. Цікаво, що температура повітря у печері стабільна - цілий рік біля 11 С, а відносна вологість близько 100%.

Хід розширюється, і в коридорі Чудес з'являються перші дива - на стінах іскряться мінливими барвами кристали. Створюється враження, що все навколо покрите блискучим панцирем інею, чудернацькими пальмовими гілками, листям папороті чи тонкою мозаїкою з дрібненької бурштинової

по-своєму вражає різноманітністю форм і розмірів, химерною, неповторною красою.

Ось Вапняний зал. Закам'янілі вапнякові нашарування утворюють настільки несподівані композиції, що уява мимоволі переносить нас у світ дитячих казок.

Зал Комин. Відчуття нереальності охоплює людину на дні цього круглого кам'яного колодязя з прямовисними стінами. Він розтинає десятиметрову товщу гіпсів і високо вгорі впирається у плоску плиту. Тут колись вирували води, міліметр за міліметром виточуючи в гірській породі циліндричний отвір.

На південний схід від екскурсійного маршруту проліг лабіринт Карстової Експедиції із залами Нехая, Академічним, Втрачених Надій, Обвальним, Дружби, Преси та лабіринтом Кам'яних Квітів. Найбільшим у Кришталевій печері є зал Брил. Величність

гростору у ньому полонить з першого кроку. Мабуть, щось подібне переживав Гулівер, г втрапивши у країну велетнів.

Із Вузлового потрапляємо до Кришталевого коридору. Прямовисні стіни вкриті суцільним килимом гіпсових кристалів - білих, кремових, рожево-бурштинових. Можна идинами стояти у захопленні і милуватися дивовижною красою підземного квітника, f ухаємося до виходу, минаючи закритий для масового відвідування північно-західний район гечери, названий першопрохідцями лабіринтом Скелета. Тут низькі похмурі ходи, по яких можна пересуватися лише повзком. Мокре, вкрите липкою глиною дно хапає за руки, одяг. }аш маршрут підходить до кінця. Гостей проводжає одвічний господар цього підземного галацу - Кам'яний Буйвол.

Побувайте у казкових палацах Кришталевої печери, і ви назавжди запам'ятаєте цю дивовижну красу і захочете повернутись сюди, щоб знову помилуватися чарівним підземним світом. Крім цього, у печері є всі умови необхідні для лікування, стабільний мікроклімат у будь-яку пору року, абсолютна тиша, підвищена іонізація, майже повністю відсутні хвороботворні мікроби. Все це робить Кришталеву печеру перспективною для лікування бронхіальної астми, хронічного бронхіту, гіпертонії.

ВУЧАЧ... місто-музей. Про час його заснування існують розбіжні думки науковців: ,^_^^^^^^^_^^^^^^^^^__^ 1260 або 1397 роки. На території міста

~| знаходилося давнє слов'янське ; поселення, що до 1340 року входило до складу Галицько - Волинського князівства. Житлові будинки один над одним підносяться на схилах, вузькі сходи сполучають вулиці. Талановиті майстри зводили оригінальні споруди, досконалі за формою, своєрідні за вирішенням. Найбільший розквіт будівництва припав на XVIII століття. Найцікавішою є будівля ратуші в стилі бароко. Збудована в 1751 році за проектом львівського архітектора Бернарда Меретина, вона нагадує собою вежу з двома поверхами-основами. Будівля не має аналогій в архітектурі XVIII , століття. Це взірець синтезу архітектури та скульптури. Скульптури виконані ! майстром Й.ПІнзелем.

У 1624 році у Бучачі засновано монастир ОО.Василіян, (чернечий орден Чину Святого Василія Великого, який жив за правилами, укладеними в IV ст.). Часом найбільшої активності Василіян було XVIII ст.

У березні 1991 року він відновив свою місійну працю. 31992 року тут ведуться ремонтно-реставраційні

роботи. У 1995 році зареєстрований історико-філософський ліцей імені Св.Василія Великого. Сьогодні ліцей перейменований на колегіум імені Св.Йосафата.

Замок - це одна з шести відомих фортець XIV ст. у Галичині (Бучач, Червоноград, Лопатин, Олесько, Скала, Теребовля). Його побудовано на місці давнього городища XIII ст. Кажуть, що із замку походить образ Пресвятої Богородиці (XVI ст.), який тепер знаходиться в ц;ркві Св.Миколая. Ікону привезла із собою Марія Могилянка, дочка молдавського господаря, дружина чергового власника замку Стефана Потоцького. Вона ж у 1630-их роках перебудувала, оздобила й укріпила замок, який став у ряд сильних прикордонних укріплень Поділля.

У 1672 році стотисячне турецьке військо підійшло під мури фортеці. Але завдяки мужності та винахідливості